Можливості системи

Екіпаж літака Е-ЗА -17 чоловік.

При польоті літака на висоті 9000м бортова РЛС забезпечує виявлення повітряних цілей на відстані:

- бомбардувальників - до 650 км;

- тактичних винищувачів - до 400 км;

- КР - до 200 км;

- надводних цілей -200-300 км;

- ЕОМ забезпечує:

- обробку і запам'ятовування даних про 1500 виявлених цілей;

- одночасне супроводження 300-400 цілей;

- вироблення даних і відповідних команд наведення на 45 цілей (30- в автоматичному режимі і 15- по командам);

- тривалість бойового патрулювання (без дозаправки літака в повітрі) - від 6 до 12 годин.

Автоматизована система управління вогнем артилерії «Такфайр»

АСУ польової артилерії "Такфайр" (рис. ) призначена для планування та управління вогнем польової артилерії у ланці армійський корпус - дивізія - батарея із застосуванням самонавідних артилерійських снарядів "Коперхед" і "Саддарм" на базі АСУ може створюватися армійський або дивізійний розвідувально-вогневий комплекс ( РВК ).

Система " Такфайр" вирішує наступні завдання:

- збір та опрацювання даних розвідки цілей та виявлення вогневих засобів противника;

- планування артилерійського вогню;

- підготовку даних для стрільби звичайними та ядерними боєприпасами, а також розподіл артилерійських засобів по цілям;

- облік та оцінку даних про положення, стан і укомплектованість своїх артилерійських підрозділів;

- підготовку даних метеорологічного та топографічного забезпечення;

- прогнозування радіоактивного зараження місцевості;

Дивізійна система «Такфайр» дозволяє:

- планувати вогонь 10 артилерійських батарей по 35 цілям за 109 сек.;

- складати план вогню штатної та приданої артилерії дивізії за 4 - 15 хв.;

- здійснювати розрахунок даних для стрільби за 3 сек.

Першочерговим завданням польової артилерії в рамках цієї системи є упереджуюча поразка артилерії противника, а також танків, зенітно-ракетних установок та іншої броньованої техніки. Дивізійна система «Такфайр», як правило, стикується з дивізійними розвідувальними системами «Сота» (вертольотної радіолокаційної розвідки та цілевказівок), «Файрфандер» (інструментальної артилерійської розвідки) та «Рембас» (дистанційного управління розвідувально-сигнальними пристроями).

Рис. 10. Автоматизована система управління вогнем артилерії “ Такфайр”

За допомогою системи «Такфайр» повністю автоматизується управління польовою артилерією в усіх ланках від командного пункту артилерії дивізії (армійського корпусу) до гармати.

б)Особливості дій військ в умовах застосування високоточної зброї.

Вирішити успішно поставлені задачі перед підрозділом, частиною можна лише за умов їх боєздатності. Боєздатною вважається така частина, у якій втрати особового складу і техніки не перевищують 30% і збережене управління. Тому найважливішою задачею командирів усіх ланок є запобігання втрат від ударів противника. Для цього треба знати можливості і характер дій противника із застосуванням високоточної зброї.

Прогноз росту бойової ефективності ВТЗ дає підстави вважати, що ця зброя може справити значний вплив на характер дій військ на полі бою і викликати особливості у порівнянні з діями військ без застосування ВТЗ це:

1. Безперервний вплив на противника, що виражається прагненням нанести масовий удар не тільки по військах першого ешелону угруповання противника, але і по найважливішим об`єктам у глибині оперативної побудови військ. Тенденція до «глибоких ешелонованих ударів» у сучасній операції, на думку зарубіжних воєнних спеціалістів, обумовлена значним підвищенням вогневих і ударних можливостей військ.

Масований удар ВТЗ може здійснюватися тактичною авіацією на глибину 250...300 км, винищувально-бомбардувальною на глибину до 500км, розвідувально-ударними комплексами – на 70...150 км, армійською авіацією – до 70 км, артилерійськими системами до 30 км (очікують збільшення дальності стрільби артилерійських систем до 70 км). Прийняття на озброєння деяких армій нових систем зброї, які здатні діяти у розвідувально-ударному варіанті, забезпечить надійну одночасну дію на війська, що розташовані у тактичній і оперативно-тактичній глибині.

2. Для організації зосередження значних сил на вибраному напрямку в умовах застосування ВТЗ виключається необхідність створення великих угруповань військ на ділянках прориву. Дійсно, застосування ВТЗ збільшеної дальності дає змогу концентрувати вогневі удари по противнику без зосередження їх на обмеженних по фронту і глибині вибраних напрямках. Противник має можливість нанесення ударів ВТЗ та створювати бреші у обороні, різко і швидко міняти співвідношення сил і засобів на свою користь та вирішувати задачі меншими чим завжди силами.

3. Підвищення рухомості військ і їх озброєння ефективними системами високоточної зброї дає змогу реалізувати високу прихованість і раптовість нанесення ударів і початку операцій. Одним із шляхів досягнення раптовості бойових дій, на думку американських стратегів є нанесення противнику превентивного удару ВТЗ в поєднанні з рішучими діями передових угруповань Збройних Сил. А одним із варіантів розв`язання війни, як пересвідчує досвід навчань військ НАТО, є здійснення нападу створеними мирним часом, угрупованнями військ без попереднього проведення мобілізаційних заходів і розгортання з`єднань і частин вздовж державних кордонів.

4. Оснащення військ ВТЗ, використання лазерних радіолокаторів та інших способів вдосконалення наведення на ціль, дозволить підвищити втричі точність попадання боєприпасів, забезпечить виконання вогневих задач меншими силами. У зв`язку з цим відпадає необхідність у створенні угруповань для прориву оборони противника на найбільш слабких ділянках. Американські військові дослідники вважають, що сучасна, а тим більше перспективна звичайна зброя має потужність прирівняну до потенціалу ядерних боєприпасів. Тому ВТЗ буде застосовуватися ( при достатній кількості її накопичення) по зосередженим головним силам противника.

5. Головні зусилля високоточної та інших видів зброї зосереджуються для завдання втрат противнику ще до безпосереднього дотику з ним. Поява високоефективних бойових засобів відкриває широкі можливості для пошуку нових способів їх застосування і здійснення вогневого ураження заданих об`єктів і окремих угрупувань військ противника до вводу в бій своїх військ.

6. Характерним для дій військ буде цілеспрямованість і наступальність. Це підтверджується висновками концепції «глибоких ударів», зміст якої заключається у зосереджені перших ударів ВТЗ по других ешелонах і резервах противника з метою паралізувати їх дії. По розрахунках західних військових спеціалістів, сучасні звичайні озброєння можуть ефективно поражати техніку і живу силу противника на глибину до 400...600 км і більше.

Масове оснащення з`єднань і частин ВТЗ придає бойовим діям швидкоплинний і рішучій характер, дозволить поєднати широкий маневр військ з масованим застосуванням високоефективних засобів поразки на велику глибину, значно розширює можливості застосування наступальних дій у ході досягнення цілей і в стислі строки надає процесу бойових дій цілеспрямований характер, забезпечить можливість використати результати ударів ВТЗ до відновлення боєздатності противником.

7. Новим змістом поповнюється маневреність військ. Саме поява швидкодіючих систем траєкторіями, маневр вогневими ударами і вогневими засобами на театрі воєнних дій, а також суміжних з`єднань і частин.

Використання швидкодіючих систем ВТЗ передбачає відповідну маневреність угруповань сухопутних військ. У зв`язку з цим, Польовим статутом армії США під час першої операції передбачається викидання (висадка) значної кількості оперативних і тактичних десантів (до 100, а інколи і більше), а також наявність у складі наступаючих угруповань високомобільних елементів, призначених для швидкого використання ударів ВТЗ і забезпечення високих темпів наступу.

Таким чином, застосування ВТЗ викликає суттєві зміни у характері дій військ і може завдати великих втрат противнику. Тому необхідно велику увагу звернути на захист військ від ударів ВТЗ.

Досвід локальних війн і конфліктів останніх десятиріч, оперативної підготовки військ та результати наукових досліджень дозволяють визначити такі шляхи забезпечення живучості військ в умовах застосування ВТЗ. Їх умовно можна поділити на активні і пасивні заходи. Активні – це знищення ВТЗ та систем, що забезпечують її застосування.

Пасивні можна поділити на дві групи: оперативно-тактичні і технічні.

Оперативно-тактичні заходи:

а) попередження своїх підрозділів щодо загрози застосування ВТЗ противником;

б) виховання психологічної стійкості у особового складу;

в) маскування, яке знищує імовірність ураження в 1,7 рази;

г) маневр силами і засобами;

д) розосередження при розташуванні на місці і під час пересування знижує втрати на 30...50%;

є) інженерне обладнання позицій, зменшує втрати у 3...4 рази;

ж) обмеження у роботі радіоелектронних засобів;

з) використання способів захисту від зброї, що сама наводиться на джерело випромінювання електромагнітної енергії.

Технічні заходи:

а) навчання особового складу діям в умовах застосування ВТЗ, знижує втрати на 5...10%;

б) ефективне застосування техніки і озброєння;

в) вдосконалення техніки, озброєння, засобів захисту.

г) комплексне використання оперативно-тактичних і технічних засобів при високому рівні підготовки особового складу може значно знизити втрати військ в умовах широкого застосування противником ВТЗ.

Контрольні питання

1. Високоточна зброя її види. Заходи що забезпечують живучість військ в умовах її застосування.

2. Розвідувально ударний комплекс „ПЛСС” його призначення, бойові можливості.

3. Розвідувально-ударний комплекс „ДЖИСАК”, його призначення, бойові можливості.

4. Автоматизована система управління вогнем артилерії „Такфайр”, призначення, бойові можливості.

5. Система дальнього радіолокаційного виявлення і управління авіацією „АВАКС”, призначення, бойові можливості.

6. Порядок дій військ в умовах застосування противником високоточної зброї.

7. Шляхи забезпечення живучисті військ, зміст пасивних і активних заходів.

Варіанти відбиття нападу повітряного противника в ході маршу механізованими (танковими) підрозділами

Варіант відбиття нападу наземного противника в ході маршу механізованими (танковими) підрозділами

Порядок відбиття нападу противника під час здійснення маршу танковим взводом з правого боку показано на рис. 11

Рис. 11 Відбиття нападу противника тв з правого боку

3. Порядок розміщення підрозділів у районі розташування та вимоги до нього ______хв.

Батальон, рота, взвод на місці може розташовуватися в районі зосередження, вихідному районі, районі очікування, районі відпочінку та інших районах. Район розташування призначається, як правило, на місцевості, яка має природне укриття і забезпечує захист підрозділів від зброї масового ураження та високоточної зброї. Він повинен забезпечувати розосередження та потайне їх розміщення, швидкій збір і проведення маневру в потрібному напрямку, зручність розміщення та відпочинку особового складу, а також сприятливі умови в санітарно-епідемічному відношенні. Потрібно уникати розташування підрозділів поблизу важливих об`єктів, населених пунктів, по яким противник може нанести масовані вогневі, ядерні та хімічні удари.

Розмір району для розташування батальону на місці може бути до 10 кв.км.

Рота в указаному їй районі розташовується, як правило, вздовж маршруту висування, використовуючи захисні та маскувальні властивості місцевості. Відстань між машинами – 25-50 м, а на відкритій місцевості між танками, бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами) повинна бути 100-150 м, а між взводами 300-400 м.

Мінометна (артилерійська) батарея батальону розташовуються в повному складі або повзводно на загрозливих напрямках, знаходячись у постійній готовності до відкриття вогню.

Гранатометний та протитанковий підрозділи батальону розташовуються, як правило, з механізованими ротами.

Зенітний підрозділ займає стартові (вогневі) позиції в місцях, які забезпечують можливість ведення вогню по літаках, вертольотах противника та інших повітряних цілях.

Розвідувальний взвод розташовується поблизу командно-спостережного пункту.

Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальону розміщуються з урахуванням зручності забезпечення підрозділів.

Розташування підрозділів під лініями електромережі, поблизу газо та нафтопроводів не допускається.

Забороняється робити написи або виставляти покажчики з найменуванням та нумерацією підрозділів та прізвищами їхніх командирів.

Під час розташування підрозділу в районі, звільненому від противника, командир підрозділу заздалегідь організовує ретельну розвідку й очищення району від дрібних груп противника та його розвідувально-сигналізаційних приладів, які залишилися. Виявлені мінні поля, заміновані об`єкти та заражені ділянки місцевості позначаються й охороняються. При необхідності на шляху руху проробляються проходи або позначаються об`їзди. При наявності часу проводиться суцільна очистка району від мін. Для позначення пунктів і місць, несприятливих в санітарно-епідемічному відношенні, виставляються відповідні знаки.

Зупинка колон підрозділів на дорогах в очікуванні розташування у відведеному районі не допускається.

Війська під час розташування на місці охороняються безпосередньо, а при загрозі нападу противника і сторожовою охороною, яка виставляється бригадами, полками (батальонами) на вказаних їм рубежах (в смугах (на позиціях)). Сторожова охорона повинна бути круговою і перехоплювати всі основні дороги і підступи до району розташування.

У батальоні (роті) організовуються охорона, дротовий зв`язок між командно-спостережними пунктами, попередження про безпосередню загрозу та початок застосування противником зброї масового ураження та високоточної зброї, оповіщення про повітряного та наземного противника, радіоактивне, хімічне, біологічне зараження, застосування запалювальної зброї, обмежується пересуванням особового складу та техніки, а також проводяться заходи щодо маскування.

Сторожова охорона батальону здійснюється сторожовими постами у складі відділення (танка), які виставляються при необхідності на загрозливі напрямки на відділенні до 1500 м, на прихованих підступах – секретами у складі 2-3 чоловік, які виставляються на віддаленні до 400 м від району розташування батальону, а в межах району розташування – безпосередньою охороною, яка включає парні патрулі та постійне чергування спостерігачів на командно-спостережному пункті батальону, крім того, в батальоні призначається черговий підрозділ, як правило, у складі взводу. У роті організовується безпосередня охорона, що здійснюється патрульними, які несуть службу шляхом обходу розташування роти, і постійним чергуванням спостерігачів на командно-спостережному пункті роти. Крім того, для охорони особового складу, озброєння і техніки призначається добовий наряд.

У районі розташування батальону (роти, взводу, відділення), поблизу машин особовий склад обладнує відкриті або перекриті щілини, а при наявності часу влаштовує бліндажі та сховища. Для озброєння і техніки, зенітних та чергових вогневих засобів, підрозділів на позиціях охорони, а також для ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів обладнуються окопи та укриття. Місця розташування підролзділів, озброєння та техніки, позиції охорони та чергових вогневих засобів, сліди від машин ретельно маскуються.

РОЗТАШУВАННЯ ПІДРОЗДІЛУ В РАЙОНІ І ЙОГО ОХОРОНА

а) Розташування мр на місцевості б)Розташування тр на місцевості

Рис. 12. Порядок розташування техніки підрозділу в районі розміщення.

У населених пунктах підрозділи розташовуються ближче до околиць. Як укриття використовуються підвальні приміщення будівель, місцеві сховища та інші міцні спорудження.

У горах батальон (рота) розташовується в місцях, які забезпечують швидкий вихід на дорогу або розгортання для відбиття нападу противника. Не допускається розташування в районах, де можливі обвали, снігові лавини, повені та селеві потоки. Для укриття особового складу, озброєння і техніки використовується складки місцевості, тунелі, гірські виробки, печери.

У лісі батальон, рота, взвод розташовується вздовж доріг та просік. (рис.) У випадку виникнення лісової пожежі підготовляються шляхи виходу в запасні райони. Рятувальні роботи та гасіння пожежі здійснюється черговим підрозділом, а при необхідності і додатково виділеним особовим складом.

Зимою для розташування батальону роти, взводу вибираються райони, які захищені від вітру. Особливу увагу приділяють підтримуванню у проїжджому стані доріг для виходу підрозділів із району розташування. Для обігріву особового складу обладнуються утеплені та опалювальні укриття. Двигуни машин при необхідності періодично прогріваються. При цьому вживають заходи для запобігання отруєння особового складу відпрацьованими газами, переохолодження та обмороження.

У бойовому наказі на розташування командир взводу вказує:

- відомості про противника

- завдання взводу

- місця розташування сусідів

- завдання відділенням (танкам), місця їх розташування, місця обладнання відкритих або перекритих щілин, а при необхідності і місця улаштування бліндажів для особового складу, окопів та укриття для озброєння і техніки, порядок спостереження за наземним і повітряним противником, а також за сигналами командира роти

- порядок дій відділень(танків) під час нападу противника

- сигнали оповіщення, управління та взаємодії і порядок дій за ними

- час заняття району розташування та термін його інженерного обладнання

- своє місце та заступника.

Сторожовому загону (заставі) вказуються рубіж оборони та смугу охорони і ведення розвідки. Смуга охорони по фронту може досягати: для батальону – 10 км, для роти – 5 км, для взводу – 2 км.

Віддалення сторожової охорони від частин (підрозділів), які охороняються, повинно забезпечувати проведення ними маневру, організований вступ у бій і залежно від складу охорони може бути 5-15 км.

З одержанням даних про появу противника або застосування ним високоточної зброї, систем дистанційного мінування командир батальону (роту) доповідає про це командиру, який вислав охорону, та інформує сусідів.

Дрібні групи противника, які намагаються проникнути до підрозділів, що охороняються, сторожовий загін (застава) захоплює в полон або знищує. Під час наступу переважаючих сил противника батальон (рота), взвод стійко утримує рубіж, який займає, забезпечує розгортання та вступу у бій військ, які охороняє.

У випадку висадки в смузі охорони повітряного десанту противника командир батальону (роти), взводу доповідає командиру, який висла вохорону, та вживає заходів щодо знищення десанту.

Контрольні питання

1. Вимоги до району розташування.

2. Порядок розміщення особового складу та розташування бойової техніки в районі.

3. Зміст бойового наказу командира взводу на розташування.

4. Особливості розташування підрозділу у населених пунктах, у горах, у лісі, взимку.

5. Порядок організації охорони району розташування підрозділу.

Література для самостійної роботи

1. Конспект.

2. Бойовий статут Сухопутних військ,Частина ІІІ, стр. 107-112.

3. Бойовий статут Сухопутних військ,Частина ІІ, стр. 168-175.

4. Навчальний посібник «Загальна тактика», Частина ІІ, «Основи загальновійськового бою. Взвод у бою», ЖВІ, стр. 242-256.