Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Тема: Методика - наука про навчання іноземних мов.

Читайте также:
  1. А. Наука и просвещение
  2. А. Просвещение и наука
  3. Адвокатура как наука и учебная дисциплина.
  4. АДМИНИСТРАТИВНОЕ ПРАВО КАК ОТРАСЛЬ ПРАВА И КАК юридическая НАУКА
  5. Античная наука
  6. Античная наука
  7. Б. Наука и техника в России
  8. Б. Русская наука
  9. Банковская система: структура, цели и основные функции
  10. Безопасность жизнедеятельности – наука о комфортном и безопасном взаимодействии человека с техносферой.

Мета:

- ознайомити студентів із значеннями понять “методика навчання ІМ”, “методи дослідження”;

- розкрити суть складових частин і засобів сучасної методики, як науки;

- спрямувати студентів на творчій пошук під час опрацювання методичної літератури;

Література:

Ø Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. кол. авторів під кер. С.Ю.Ніколаєвої. - К.: Ленвіт, 2002. - 328 с./ст. 14-36.

Ø Гурвич П.Б. Теория и практика эксперимента, Владимир, 1980.

 

План:

1. Методика - наука про навчання ІМ. Об'єкт та предмет дослідження методики викладання ІМ.

2. Методи дослідження в методиці навчання ІМ:

а) основні методи дослідження;

б) допоміжні методи дослідження.

3. Зв'язок методики навчання ІМ з іншими науками.

 

Завдання для студентів:

- вивчити базову термінологію з теми;

- набути уявлення про різні значення поняття “методика навчання ІМ”;

- конкретизувати знання про основні та допоміжні методи дослідження в методиці навчання ІМ;

- конкретизувати знання про зв'язок методики навчання ІМ з іншими науками;

- ознайомитися з літературою до курсу методики навчання ІМ а з державними чинниками.

Понятійний апарат:

методика навчання ІМ

основне завдання

методи дослідження

експеримент

спостереження

хронометрування

статистичний метод

анкетування

 

І Для того щоб навчання І.М. у середніх навчальних закладах було ефективним і відповідало сучасним вимогам, майбутній вчитель має добре оволодіти теоретичним курсом „Методика навчання ІМ.”, який повинен посідати відповідне місце в системі професійної підготовки фахівця.

До основних завдань теоретичного курсу „М.Н.І.М.” відносяться такі:

- показати головні компоненти теорії сучасного навчання І.М і на цій основі навчити студентів використовувати теоретичні знання для вирішення практичних завдань;

- ознайомити з сучасними тенденціями в навчанні І.М. як в нашій країні, так і за кордоном;

- розкрити суть складових частин і засобів сучасної методики як науки; спрямувати студентів на творчий пошук під час практичної діяльності у школі;

- сформувати у студентів під час практичних і лабораторних занять професійно-методичні вміння;



- залучити майбутніх вчителів до опрацювання спеціальної науково-методичної літератури, що стає джерелом постійної роботи над собою з метою підвищення рівня кваліфікації.

 

В педагогічному плані слово „Методика” вживається найчастіше в трьох значеннях:

1) “М”- педагогічна наука, яка має, з одного боку, характеристики, притаманні будь-якій науці (теоретичний фундамент, експериментальну базу, робоче поле для перевірки гіпотез),а з другого боку - специфічні об’єкти дослідження, що зумовлені як особливостями самого предмета, так і шляхами оволодіння ним;

2) “М” - сукупність форм, методів і прийомів роботи вчителя, це „технологія” професійної практичної діяльності;

3) “М”- навчальна дисципліна.

“М” як наука тісно пов’язана з концепцією навчального процесу, його основними компонентами. Вони складають сукупність об’єктів вивчення та об’єктів дослідження. До основних компонентів навчального процесу відносяться: 1) навчаюча діяльність вчителя; 2) навчальна діяльність учнів; 3) організація навчання.

Будь-який процес навчання - процес сумісної діяльності вчителя та учнів. Навчання - це акт взаємодії того, хто навчає, з тим, кого навчають, з метою передачі одним і засвоєння іншим соціального досвіду.



