Мотивація безпосередніх партнерів

У свою чергу фірми країн, що розвиваються, при залученні інвестицій орієнтуються на: можливість доступу до нових технологій та передових методів управління, використання збутової мережі партнера й відомих у світі торгових марок, мобілізацію додаткових фінансових ресурсів тощо.

Головним суб’єктом міжнародної підприємницької інвестиційної діяльності є транснаціональні корпорації (ТНК). Хоча насьогодні біля 40 тисяч фірм різних країн світу, що контролюють 280 тисяч зарубіжних філіалів, перебувають на транснаціональній стадії розвитку, до останнього часу нема загальноприйнятого визначення транснаціональної корпорації. Вирізняють три головні критерії належності тієї чи іншої корпорації до ТНК: структурний, результативності та поведінки.

За структурним критерієм, ТНК — це фірма, що має власні філії у двох і більше країнах (за деякими дослідниками — щонайменше в шести країнах), або це фірма, власники чи вищий управлінський персонал якої є громадянами різних країн (при цьому діяльність ТНК контролюється штаб-квартирою, що міститься в одній країні. Саме тому вирізняють американські, японські, австрійські та інші ТНК).

За критерієм результативності та чи інша фірма визначається як ТНК на основі абсолютних або відносних показників. Відповідно до методології ООН міжнародний характер діяльності ТНК можна проаналізувати за трьома ключовими показниками:

· відношення зарубіжних активів ТНК до загальних активів ТНК;

· відношення обсягів реалізації ТНК за кордоном до загальних обсягів реалізації ТНК;

· відношення кількості зайнятих у зарубіжних підрозділах ТНК до загальної кіль­кості зайнятих ТНК.

Середню арифметичну цих трьох показників називають індексом транснаціональності, який слугує узагальнюючим критерієм міжнародної діяльності ТНК.

Транснаціональний етап інтернаціоналізації фірм вдало про­демонстрував Х. Перлмутер за допомогою відомої моделі ERPG (табл. 4).

Таблиця 4