Етапи формування світового господарства.

Формування світового господарства – це процес тривалий і безперервний. Він розпочався відносно давно, триває зараз і буде продовжуватися в неосяжній перспективі. З певною мірою умовності можна виділити такі етапи формування світового господарства:

І етап На цьому етапі сформувалися передумови для формування світового господарства у вигляді світового ринку. Цей етап най триваліший, він охоплює період від першого суспільного поділу праці (5-4 тис до н.е.) до становлення машинної індустрії в виробництві (середина ХІХ ст.).

Перший суспільний поділ праці породив передумови для виникнення місцевих ринків. Другий великий суспільний поділ праці зумовив появу грошової форми вартості та вихід торгівельного обміну на рівень регіонального ринку. Третій великий суспільний поділ праці сприяв подальшому залученню різноманітних господарських одиниць до товарообміну, пізніше прискореному розвитку простого товарного виробництва і, як наслідок, зумовив переростання регіональних ринків в регіонально-світові ринки.

ІІ етап (середина ХІХ – початок ХХ ст.) на цьому етапі світове господарство сформувалося як світове капіталістичне господарство, тобто воно об’єднувало країни лише капіталістичної системи. Проте єдність соціально-економічної системи не означала рівноправності. Це світове господарство складалося з двох підсистем:

А) ринкового господарства індустріально розвинених країн ;

Б) малорозвиненого ринкового і до ринкового господарства колоніальних та залежних країн. Між ними склалася система нерівноправного міжнародного поділу праці. Індустріально розвинуті країни (Англія, США, Франція та ін.) утримували монополію на кваліфіковану робочу силу, сучасні засоби виробництва, науково-технічні знання, технології тощо. Колоніальні і залежні країни стали постачальниками сировини й дешевої робочої сили.

ІІІ етап (з 20-х - до 90-х рр. ХХ ст.) цей етап розпочинається з відокремлення від капіталістичної системи світового господарства Радянського Союзу, а після другої світової війни – ряду країн Східної Європи, Азії, Америки. Найважливішою ознакою цього етапу є те, що капіталістична система господарювання перестала бути всесвітньою. Поруч з нею виникла нова, соціалістична система світового господарства. В кінці 80-х – на початку 90-х рр. відбувся розпад соціалістичної системи господарства. Двополюсна модель світового господарства перестала існувати.

ІV етап сучасний етап розвитку світового господарства на базі сучасної ринкової економіки. В ХХ ст. й особливо після Другої світової війни в світове господарство активно розвивалося в напрямку послаблення митних і адміністративних бар’єрів на шляху вільного переміщення товарів, капіталів і робочої сили; посилення тенденції до інтернаціоналізації національних господарств в окремих регіонах; розширення масштабів і видів діяльності транснаціональних корпорацій та перетворення їх у провідну ланку міжнародної економічної діяльності; підвищення ролі міжнародних валютно-кредитних, фінансових та торгових організацій; збільшення взаємозалежності провідних промислових центрів і ресурсодобувних країн в умовах виникнення і нарощування енергетичної кризи.

Ще однією особливістю сучасного етапу розвитку світового господарства є посилення ролі держави в сфері міжнародних економічних відносин. Особливого значення набув вивіз капіталу державою, в тому числі у вигляді державних кредитів, регулювання зовнішньої торгівлі, кредитних і фінансових операцій на міжнародному рівні. Розробляються і здійснюються на практиці різні проекти погодження політики між країнами в фінансовій, кредитній, валютній, податковій, сільськогосподарській, митній та інших галузях.

В другій половині ХХ ст. провідні індустріальні країни поряд з бурхливим економічним піднесенням пережили і спад економіки. Зокрема в 1974 – 1975 рр. вони пережили гостру економічну кризу, яка супроводжувалася значним абсолютним падінням виробництва: в США на 30%, в ФРН – на 7,5%, в Японії – на 14%. Подібний спад мав місце і в інших розвинутих країнах. Різке погіршення кон’юнктури пояснювалося рядом причин, які в сукупності свідчили про початок переходу від індустріальної до постіндустріальної економіки.

Одна з причин кризи – різке підвищення цін на нафту і нафтопродукти (в декілька разів) країнами – експортерами нафти в 1973 році. Внаслідок цього зросли витрати, вартість товарів і відповідно зменшився попит споживачів. Подорожання енергоресурсів зачепило не тільки виробників, а й домашні господарства, сімейні бюджети. Суттєво скоротився попит на споживчі товари. Найважчі наслідки мали місце в експортних галузях промисловості. Країни-імпортери також скоротили обсяги закупок товарів, що також привело до скорочення обсягів виробництва в провідних країнах-експортерах і зменшення товарообороту на світовому ринку. Вихід з кризи проходив відносно швидко і вже в 1976 – 1977 рр. було подолано «нафтовий шок» і досягнуто значного росту виробництва, причому знову в традиційних галузях. Проте це був останній спалах традиційної індустрії. Одночасно відбувався прискорений розвиток новітніх виробництв і галузей: електронної, аерокосмічної промисловості, виробництва роботів і біотехнічних виробництв.