Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Вибори Президента України




Легітимність глави держави у президентських республіках залежить від дотримання у разі його обрання конституції та законів. Очевидним є і те, що виборча система, за якою обирається президент, визначається формою республіканського правління. У президентських і напівпрезидентських республіках глава держави обирається всенародно, а в парламентських – парламентом. При цьому всенародне обрання президента республіки виправдовує наділення його широким колом завдань, функцій і повноважень і водночас покладає на нього великі обов’язки щодо здійснення влади як усередині держави, так і поза її межами, у міжнародних стосунках.

Вибори Президента України, мають власну історію, позначену здобутками й певними недоліками. До перших слід віднести демократичний характер цих виборів, визнаний міжнародним співтовариством, а до недоліків – своєрідну «традицію» внесення зміни до виборчого законодавства напередодні або під час виборів, що ускладнює не лише перебіг виборів, а й процес встановлення їх результатів.

Станом на 2011 рік в Україні було проведено 1 дострокові (1994 р.) та 4 чергових (1991, 1999, 2004, 2011 рр.) виборів Президента. При цьому перші вибори Президента України проводилися 1 грудня 1991 року одночасно з всеукраїнським референдумом, на якому громадяни більшістю голосів підтримали Акт проголошення незалежності України, що дає підстави вважати їх установчими, першими для України загальнонародними виборами глави держави.

Кожні вибори Президента України різнилися своїм законодавчим забезпеченням, кількістю та складом кандидатів у Президенти, виборчою системою, яка застосовувалася під час голосування, та підрахунком голосів, а також політико-правовою і соціально-економічною ситуацією в державі напередодні їх проведення.

Під час перших виборів Президента України в 1991 р. застосовувалася виборча система абсолютної більшості. У випадку відсутності кандидата, що набрав абсолютну більшість голосів від числа тих виборців, що брали участь у голосуванні, передбачався другий тур, у якому змагалися два кандидати на посаду Президента України, котрі набрали більшість голосів у першому турі. Натомість беззаперечну перемогу в першому турі (61,69%) здобув Леонід Кравчук, який і став першим Президентом України.

Другі вибори Президента України 1993 р. відбулися достроково, що обумовлювалося масштабною політичною та соціально-економічною кризою в суспільстві та державі. Як відомо, 17 червня 1993 року Верховна Рада України на вимогу шахтарів-страйкарів із Донбасу прийняла постанову про проведення всеукраїнського референдуму, на якому мало бути вирішено питання про довіру (недовіру) Президентові України і Верховній Раді. Разом з тим з організаційно-правових причин такий референдум не відбувся. Натомість було призначено дострокові вибори Президента України, перший тур яких відбувся 26 червня 1994 року, а другий – 10 липня 1994 року.

На виборах змагалося 7 кандидатів у Президенти. У другий тур зі значним відривом від інших кандидатів вийшли Л. М. Кравчук і Л. Д. Кучма, останній з яких, попри відставання в першому турі, й став другим Президентом України.

Треті вибори Президента України відбулися в 1999 р. із застосуванням виборчої системи абсолютної більшості. У разі відсутності кандидата, який набрав абсолютну більшість голосів, передбачався другий тур, в якому брали участь два кандидати у Президенти України, отримавши найбільшу кількість голосів у першому турі. Але в другому турі достатньо було набрати голосів більше, ніж у суперника.

У президентських перегонах 1999 року взяли участь тринадцять кандидатів, більшість із яких були висуванцями від різних політичних партій. У другий тур вийшли діючий на той час Президент України Л. Д. Кучма та П. М. Симоненко – лідер Комуністичної партії України. Із суттєвим розривом перемогу здобув Л. Д. Кучма (56,26%) і вдруге поспіль став Президентом України.

Під час проведення четвертих виборів Президента України в 2004 р. у першому турі, який відбувся 31 жовтня 2004 р., за симпатії громадян змагалися двадцять чотири кандидати на посаду Президента. У другий тур виборів потрапили В. А. Ющенко та В. Ф. Янукович, останній з яких здобув у другому турі виборів 21 листопада 2004 р. 49,46% голосів виборців із числа тих, хто брав участь у голосуванні.