Обидві сторони - і вчитель, і учень - беруть активну участь в цій діяльності, а не кожен по-своєму:

- вчитель здійснює навчаючі дії, спрямовуючи навчальні дії учнів;

- вчитель мотивує навчальну діяльність учнів, спонукає до навчання;

- вчитель організовує навчальні дії таким чином, щоб вони давали максимальний ефект. Ця організація проходить на рівні дій кожного окремого учня;

- вчитель дає учням матеріал для засвоєння та орієнтири для їх навчальної діяльності;

- вчитель здійснює контроль за ефективністю засвоєння.

Спочатку навчаючі дії вчителя превалюють. Однак вони обов’язково спрямовані на формування в учнів різноманітних навчальних умінь-умінь самостійної пізнавальної діяльності. Поступово частка „участі” вчителя в сумісній діяльності зменшується, а учнів-зростає. Змінюється і якість навчальних дій - дії учнів стають більш активними, творчими, самостійними. Роль вчителя зводиться до керування цією активною і самостійною діяльністю учнів.

Під „організацією” в широкому розумінні цього терміна маються такі фактори на увазі: мета навчання, його зміст, методи та прийоми, а також засоби навчання.

Без тісної взаємодії 3-х компонентів навчальний процес не може бути ефективним в окремих випадках стає і неможливим.

Отже, „М.Н.І.М.” -наука, яка вивчає цілі, зміст, методи і засоби навчання, а також способи учіння і виховання на матеріалі І.М.

Об'єктом методики викладання іноземної мови є навчання, а її предметом - метод навчання. Між об'єктом і предметом існує двосторонній зв'язок.

У методиці навчання іноземної мови виділяють 2 функціонально різні методики: загальну (займається вивченням закономірностей та особливостей процесу навчання будь-якої іноземної мови) та спеціальну (досліджує навчання конкретної іноземної мови у певному типі навчального закладу з урахуванням мовних і мовленнєвих особливостей рідної мови).

Постійний розвиток методичної науки зумовлює появу самостійних відгалужень загальної методики, напр.: історичної методики (аналіз методичних концепцій минулого); експериментальної методики(розробка теорії реалізації наукових методичних досліджень); порівняльної методики (дослідження особливостей навчання іноземної мови у різних країнах), методики використання технічних засобів навчання тощо.

Кожна наука має свої вузькі завдання, свої способи та об'єкти дослідження. На основі багаторічних досліджень процесу навчання іноземної мови фахівці дійшли висновку, що, спираючись на основні принципи педагогіки, на лінгвістику та психологію і розвиваючись у тісній взаємодії з ними, методика викладання іноземних мов має всі визначальні ознаки, які характеризують будь-яку самостійну науку. Вона має теоретичний фундамент, експериментальну базу, свої об'єкти досліджень, цілі та завдання, свою структуру і систему понять.

 

Курс „М.Н.І.М.” складається з 3 частин:

1) Теоретичні основи методики навчання І.М.;

2) Навчання основ іншомовної діяльності;

3) Організація і планування навчальної та позакласної роботи в школі.

Як відомо, знання, навички, вміння самого вчителя не стануть надбанням учнів, якщо він не володіє теорією навчання І.М., в основу якої покладені досягнення науки.

Як навчати сьогодні іноземних мов?

З перетворенням України на самостійну державу виникла потреба у побудові системи освіти, її реформуванні. З цією метою розроблена цілісна державна національна програма „Освіта” , головною метою якої є визначення стратегії розвитку освіти в Україні в найближчі роки та перспективу 21 століття створення життєздатної системи безперервного навчання і виховання для досягнення освітніх рівнів, забезпечення можливостей духовного самовдосконалення - особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу я найвищої цінності нації.

І.М.- специфічний навчальний предмет, бо мова, за висловом В.Тумбольдта, - дума нації. ЇЇ відбитий національний характер, душа народу, система соціальних відносин, традиції тощо.

Мета предмета „І.М.” має бути комплексною і вивчати 4 взаємопов'язані аспекти:

1) навчальний-оволодіти І.М. як засобом спілкування;

2) пізнавальний(загальноосвітній)- збагачення духовного світу, набуття та розширення знань;

3) розвиваючий аспект-розвиток мовленнєвих здібностей;

4) виховний аспект.

