Відповідальність за порушення зобов'язань по договору банківського рахунку

Слід зазначити, що на початку 90-х років платіжно-роз­рахункова система опинилась під тиском величезного обся­гу неплатежів, які охопили не тільки Україну, а й практично всі держави колишнього СРСР. Криза платіжної системи була викликана низкою об'єктивних економічних причин. Недостатньо опрацьовані заходи щодо зміни порядку та форм розрахунків, поспішні організаційні рішення лише за­гострили ситуацію. До того ж деякі комерційні банки сві­домо затримували операції по рахунках своїх клієнтів, використовуючи ці кошти в особистих цілях як кредитні ресурси.

За таких умов підприємства, довгий час не отримуючи належних їм грошових коштів, стали шукати шляхів при­тягнення до відповідальності комерційних банків, які перед ними завинили. Однак зміни принципів побудови банків­ської системи та взаємовідносин банків з клієнтами не призвели до відповідної зміни нормативної бази, що регулює договірні відносини в сфері банківської діяльності. Підприємства зіткнулись з майже повною відсутністю чітких теоретичних розробок щодо відповідальності банків за пору­шення правил здійснення розрахункових операцій. У зв'яз­ку з масовими затримками перерахування коштів, втратою розрахункових банківських документів ця проблема стала надзвичайно актуальною.

Законодавством визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань, які випливають з договору банківського рахунку, комерцій­ний банк і його клієнт можуть бути притягнуті до цивіль­но-правової відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність передбачає покладен­ня уповноваженим державним органом на правопорушника додаткових обов'язків.

Так, за порушення правил здійснення розрахункових операцій банк несе відповідальність у формі відшкодування збитків та сплати неустойки (штрафу, пені), яка, в свою чер­гу, може бути передбачена законом або договором (договір­на неустойка).

Підприємства (платники та одержувачі коштів), як і установи банків, також мають контролювати своєчасне про­ведення розрахунків.

Підприємство, яке не дотримується встановлених строків платежів, в обов'язковому порядку згідно з постановою Верховної Ради України від 24 грудня 1993 р. «Про відпо­відальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'я­зань» має сплачувати на користь одержувача коштів пеню у розмірі 0,5 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо більший розмір пені не обумовлений угодою сторін.

У випадках затримки зарахування грошових надходжень на рахунок клієнта з вини банку одержувач коштів отримує від банку пеню в розмірі 0,5 відсотка за кожний день прострочки, якщо більший розмір пені не передбачено угодою про проведення касово-розрахункових операцій.

У разі перевищення обслуговуючим банком відправника коштів нормативного терміну платежів з нього у безакцепт-ному порядку стягується пеня за кожний день затрим­ки відповідно до постанови Верховної Ради України від 25 червня 1993 р. «Про норматив обігу платіжних докумен­тів в Україні».

Відповідальність за необґрунтованість безспірного стяг­нення або безакцептного списання коштів, за недостовірність даних, зазначених у розрахункових документах, згідно з нормами цивільного законодавства, має застосо­вуватись у вигляді відшкодування заподіяних безпідстав­ним безспірним стягненням або безакцептним списанням збитків.

Крім того, в договорах, які укладаються між суб'єктами підприємницької діяльності, може передбачатись також від­повідальність у вигляді штрафів за випадки необгрунтова­ного безспірного стягнення коштів на користь суб'єктів під­приємницької діяльності.

Відповідно до ст. 8 Господарського процесуального кодексу України за необгрунтоване списання у безспірному порядку претензійної суми винна сторона сплачує другій стороні штраф у розмірі 10 відсотків від списаної суми.

Слід зазначити, що банк не несе відповідальності за дос­товірність змісту розрахункового документа, і всі супереч­ки, які можуть виникнути з цих питань між підприємства­ми, мають вирішуватися в претензійно-позовному порядку.

Крім того, чинним законодавством і договорами можуть передбачатися додаткові санкції за окремі порушення вико­нання грошових зобов'язань.

Для правильного застосування норм законодавства, які передбачають відповідальність банку за неправильне (не-своєчасне) списання (зарахування) сум з рахунку власника, розглянемо такі питання, як «несвоєчасне списання кош­тів» та «неправильне списання коштів».

Несвоєчасне списання коштів — це списання коштів з ра­хунку, яке зроблено пізніше наступного дня після отриман­ня відповідного документа. Втрата розрахункового доку­мента в процесі здійснення безготівкових розрахунків та­кож може розглядатись як окремий випадок несвоєчасного нарахування грошей на рахунок.

Треба зазначити, що поняття «день» слід тлумачити не як календарний або робочий день, а як операційний день, тобто частину робочого дня банку, протягом якої у відпо-ВІдиості з внутрішнім розпорядком роботи банку здійсню­ються відповідні операції.

Поняття «неправильне зарахування» (списання) коштів на рахунок (з рахунку) в чинному законодавстві конкретно не розкривається.