Разом з тим 3 грудня 2004 р. Верховний Суд України визнав результати другого туру недійсними у зв’язку з численними порушеннями і призначив переголосування другого туру виборів (його ще хибно називають «третім туром виборів») на 26 грудня 2004 р. Під час переголосування ЦВК встановила, що 51,99% громадян України віддали свої голоси на користь В. А. Ющенка. 20 січня 2005 р. штаб В. Ф. Януковича подав до Верховного Суду України судовий позов щодо скасування результатів переголосування через нові порушення виборчого законодавства, але він був відхилений. Того ж дня ЦВК офіційно оприлюднив результати виборів, на яких третім Президентом України було обрано В. А. Ющенка.

На п’ятих і на сьогодні останніх виборах Президента України дата проведення чергових виборів Президента України була призначена Верховною Радою України спочатку на останню неділю жовтня 2009 р., як це було передбачено Законом «Про вибори Президента України», а пізніше, під впливом відповідного рішення Конституційного Суду України про неконституційність проведення виборів у 2009 р. – на 17 січня 2010 р., останній тиждень п’ятирічного терміну повноважень глави держави, як це передбачено чинною Конституцією України. Незадовго до проведення чергових виборів глави держави, 21 серпня 2009 р. парламентарії прийняли Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виборів Президента України», яким було змінено низку параметрів організації та проведення виборів Президента.

На президентських виборах 2010 р. використовувалася система абсолютної більшості. У разі відсутності кандидата, що набрав абсолютну більшість від числа тих, що взяли участь у виборах, передбачався другий тур, у якому змагалися двоє, що набрали найбільше голосів. У другому турі для перемоги досить було набрати голосів більше, ніж у суперника.

У першому турі виборів Президента України змагалося 18 кандидатів на посаду глави держави, і найбільшу кількість голосів набрали кандидати у Президенти України лідер Партії регіонів В. Ф. Янукович (35,32%) і лідер однойменного блоку політичних партій і чинний на той час Прем’єр-міністр України Ю. В. Тимошенко (25,05%). У другому турі, який відбувся 7 лютого 2010 р., більшість голосів виборців (48,95%) отримав В. Ф. Янукович, який став четвертим законно обраним Президентом України. Міжнародні та вітчизняні спостерігачі визнали п’яті вибори Президента України демократичними.

Спроби кандидата в Президенти України Ю. В. Тимошенко оскаржити результати виборів у Вищому адміністративному суді виявилися безрезультатними. 25 лютого 2010 р. відбулася урочиста інавгурація Президента України В. Ф. Януковича.

Вибори Президента України - це форма безпосереднього народовладдя, зміст якої полягає у волевиявленні Українського народу щодо заміщення поста Президента України шляхом загального, вільного, рівного, прямого і таємного голосування виборців.

Наведемо загальну правову характеристику виборів Президента України та їх основних стадій відповідно до Конституції України і Закону «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 р.[3], який донині зберігає свою чинність.

Розрізняють кілька видів президентських виборів. Відповідно до чинного законодавства вибори Президента України можуть бути черговими, позачерговими та повторними.

Чергові вибориПрезидента України проводяться у зв’язку із закінченням конституційного строку його повноважень, тобто кожні п’ять років. 1 лютого 2011 р. був прийнятий Закон «Про внесення змін до Конституції України щодо проведення чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських селищних голів», яким встановлено що наступні чергові вибори Президента України відбудуться в останню неділю березня 2015 р.

Позачергові вибориПрезидента України проводяться у зв’язку з достроковим припиненням повноважень Президента України у випадках, передбачених Конституцією України. Відповідно до ст. 108 Конституції повноваження Президента України припиняються достроково у разі: 1) відставки; 2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я; 3) усунення з поста в порядку імпічменту; 4) смерті.

Повторні вибори Президента України проводяться відповідно до Закону у двох випадках: 1) якщо до виборчого бюлетеня для голосування було включено не більше двох кандидатів на пост Президента України і жодного з них не було обрано; 2) якщо всі кандидати на пост Президента України, включені до виборчого бюлетеня, до дня виборів або до дня повторного голосування зняли свої кандидатури.