 

ІІ Методи дослідження в М.Н.І.М. Методи дослідження мають на меті одержання наукових даних про закономірності навчання, про ефективність навчальних матеріалів, способи і форми навчально-виховного процесу. Науковий пошук починається з чітко визначеної проблеми, цілей і завдань досліджень. Сформульована проблема зумовлює правильний напрям і вибір методів дослідження. Успіх наукового дослідження повністю залежить від обов’язкового врахування таких положень: а) об’єктивності дослідження явища; б) врахування всебічних зв’язків, притаманних явищу, яке вивчається; в) бачення даного явища в розвитку.

В сучасній М.Н.І.М. використовуються основніта допоміжніметоди дослідження.

 

Методи дослідження
основні допоміжні
1) критичний аналіз літературних джерел (вітчизняний і зарубіжний досвід); 1) метод інтерв’ю;
2) вивчення та узагальнення позитивного досвіду роботи вчителів, які досягли видатних результатів у навчально-виховному процесі; 2) анкетування;
3) наукове спостереження; 3) тестування;
4) пробне навчання; 4) бесіда;
5) експеримент; 5) хронометрування;
6) дослідне навчання. 6) метод експертів тощо.

а) Основні:

1. Критичний аналіз літературних джерел як метод дослідження. В одних випадках цей метод може бути самостійним, напр., коли вивчаються методи навчання І.М. минулого. В інших він є складовою частиною деяких основних методів дослідження, коли виникає необхідність робити огляд відповідної наукової літератури, щоб не витрачати часу і зусиль на „відкриття”, які вже давно зроблені.

2. Вивчення та узагальнення позитивного досвіду роботи вчителів є також надзвичайно важливим методами дослідження. Майстри педагогічної праці нерідко знаходять прийоми та методичні рішення, використання яких значно підвищує ефективність навчального процесу.

3. Наукове спостереження має цінність тільки тоді, коли воно підпорядковане певній меті. Спостереження мають бути цілеспрямованими. Особливої цінності мають набувати спостереження, зафіксовані за допомогою технічних засобів. Результати можуть бути доповнені контрольними роботами, тестами. Кваліфікована класифікація спостережень-цінний матеріал.

4. Пробне навчання - це дослідження, побудоване переважно на ерудиції та педагогічній інтуїції вчителя, який здійснює науковий пошук. У цьому випадку вчитель, спираючись на власний досвід, без глибокого і тривалого вивчення проблеми здійснює пошук, завдяки якому підтверджується або спростовується висунуте і первинно обґрунтоване припущення (гіпотеза вчителя), спрямоване на удосконалення окремих аспектів процесу навчання іноземної мови, тобто реалізується так званий евристичний підхід. Запропонований варіант вирішення методичної проблеми без зволікань приходить випробування у навчальному процесі і відразу ж оцінюються його ефективність. Простота реалізації пробного навчання, легкість отримання і обробки його результатів роблять цей метод дослідження найбільш доступним для вчителів шкіл.

5. Експеримент у навчанні І.М. посідає особливе місце серед основних методів дослідження. З його допомогою вивчаються загальні та спеціальні закономірності навчання І.М. Експеримент - науково поставлений дослід явища. Реалізація експериментальної роботи пов'язана з висуненням гіпотези - в наукових дослідження - припущення, котре містить нові, ще не перевірені наукою твердження, які можуть бути перевірені за допомогою вже відомих або нових методів. Як правило гіпотеза перевіряється в ході експерименту або дослідження навчання. Як сама гіпотеза, так і методи її перевірки потребують ретельного опрацювання. Гіпотеза не повинна містити суперечностей, повинна мати пояснювальний характер - розкривати внутрішні механізми, існуючий зв'язок явищ (Е.А.Штульман). Гіпотеза в експерименті та гіпотеза в дослідному навчанні різняться за рівнем абстрактності. До гіпотези в експерименті висуваються суворіші вимоги. В багатьох випадках дослідження потребує кількох послідовних гіпотез.

В методиці навчання іноземної мови види експериментів визначаються за трьома ознаками:

× за значущістю дослідження (розвідувальний та основний експеримент);

× за умовами проведення (природний та лабораторний);

× за складністю організації - односерійний та багатосерійний, однофакторний та багатофакторний); прямий і перехресний експеримент.

Розвідувальний експеримент, як правило, буває односерійним, небагато-факторним. За своєю організацією він наближається до пробного навчання. Основний експеримент найчастіше є природним (у звичайному навчальному процесі). Проте йому може передувати лабораторний експеримент (індивідуальний або груповий), який проводиться в штучних умовах.

