Комерційного банку

Якми вже з'ясували при вивченні тем загальної части­ни банківського права, однією з найважливіших банківських опе­рацій, яка входить до кола операцій, здійснювати які у сукупності має право лише банк, є залучення у вклади грошових коштів фі­зичних та юридичних осіб. Саме завдяки залученим у вклади (де­позити) грошових коштів населення та юридичних осіб банки мають можливість здійснювати інші операції. У зв'язку з цим правове регулювання зазначених відносин має надзвичайно важ­ливе значення.

Загальні положення щодо депозитних (вкладних) операцій комерційних банків містяться у Цивільному та Господарському кодексах України, а також у спеціальних актах банківського за­конодавства.

Згідно зі статтею 340 Господарського кодексу України депо­зитні операції банківполягають у залученні коштів у вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів. Депозити утво­рюються за рахунок коштів у готівковій або у безготівковій фор­мі, у гривнях або в іноземній валюті, що розміщені юридичними особами чи громадянами (клієнтами) на їх рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без зазначен­ня такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства та умов договору. Договір банківського вкладу (депозиту) укладається у письмовій формі.

Визначення вкладу (депозиту) міститься і у спеціальному бан­ківському законодавстві. Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит)— це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті Украї­ни або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк збе­рігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із статтею 19 Закону України «Про банки і бан­ківську діяльність» без отримання банківської ліцензії не дозво­ляється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської дія­льності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність згідно із законами України.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про банки і банків­ську діяльність» спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в об­сягах, що перевищують 5 відсотків капіталу банку.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банків­ську діяльність» банк може укладати угоди з пов'язаними особа­ми, які передбачають нарахування відсотків та комісійних на здійснення банківських операцій, які менші звичайних, та нара­хування відсотків за вкладами і депозитами, які більші звичай­них, у разі, якщо прибуток банку дозволяє здійснювати це без шкоди для фінансового розвитку банку.

Згідно зі статтею 57 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклади фізичних осіб комерційних банків гаранту­ються в порядку, передбаченому законодавством України. Вкла­ди фізичних осіб Державного ощадного банку України гаранту­ються державою.

Загальний порядок залучення банками України грошових ко­штів (як у національній, так і в іноземній валюті) або банківських металів від юридичних і фізичних осіб на їх поточні, вкладні (де­позитні) рахунки та розміщення ощадних (депозитних) сертифі­катів визначений у Положенні про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізич­ними особами, затвердженому постановою Правління Націона­льного банку України № 516 від 03.12.2003 р.

Згідно з Положенням правове регулювання більшості питань щодо вкладних (депозитних) операцій має диспозитивний харак­тер. Тобто, сторони самостійно вирішують їх у договорі. У той же час Положення містить певні вимоги щодо умов депозитних договорів.

Зокрема, визначено, що договором банківського вкладу (депо­зиту) може бути передбачено внесення грошових коштів або бан­ківських металів на інших умовах їх повернення. Такі вклади (депозити) є умовними. Умови за вкладом не можуть суперечити законодавству України. Якщо строки зберігання умовних вкладів (депозитів) визначено договором, то такі вклади (депозити) облі­ковуються як строкові. Якщо строки зберігання умовних вкладів (депозитів) договором не визначено, то вони обліковуються як вклади (депозити) на вимогу.

Сума, строки та умови приймання вкладів (депозитів) визна­чаються між банком та вкладником на договірних засадах.

Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується:

•договором банківського рахунку;

•договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощад­ної книжки;

•договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощад­ного (депозитного)сертифіката;

•договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, ін­шими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяль­ності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Процентні ставки за вкладними (депозитними) операціями встановлюються банками самостійно. Національний банк Украї­ни встановлює індикативні розміри процентних ставок для банків з урахуванням ситуації на грошово-кредитному ринку.

Оподаткування доходів від вкладних (депозитних) операцій юридичних та фізичних осіб здійснюється відповідно до законо­давства України.