Повторне голосування призначається, якщо до виборчого бюлетеня для голосування у день виборів було включено більше двох кандидатів на пост Президента України і за результатами голосування у день виборів Президента України жоден кандидат не був обраний. Відповідно до вимог закону Центральна виборча комісія приймає рішення про проведення повторного голосування, про що зазначається у протоколі про підсумки голосування у день виборів Президента України.

Строки проведення чергових виборів Президента України визначаються Конституцією України (ст. 103), але всі вибори Президента України призначаються Верховною Радою. Про призначення виборів глави держави Верховна Рада України приймає відповідну постанову.

Чергові вибори Президента України відбуваються в останню неділю останнього місяця п’ятого року повноважень Президента України (ст. 103 Конституції). На відміну від попередніх строків (180 днів) нині Верховна Рада призначає чергові вибори Президента України не пізніше ніж за 90 днів до дня виборів. Виборчий процес чергових виборів Президента України розпочинається за 90 днів до дня виборів.

Сутність і зміст виборів Президента України в загальному вигляді відображають принципи виборів глави держави. Загальні принципи виборів як форма безпосереднього народовладдя визначаються, як відомо, чинною Конституцією України (ст. 71). В ній, зокрема, зазначено, що вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення. Відповідно Закон «Про вибори Президента України», що діє зі змінами, внесеними Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виборів Президента України» від 21 серпня 2009 р., насамперед стверджує відповідність основних принципів виборів Президента України конституційним принципам виборів до органів державної влади та до органів місцевого самоврядування.

Принцип загальності, тобто загального виборчого права, означає, за цим законом, що право голосу на виборах Президента України мають громадяни України, яким на день виборів виповнилося 18 років.

У законі про вибори Президента України також детально визначається зміст загального виборчого права. Відповідно до цього закону громадяни України, які мають право голосу, можуть брати участь у роботі виборчих комісій як їх члени, а також у проведенні передвиборної агітації, здійсненні спостереження за проведенням виборів Президента України й інших заходах у порядку, визначеному цим та іншими законами України.

Законом забороняються будь-які прямі чи непрямі привілеї або обмеження виборчих прав громадян України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними й іншими ознаками.

Виняток із загального виборчого права за законом один: не має права голосу громадянин, визнаний судом недієздатним.

Вибори Президента України є рівними: кожний громадянин України на виборах Президента України має один голос. Виборець може використати свій голос у день голосування тільки на одній виборчій дільниці. При цьому рівне виборче право стосується не лише виборців, а й кандидатів: усі кандидати на пост Президента України мають рівні права і можливості брати участь у виборчому процесі.

Звичайно, дія цих заборон потребує постійної уваги з боку контролюючих суб’єктів, але вони переважно є реальними, дієвими.

Законом «Про вибори Президента України» визначається зміст і інших основних принципів виборів Президента України: прямого виборчого права, таємності голосування та ін.

Вибори Президента України є за Законом «Про вибори Президента України» прямими (ст. 4). Це означає, що громадяни України безпосередньо обирають Президента України.

Голосування на виборах Президента України є таємним. Це означає, що контроль за волевиявленням виборців забороняється (ст. 7).

Закон «Про вибори Президента України» проголошує також добровільність участі у виборах і вільний характер виборів. Участь громадян України у виборах Президента є добровільною (ст. 5). Ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у виборах.

Вибори Президента України є вільними. При цьому чинним законодавством виборцям забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення під час голосування. Законом «Про вибори Президента України» забороняється застосування насильства, погроз, обману, підкупу чи будь-яких інших дій, що перешкоджають вільному формуванню та виявленню волі виборця (ст. 6).

Вельми важливим принципом виборів є принцип особистого голосування. Відповідно до Закону «Про вибори Президента України» (ст. 8) кожний виборець голосує на виборах Президента особисто. Голосування за інших осіб, а також передавання виборцем права голосу будь-якій іншій особі заборонено.

Поряд з основними засадами (принципами) активного виборчого права, тобто права виборців, права обирати, у Законі «Про вибори Президента України» всебічно визначено основні засади й пасивного виборчого права, тобто права бути обраним (права балотуватися, права кандидатів).

Відповідно до ст. 9 Закону «Про вибори Президента України» Президентом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг 35 років, має право голосу, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом 10-ти останніх перед днем виборів років.