Природний експеримент потребує значної підготовки. Він може проводитись тільки тоді, коли розроблена методика його проведення. і підготовленні експериментальні матеріали.

В експерименті визначають 4 складники:

¨ варійовані змінні величини, до яких відносять все те, що в ході експерименту цілеспрямовано змінюється;

¨ неварійовані змінні величини групи А: з одного боку - це особистісні характеристики учня, а з другого боку - характеристики вчителя;

¨ неварійовані змінні величини групи Б, до яких належать всі ті дані, що в даному дослідженні залишаються незмінними (склад групи, мовленнєвий і мовний матеріал. засоби навчання);

¨ фінальні змінні величини, тобто кінцеві дані експерименту, які можуть бути використані як вихідні величини для подальшого опрацювання.

Експеримент як своєрідний процес має 4 (стадії) фази:

§ організація,

§ реалізація,

§ констатація,

§ інтерпретація (пояснення причин отримання результатів і доведення їх надійності). До цієї фази входять такі компоненти, як аналіз даних і формулювання методичних рекомендацій.

Наступний етап дослідження - упровадження результатів експерименту у практику роботи відповідних навчальних закладів.

Експеримент не може бути ізольований від інших методів дослідження і, насамперед, від дослідного навчання.

6. Дослідне навчання, як метод наукового пошуку базується на проведенні масового навчання за запропонованою методикою навчання іноземної мови. Дослідна робота багато в чому подібна до експерименту. Вона, як і експеримент, спрямована на перевірку гіпотези. Під час дослідного навчання вчителі працюють відповідно до науково розробленого плану, результати навчання контролюються і фіксуються, підлягають кількісному і якісному аналізу. У дослідному навчанні широко використовуються дослідні та контрольні класи. Дослідне навчання буває різних видів у залежності від його мети. Методичні рекомендації, перевірені за допомогою дослідного навчання, пропонується для впровадження у практику роботи всіх навчальних закладів цього типу.

 

б) Основні методи дослідження мають тісний зв'язок з допоміжними:

Допоміжні методи дослідження у самостійному вигляді, як правило, не реалізується. Вони є важливим доповненням, або складовою частиною основних методів дослідження.

Статистичний метод дозволяє створювати статистичний еталон навчального процесу, на основі якого можна робити висновки про ефективність навчального процесу ІМ.

Метод моделювання використовується для моделювання навчання іншомовного мовлення як і будь-якої іншої діяльності. Такий підхід дозволяє користуватися цінною науковою інформацією, одержаною на інших, невербальних моделях.

Метод інтерв'ю передбачає вивчення поглядів тієї чи іншої групи людей (учителів гімназії, учнів старших класів ...) Відповіді фіксуються, а потім співставляються та аналізуються.

Анкетування запозичене методикою навчання іноземної мови у соціології. Анкетування використовується як доповнення до того чи іншого основного методу дослідження. За його допомогою вивчають точки зору учнів, вчителів, батьків стосовно того чи іншого питання. Учасників анкетування може бути до сотень тисяч. Укладання анкети потребує спеціальної підготовки, а її розмноження, збір і обробка результатів - копіткої праці та спеціальних умов. Бажано, щоб опрацювання результатів анкетування проходило з використанням комп'ютерних програм.

Тестування використовується досить широко. За допомогою тестів можливо у порівняно короткий термін проконтролювати рівень сформованості мовленнєвих навичок і вмінь великої кількості учнів. В залежності від мети тести є діагностичні, прогностичні, констатуючі та змішанні. За допомогою констатуючих тестів реалізують доекспериментальний і післяекспериментальний зрізи.

Бесіда експериментатора з учасниками експерименту і вчителями може суттєво доповнити уявлення про процес дослідження, про його сильні і слабкі сторони.

Хронометрування широко використовується, коли необхідно документально зареєструвати хід усього навчального процесу або певної його частини на уроках. У методичному дослідженні під хронометруванням розуміють фіксацію на магнітофонну або відеострічку ходу навчального процесу уроку або серії уроків, на яких реалізується дослідження. При частковому хронометруванні виділяється лише явище, яке вивчається. Саме воно піддається ретельному аналізу згідно з метою дослідження.

