Пропозиції щодо покращення використання основних та оборотних коштів підприємства

Фонди підприємства – це матеріальні та грошові ресурси, потрібні для розвитку виробництва. Це головна частина активів підприємства. Вони поділяються на основні виробничі засоби, що перебувають у виробництві не один рік і вартість свою поступово переносять на створену продукцію, і оборотних,що витрачаються протягом одного виробничого циклу і свою вартість одразу переносять на новостворену продукцію.

Основні фонди підприємства – це засоби праці, які функціонують у виробничому процесі довгий час (більше 1 року) і при цьому не змінюють своєї матеріально – уречевленої форми, а свою вартість поступово переносять на продукцію, яка виробляється за їх допомогою.

Усі основні виробничі засоби, залежно від участі у процесі виробництва, поділяються на активні і пасивні.

Найбільшу частину вартості основних засобів складає їх активна частина. О неї відносять – робочі машини, транспортні засоби, робочу і продуктивну худобу, багаторічні насадження.

Оцінюють основні фонди за: 1) первісною вартістю;2) переоціненою вартістю; 3) залишковою вартістю; 4) справедливою вартістю; 5) ліквідаційною вартістю; 6) амортизованою вартістю; 7)балансовою вартістю.

У процесі своєї експлуатації основні засоби зношуються і свою вартість поступово переносять на новостворену продукцію. Для перенесення вартості використовують амортизацію – грошове вираження зносу основних засобів. Норми амортизації встановлюються у % до балансової вартості основних засобів.

Використовують різні методи амортизації: прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості,

кумулятивний, виробничий, метод прискореної амортизації.

Оборотні виробничі фонди – предмети праці, які повністю споживаються в одному виробничому циклі, відразу і повністю переносять свою вартість на продукцію, що створюється, і в процесі виробництва змінюють свою матеріально – речову форму.

За джерелами формування розрізняють:

- власні;

- прирівняні до власних;

- залучені;

- позичені.

З огляду властивостей оборотних фондів можна сказати, що вони мають вирішальний вплив на формування собівартості та вартості сільськогосподарської продукції.

Співвідношення між основними і оборотними засобами повинно бути в межах 1 до 2, щоб підприємство досить добре функціонувало.

Для оцінки майнового стану підприємства використовуються наступні показники:

1)сума господарських коштів, що їх підприємство має у своєму розпорядженні.;

2) питома вага активної частини основних засобів ;

3) коефіцієнт зносу основних засобів;

4) коефіцієнт оновлення основних засобів;

5) коефіцієнт вибуття основних.

Дуже позитивним є постійне зростання цього показника з кожним роком. Спостерігається також постійне зростання з кожним роком активної частини основних засобів, що є дуже позитивною тенденцією.

Джерелами простого і розширеного відтворення основних засобів можуть бути власні, позичкові і залучені кошти та цільові надходження і благодійні внески. До власних джерел відносять прибуток від основної операційної та іншої операційної діяльності; від фінансово-інвести­ційної діяльності та від позареалізаційних операцій; амортизаційні відрахування; надходження від реалізації вибулих основних засобів. Специфічним джерелом фінансування відтворення основних засобів, що не вимагає вкладень, є їх індексація. До позичкових коштів відносять кредити банків та інших фінансово-кредитних установ, а до залучених — випущені підприємством акції й облігації.

Головним джерелом відтворення основних засобів є амортизаційні відрахування і прибуток.

У процесі переходу до ринкових відносин важливим є застосування нових методів оновлення матеріальної бази. Одним із таких методів є купівля техніки в лізинг, під якою розуміється передача господарського майна в тимчасове користування на умовах певного терміну, зворотності та платності.

Розвиток лізингу стимулюватиме підвищення ефективності кредитної політики банків у результаті створення конкурентного середовища між джерелами фінансування та розвиток організованого вторинного ринку багатьох видів техніки.

3.2. Пропозиції щодо покращення економічних та фінансових показників діяльності підприємства ( собівартість, ціни, рентабельність )

Проаналізувавши прибутковість даного господарства, можна зробити висновок, що воно не є прибутковим. Прибутки у 2006 році становили — 0тис. грн., хоча з кожним роком спостерігається тенденція до зростання прибутковості. Так у 2007 прибутки станов вже 1,1 тис. грн., а у 2008 році прибуток становив 2,1 тис.грн. Галузь рослинництва, так і галузь тваринництва є збитковими, тільки в 2008році у тваринництві спостерігався прибуток-6,4 тис. грн.

Збільшення величини прибутку і змен­шення витрат виробництва підвищує рівень рентабельно­сті, який є головним і об'єктивним показником оцінки господарської діяльності підприємств агропромислового комплексу. Підвищенню рівня рентабельності сприяє бережливе витрачання мате­ріальних ресурсів, впровадження колективних форм орга­нізації праці та оренди, дотримання режиму економії, тобто безвідходне виробництво.

Тому в подальшому процесі виробництва НДГ «Ворзель» має вирішувати проблеми, які сприяли виникненню наявних результатів, а саме зменшенню собівартості продукції тваринництва, точніше витрати пов'язані з утриманням ВРХ і підвищувати рівень надою молока, тому що ціни на молоко є досить високі, а тому вони перекривають навіть собівартість його виробництва і його реалізація приносить досить значні на сьогоднішній день прибутки.

В загальному НДГ «Ворзель» потрібно підвищувати якість продукції та шукати нові ринки збуту , це дасть можливість для підвищення вартості його товарної продукції.

В перспективі підприємство повинно підвищити ефективність за рахунок інтенсифікації виробництва, що передбачає ряд заходів, зокрема підвищення рівня механізації, хімізації та автоматизації виробничих процесів. Це призведе до збільшення урожайності культур і продуктивності худоби. Збільшення обсягів виробництва підвищить рівень використання техніки і обладнання, це прискорить його окупність. Впровадження прогресивних форм і організації оплати праці, які б включали в себе стимулюючі фактори, є одним із способів досягнення цієї мети.

Також потрібно відзначити, що продукція яка виготовляється повинна бути високої якості. Поліпшення використання землі та підвищення її родючості забезпечується через раціональну систему землеробства.

Всі перелічені вище заходи щодо підвищення економічної ефективності виробництва вимагають високої кваліфікації і професіоналізму кадрів. Для цього повинні проводитися курси підвищення кваліфікації та інструктаж на підприємстві.

Основними заходами підвищення економічної ефективності виробництва молока і молочної продукції слід визнати цілеспрямовану селекційно-племінну роботу, ведення раціонального кормо виробництва, а в рослинництві – виведення нових високопродуктивних культур та створення раціональної системи удобрення грунтів; забезпечення матеріально-технічними ресурсами та оновлення основних фондів; впровадження сучасної ресурсозберігаючої технології; жорсткий контроль за дотриманням технології виробництва продукції; встановлення партнерських взаємозв’язків у сфері виробництва, переробки та реалізації на основі еквівалентної цінової політики.