Водночас Закон «Про вибори Президента України» передбачає спеціальні обмеження пасивного виборчого права. Зокрема, не може бути висунутим на пост Президента України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Особливим обмеженням для кандидатів на пост Президента України є термін перебування на цьому посту. Відповідно до Конституції (ст. 103) і Закону України «Про вибори Президента України» одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки поспіль. Особа, яка двічі поспіль обиралася на пост Президента України, не може бути висунута кандидатом на цей пост. Крім того, особа, повноваження якої на посту Президента України були припинені достроково відповідно до Конституції України, не може бути висунута кандидатом на пост Президента України на позачергових виборах, призначених у зв’язку із зазначеним припиненням повноважень.

Відповідно до Закону «Про вибори Президента України» право висування кандидата на пост Президента України належить громадянам України, які мають право голосу. Це право, як зазначено в Законі «Про вибори Президента України», реалізується ними через політичні партії та їх виборчі блоки, а також самовисуванням у порядку, визначеному цим законом. Тим самим основними суб’єктами висування кандидатів на пост Президента України об’єктивно стають політичні партії та їх виборчі блоки, а кандидати на пост Президента і майбутні президенти стають переважно представниками відповідних політичних партій та їх блоків.

Закон «Про вибори Президента України» не виключає самовисування кандидатів, у тому числі щодо позапартійних кандидатів, але загалом вибори Президента України набувають значно більшою мірою, ніж раніше, партійно-політичного характеру, що є загальносвітовим явищем і не суперечить Конституції України.

Поряд з основними принципами виборів Президента Закон «Про вибори Президента України» визначає також основні засади (принципи) виборчого процесу: законності та заборони втручання будь-кого у цей процес; політичного плюралізму та багатопартійності; публічності та відкритості виборчого процесу; рівності всіх кандидатів на пост Президента України; рівності прав партій (блоків) – суб’єктів виборчого процесу; свободи передвиборної агітації, рівних можливостей доступу кандидатів на пост Президента України до засобів масової інформації; неупередженості органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, закладів, установ і організацій, їх керівників, інших посадових і службових осіб до кандидатів на пост Президента України, партій (блоків) та ін.

Закон «Про вибори Президента України» детально врегулював виборчий процес, тобто порядок виборів загалом і всі його основні стадії.

Процес виборів Президента України являє собою цілісну систему послідовних процедурно-процесуальних дій, яка вважається виборчим процесом. Закон визначає виборчий процес як здійснення відповідними суб’єктами виборчих процедур, передбачених чинним законодавством і насамперед Законом «Про вибори Президента України».

Суб’єктами виборчого процесу за Законом «Про вибори Президента України» (ст. 12) є: 1) виборець; 2) виборчі комісії, утворені відповідно до цього Закону та Закону України «Про Центральну виборчу комісію»; 3) кандидати на пост Президента України, зареєстровані у порядку, встановленому цим законом; 4) партії (блоки), які висунули кандидатів на пост Президента України; 5) уповноважені представники, довірені особи, офіційні спостерігачі від партій (блоків) – суб’єктів виборчого процесу та від кандидатів на пост Президента України.

Виборчий процес є складним, багатогранним явищем. Відповідно, він поділяється на низку стадій (етапів, процедур), а саме:

1) утворення територіальних виборчих округів;

2) утворення виборчих дільниць;

3) утворення окружних і дільничних виборчих комісій;

4) формування списків виборців, їх перевірка й уточнення;

5) висування та реєстрація кандидатів;

6) проведення передвиборної агітації;

7) голосування у день виборів Президента України;

8) підрахунки голосів виборців і встановлення підсумків голосування і результатів виборів Президента України.

У разі потреби, зазначається в законі, виборчий процес може містити такі етапи, як повторне голосування і підрахунок голосів виборців, встановлення підсумків повторного голосування та результатів виборів Президента України.

Голова ЦВК не пізніше ніж на третій день з дня встановлення результатів виборів офіційно оголошує їх із зазначенням прізвища, імені, по батькові обраного Президента України, року його народження, професії, посади (заняття), місця роботи, місця проживання, партійності, суб’єкта висування.

Новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів, із моменту складання присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України. Така процедура називається інавгурацією (з лат. inauguro – «посвячення») глави держави.


Поделиться:

Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 267; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты