Загальні висновки

1). Глава держави – це одноособовий орган державної влади, який займає центральне місце в системі органів державної влади та наділений функціями і повноваженнями, визначеними конституціями та окремими органічними законами.

2). Інститут глави держави у кожній державі залежно від форми її правління може мати форму або інституту президента або інституту монарха, що і дає можливість у конституційному праві розрізняти інститут президентства, інститут монархії та колегіального глави держави.

3). Кожній формі державного правління відповідає певний тип глави держави (монарха чи президента), який характеризується властивою йому системою функцій (рольових функцій).

4). Інститут президентства являє собою систему норм, які регулюють порядок виборів президента, визначають функції і повноваження президента, термін його повноважень і порядок їх припинення, його конституційно-правову відповідальність, а також норми, що регламентують діяльність допоміжних органів і установ при президентові.

5). Конституційно-правова ідея президентства в Україні пройшла декілька етапів розвитку. Перший - до 1917 р., другий 1917-1920, третій – радянський період, четвертий - етап становлення України як суверенної незалежної держави (1990-1996рр.), п‘ятий – сучасний період, коли поставлено завдання переходу України від президентсько-парламентської форми правління до парламентсько-президентської.

6). Запровадження інституту президентства в Україні має велике значення для політико-правового розвитку України як суверенної, незалежної, демократичної та правової держави, оскільки закріплення на законодавчому рівні посади Президента України свідчить про врахування Україною міжнародного досвіду функціонування посади президента як одноособового глави держави з республіканською формою правління.

[1] Котляревский С. А. Конституционное государство. Юридические предпосылки русских основных законов. – М.: Зерцало, 2004. – С. 151.

[2] Бєлов Д. М., Бисага Ю. М. Конституційно-правове регулювання інституту президентства в Україні та Франції: Монографія. – Ужгород: Ліра, 2007. – С. 11.

[3] Про вибори Президента України: Закон України від 5 березня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 14. – Ст. 81.

[4] Сухонос В.В. Інститут глави держави у конституційному праві : монографія / В.В. Сухонос. – Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2011. - С. 86.

[5] Послання Президента України Віктора Януковича до Українського народу (з Експертною доповіддю НІСД «Україна XXI століття. Стратегія реформ і суспільної консолідації) / укладач А.В.Єрмолаєв. – К.: НІСД, 2010. – 128 с.

[6] «Модернізація України – наш стратегічний вибір» // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/news/19738.html

[7] Про внутрішнєта зовнішнє становище України в 2012 році : Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України. – К. : НІСД, 2012. – 256 с.

[8] Про державні нагороди України: Закон України від 16 березня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 21. – Ст. 162.

[9] Про Секретаріат Президента України: Указ Президента України від 24 січня 2005 р. № 108 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 4. – Ст. 48.

[10] Про Положення про Адміністрацію Президента України: Указ Президента України від 2 квітня 2010 року № 504 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 25. – Ст. 978.

[11] Конституційна конфліктологія (конституційні механізми подолання політичних криз): Посібник / Г. М. Волянська, М. В. Оніщук, М. В. Савчин та ін.: За ред. М. В. Савчина, В. Л. Федоренка. – К.: Ін-т громадян. суспільства, 2008. – С. 114.

[12] Указ Президента України від 5 квітня 2011 року № 352 «Деякі питання Адміністрації Президента України» // http://www.president.gov.ua/documents/13322.html.

[13] Питання Уповноваженого Президента України з прав дитини: Указ Президента України від 11 серпня 2011 р. № 811 // Офіційний вісник Президента України. – 2011. - № 23. - Ст. 938.