Передумови розвитку та розміщення господарського комплексу Мексики: історичні, природні, демографічні, екологічні

В розміщенні і розвитку продуктивних сил велике значення мають історичні, природні, демографічні та екологічні умови. Досліджуючи історію виробництва, природні та трудові ресурси, а також екологічну ситуацію ми можемо проаналізувати фактори розміщення тієї чи іншої галузі господарства Мексики.

Історичні передумови. Під час перебування Мексики 300 років іспанською колонією, вона була дешевим джерелом сировини і ринком збуту товарів. Це звичайно гальмувало розвиток економіки. Економіка базувалася в основному на вирощуванні кукурудзи, бобових, чилійського червоного перцю та розведенні великої рогатої худоби для внутрішнього ринку. Добуток срібла та інших мінеральних добрив, а також вирощування тютюну також були приаманні економіці Мексики, проте дані продукти експортувалися. Війни за незалежність 1810 – 1821 років і нестабільність, що виплила з них загальмували потік інвестицій. В кінці 19 сторіччя диктатор Порфіріо Діас, застосувавши фінансові стимули, залучив іноземних інвестоів. Вони розпочали освоєння родовищ нафти Мексики, збудували залізну дорогу, портові спорудження, дороги, телеграфні лінії і систему лінії електропередач. Це спричинило бурхливий економічний розвиток і ріст середнього класу. Оскільки обсяги виробництва льону, кофе, цукрової тростини зростали за рахунок скорочення натурального сільського господарства, більшість селян постраждали, тому, що їхні землі були зайняті приватними землевласниками і вони були змушені працювати на плантаціях, де вирощувалась експортна продукція. Ця ситуація призвела до революції 1910 року.

У 1930 році новий правитель Ласаро Карденас націоналізував залізні дороги країни, експропріював 17 іноземних компаній, які контролювали нафтову промисловість, і провів велику земельну реформу. Під час другої світової війни уряд приступив до створення вітчизняної промисловості для заміни імпорту. Така політика породила «економічне» чудо, що проявилось у високих темпах економічного росту.

Ситуація в Мексиці на початку 1970-тих років почала покращуватись завдяки відкриттю державної нафтової компанії, проте дуже скоро вона виявилась неспроможною обслуговувати такий великий зовнішній ринок, оскільки ціни на нафту почали падати під час економічного спаду 1981 – 1982. Переговори урядів Мексики, США і Канади, що тривали півроку, привели до створення у листопаді 1993 року Північноамериканської згоди про вільну торгівлю (НАФТА). Ця згода розповсюджувала умови вільної торгівлі не лише на промислові товари, але і на продукцію сільського господарства, побутові, транспортні, банківські, інвестиційні послуги, а також авторські права, торгові марки і програмне комп’ютерне забезпечення. Три країни також домовились про введення законів про навколишнє середовище і працю, в тому числі закони про охорону дитинства, мінімальу заробітну плату і безпеку праці на робочому місці. НАФТА вступило в дію 1 січня 1994 року.

В 1994 році в економіці Мексики спостерігався роздутий торговельний дефіцит, великий зовнішній борг і збільшення грошової маси, що спричинило обезцінення песо. Жорстка політика уряду покращила стан економіки в кінці 1996 року, заклавши основу до її росту у 1997, 1998 роках.

Природні передумови. Мексика - переважно гірська країна. Більша частина її території розташована вище 100 км над рівнем моря і лише третина її поверхні – рівнина. В даній країні майже нема великих рівнин. Єдине виключення – півострів Юкатан. Впродовж мексиканських узбереж тягнуться незмінності, що мають важливе господарське значення: ці рівнини використовуються у землеробстві. Для створення основних видів корисних копалин найбільше значення мали геологічні процеси мезозойської та кайнозойської ер. Мексика в достатній мірі забезпечена нафтою, дорогоцінними металами (золотом і сріблом), цинком, свинцем, міддю, марганцем, ртуттю, сурмою, а також металами, що отримують при переробці поліметалічних руд: миш’яком, вісмутом, кадмієм, селеном. Країна також забезпечена нерудними корисними копалинами - сіркою, флюоритом, баритом, графітом, газом, будівельними матеріалами. В меньшій мірі розповсюджені запаси вольфраму, моліблену, олова, титану, нікеля, ванадію, залізної руди, урану, кам’яного вугілля.

Водні ресурси мають неабиякий вплив на господарство Мексики. Оскільки більша частина території країни має гірський характер, це зумовляє бурхливий характер річок. В багатьох випадках гірські ділянки русла використовуються для будівництва гідроелектростанцій. Та невелика кількість річок, що стікають у внутрішній басейн створюють сприятливі умови для розвитку землеробства. Ріки Мексики мало придатні для навігації. Моря та океани, що омивають країну впливають на клімат, розвиток господарства, видобуток нафти і т.д.

Важливий вплив на клімат Мексики і перш за все на розподіл температур впливають географічне положення і гірський характер території. Дану країну слід ділити на 3 кліматичні зони: тропічно вологу, помірно вологу і засушливу.

Для Мексики характерна різноманітність видів рослинності: дощові вічнозелені тропічні ліси (південь штату Табаско, південно – східна частина штату Вераскус), світлі тропічні ліси (центральна та південна частина півострову Юкатан), тропічна саванна (рівнини Тихоокеанського узбережжя), степи, пустелі та напівпустелі (в зонах засушливого клімату),де переважають види кактусів та агав, змішані ліси (середньовисотні горні хребти) серед яких слід назвати сосну, кедр, ойямель, ауеуете, дуб, ясен, горіх, хвойні ліси (переважно високо у горах) де переважає сосна.

Демографічна ситуація в Мексиці характеризується невеликим приростом населення, досить низьким рівнем народжуваності, високою урбанізацією (сьогодні 74% населення проживає у містах), переважанням жіночого населення над чоловічим та високою густотою населення.

Економічний прогрес, виникнення нових міст і покрашення природних умов вплинули на розміщення населення Мексики. І хоча основна маса населення все ще проживає у центральних областях, безперервно зростає чисельність населення сільськогосподарських районів, а саме Ла-Лагуни, Вальє-де-Мехікалі внаслідок внутрішніх міграцій.

Таблиця 2.1