У випадках, коли використання об'єктивних методів дослідження того чи іншого явища неможливе, застосовується метод експертів, або метод компетентних суддів. Цей метод використовується у спірних випадках. До цього методу звертаються при необхідності оцінити особисті якості дитини або визначити її здібності до володіння іншомовним мовленням.

Усі методи дослідження ефективні лише за умови їх комплексного використання. В сукупності вони здатні забезпечити необхідну повноту і глибину вивчення проблеми. Саме тому для проведення методичного дослідження у більшості випадків використовуються не один окремий метод, а кілька методів у комплексі - реалізується комплексне дослідження.

ІІІ Методика навчання іноземних мов як самостійна педагогічна наука пов'язана в той же час із значною кількістю інших наук і використовує виявлені ними факти і встановлені закономірності. Лінгвістика, психологія і психолінгвістика, педагогіка знаходяться у тіснішому зв'язку з методикою, ніж інші науки, які вивчають мовлення чи процес передачі інформації. Тому ці науки інколи називають базовими для методики науками. Дані інших наук, суміжних з методикою, надходять до неї опосередковано через базові науки.

 

× Методика і лінгвістика

У цьому зв'язку незаперечне важливою для методики є рольпсихолінгвіс­тики, яка виникла на стику психології та лінгвістики і вивчає "зв'язки між систе­мою мови та мовними здібностями" (О.О. Леонтьєв). Це особливо справед­ливо стосовно таких напрямів лінгвістики як "комунікативна" лінгвістика, со­ціолінгвістика, прагмалінгвістика (теорія мовленнєвих актів), текстуальна лінг­вістика, функціональна граматика, а такожпедагогічна лінгвістика, яка безпо­середньо пов'язана з розробкою теоретичних лінгвістичних основ методики та прикладних питань навчання конкретної мови, її аспектів та видів мовлен­нєвої діяльності.

Дані лінгвістики безпосередньо використовуються при розв'язанні проб­лем, що стосуються глобальних компонентів методики:

цілей навчання (для чого навчати?),

змісту навчання (чого навчати?),

технології навчання (як навчати?) і

допоміжних засобів (за допомогою чого навчати?).

У формулюванняхцілей навчання іноземних мов в середніх навчальних закладах завжди в тій чи іншій мірі представлений лінгвістичний аспект.

В цілях навчання іноземної мови відображається і факт існування мови у двох матеріальних функціональних формах - звуковій та графічній, які утворю­ють два види мовлення - усний та писемний. В них використовуються різні мовні засоби, що належать до однієї національної літературної мови

Остання чверть XX ст. орієнтована накомунікацію як мету навчання інозем­них мов дітей та дорослих. Самій постановці комунікативної мети і можливості її реалізації значною мірою сприяли результати лінгвістичних досліджень, зокрема мовних функцій, функціональних стилів мовлення, їх співвідношення з усною та письмовою формами літературної мови, функціонально-стилістичної співвіднесеності мовних засобів усіх рівнів, які обслуговують певні сфери спілкування, невербальних засобів і т. і.

Найвагоміший внесок лінгвістики як однієї із суміжних з методикою наук відчувається узмісті навчання іноземних мов і насамперед у відборі навчального матеріалу як відповіді на запитання "чого навчати?" згідно з конкретними ціля­ми та умовами навчання. Дихотомія мова-мовлення, їх співвідношення та функ­ції, поняття система, норма, узус, мовні структури та функції, мовні контакти, соціокультурні аспекти мови і т. і. - весь цей комплекс лінгвістичних проблем знаходить відображення в теорії і практиці відбору та організації змісту навчан­ня іноземних мов.

Так, мовний мінімум не може бути відібраний без урахування співвідно­шення мови та мовлення. Відомо, що словниковий склад мови як сукупність вербальних засобів мовленнєвого спілкування дуже великий за обсягом, в той час як для "середнього" носія мови вистачає всього дві-три тисячі слів, і навіть письменник вживає всього 15-20 тисяч. Саме лінгвістика приходить на допомогу методиці, пропонуючи їй принципи відбору іншомовної лексики, а також елементів мовних систем морфологічного, синтаксичного та фонетичного рівнів. Саме лінгвістика є джерелом даних про те, як реалізується система мови

Згадані лінгвістичні напрями та школи роблять свій внесок і в розв'язання проблем, які стосуютьсятехнології навчання, або відповіді на запитання "як навчати?", а також характерудопоміжних засобів навчання - "за допомогою чого навчати?".

В рамках сучасної рівневої концепції мови загальновизнаними є такі рівні або підсистеми мови як фонема, морфема, слово, словосполучення, речення, понадфразова єдність, текст. Виходячи з цього, навчання іноземних мов може проводитись як аспектно, так і комплексно. Разом з тим характерна для комунікативної мети навчання мовленнєва спрямованість допускає аспектну Домінанту на конкретних фрагментах занять і зумовлює необхідність постійного Комплексного опрацювання мовних явищ. Так, засвоєння конкретної структури повинно відбуватися в певному контексті з урахуванням усіх просодичних характеристик (наголос, інтонація, інші фонологічні нюанси), а також невербальних компонентів (жести, зоровий контакт, рухи тіла).

У вирішенні проблем, які пов'язані з ефективною технологією навчання іноземних мов, неможливо обійтись без результатів досліджень мовних кон­текстів, які, як відомо, можуть справляти і позитивний, і негативний вплив на процес засвоєння іноземної мови. Взаємодія двох мов приводить до білінгвізму - володінню двома мовами. В природних умовах мовних контактів виникає координативний білінгвізм, при якому обидві мови співіснують у свідомості індивіда незалежно один від одного.

Однак у процесівивчення іноземної мови домінує рідна мова, впливаючи на систему іноземної мови. У цьому випадку субординативний білінгвізм проявляється в переносі знань, навичок і вмінь з рідної мови на іноземну. Якщо наявність схожості між мовами служить важли­вою опорою при вивченні іноземної мови, то невідповідність системи, норми та узусу рідної та іноземної мов спричиняє перенос негативного досвіду з рідної мови на іноземну і помилки, які можуть спотворювати не тільки форму, але й зміст.

Використання даних контрастивного аналізу дозволяє прогнозувати негативний перенос, який звичайно називається інтерференцією, і за якістю (характером помилок), і за її інтенсивністю (стійкістю помилок). Інтерференцію важко подолати скоріше у випадку часткової схожості у двох мовах, ніж у випадку зовсім нових мовних явищ, які відсутні в рідній мові.

 

× Методика і психологія

Точніше кажучи,психологія - це не одна наука, а цілий комплекс взаємо­зв'язаних наук: загальної психології, вікової психології, педагогічної психо­логії, психології мовлення, психології спілкування тощо.

¨ Загальна психологія вивчає загальні закономірності психічної діяльності дорослої людини. Вона є основою розуміння тих психічних процесів, які відбу­ваються при оволодінні іншомовним мовленням.

¨ Вікова психологія досліджує закономірності розвитку людини, формування психічних процесів пам'яті, мислення, уяви, почуттів і психічних якостей особис­тості. Вікова психологія допомагає визначити зміст навчання, раціональні методи і прийоми, організувати уроки з урахуванням вікових особливостей учнів.

¨ Педагогічна психологія вивчає закономірності розвитку психіки людини у процесі виховання і навчання; досліджує проблеми управління засвоєнням знань і формуванням навичок і вмінь; виявляє психологічні фактори, які зумовлюють успішність навчання, взаємовідносини між учнем і вчителем, індивідуально-психологічні характеристики школярів. Педагогічна психологія допомагає визначити мотивацію діяльності учнів у процесі оволодіння іншомовною діяльністю і підтримувати інтерес до мови і народу, який нею користується.

¨ Психологія мовлення аналізує процес володіння та оволодіння мовленням, взаємозв'язок зовнішнього і внутрішнього мовлення, якості вербальної пам'яті, закономірності усного і писемного мовлення.

¨ Психологія спілкування вивчає проблеми, пов'язані з тим, як людина спілкується. Перш за все, це види і засоби спілкування.

В сучасній науці виділяють три основні види спілкування:

1) соціальне орієнтоване;

2) предметно орієнтоване та

3) особистісно орієнтоване. Розрізнення цих видів спілкування є суттєвим для навчання говоріння, головним чином діалогічного мовлення.

Серед засобів спілкування виділяють мовні та немовні, які реалізуються в мовленні у взаємозв'язку. Невербальні засоби, притаманні відповідній культурі та специфічні для неї (наприклад, жести), мають вивчатися разом з іншомовним мовленням.

¨ Психологія праці через призму методики допомагає визначити шляхи ефективних контактів між учителем та учнями. Врахування даних цієї науки сприяє науковій організації навчання: встановленню обсягу раціонального співвідношення класної і домашньої роботи, допустимого часу застосування технічних засобів навчання (насамперед комп'ютера) тощо.

¨ Інженерна психологія досліджує процеси взаємодії людини і машини. Її положення враховуються при розробці нових технологій навчання іноземних мов з використанням технічних засобів, наприклад, комп'ютерної технології.

¨ Експериментальна психологія збагачує методику результатами досліджень У галузі психології діяльності учнів, фізіології вищої нервової діяльності: про системи мозку, які обслуговують мовлення, про умовні рефлекси, другу сигналь­ну систему, про динамічні стереотипи (І.П. Павлов), про зворотну аферентацію, прогнозування дій як внутрішню систему керування психологічними процесами (П.К. Анохін) тощо.

Знання закономірностей функціонування мислення, пам'яті, сприймання, Уваги, мотивації та їх індивідуальних проявів допомагає вчителю обирати Раціональні методи і прийоми навчання іноземної мови, забезпечує керування розумовою діяльністю учнів.

Розглянемо детальнішевплив окремих психологічних процесів учнів на якість оволодіння іншомовним мовленням.

Аналіз психологічних процесів, як правило, починають змислення. На сучасному етапі розвитку методики більшість фахівців дійшли висновку щодо необхідності свідомого оволодіння іншомовними навичками і вміннями з опо­рою на такі процеси мислення як аналіз і синтез. Дані психології свідчать про те, що навички і вміння, які складаються завдяки усвідомленню виконуваних дій, формуються швидше і є більш гнучкими і сталими.

Мислення учнів характеризується такими індивідуальними особливостями як самостійність, швидкість, глибина розуміння навчального матеріалу. Мислення різних учнів одного віку відрізняється співвідношенням наочно-образних і словесно-логічних компонентів, а також рівнем його продуктив­ності.

Так, у процесі навчання іноземної мови особливості мислення учня впливають на швидкість формування вербальних зв'язків і функціонально-мовних узагальнень, на гнучкість трансформаційних процесів тощо.

Залежно від характеру навчальної мети і рівня розвитку продуктивного мислення учня вчитель повинен спрямовувати його мислення у напрямі від конкретного до абстрактного та навпаки - від абстрактного до конкретного. Отже наявність індивідуальних відмінностей мислення вимагає різних прийомів навчання.

Мислення функціонує в єдності з мовленням, саме в ньому воно й проявляється (Л.С. Виготський). Особливе місце в галузі дослідження мовлення посідають праці, присвячені вивченню та опису психолінгвістичних механізмів оперування мовним матеріалом і породження мовленнєвого висловлювання (детальніше див. розділ 3.1.).

Важливу роль в оволодінні іноземною мовою відіграєпам'ять. У психології розрізняють короткочасну і довгочасну пам'ять. Обидва види пам'яті мають велике значення для реалізації мовленнєвої діяльності. Участь в комунікативній діяльності можлива лише в тому випадку, коли у свідомості (в довгочасній пам'яті) людини міцно зберігаються мовні засоби. Під час мовлення необхідні мовні засоби подаються до короткочасної пам'яті. Матеріал, який підлягає запам'ятовуванню, спочатку надходить до короткочасної пам'яті, а потім за допомогою вправ має бути переведений до довгочасної пам'яті (В. Я. Ляудіс).

Розглядаючи процеси пам'яті, звичайно розрізняють запам'ятовування, збе­реження і забування. Запам'ятовування буває довільним, коли ставиться мета запам'ятати що-небудь, і мимовільним, коли така мета відсутня і запам'ятову­вання здійснюється у процесі іншої діяльності (Р. Аткінсон).

У навчанні іноземної мови особливого значення набуває саме мимовільне запам'ятовування. Пояснюється це тим, що механічне запам'ятовування слів, граматичних форм тощо не може забезпечити участь у спілкуванні. Необхідно сформувати вміння вживати мовний матеріал, а не лише запам'ятовувати його. Мимовільне запам'ятовування має певні закономірності.


Дата добавления: 2015-01-29; просмотров: 495; Нарушение авторских прав


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Приложение 1. . | Для методики нав­чання іноземних мов важливі такі положення.
lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2018 год. (0.028 сек.) Главная страница Случайная страница Контакты