Апаратні засобі захисту інформації.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА спеціальної техніки ТА інформаційних технологій

Методична розробка

Проведення практичних занять з курсу

“Основи інформаційної безпеки” по темі №3 “Апаратні засоби захисту інформації”

для курсантів факультету кримінальної міліції, факультету міліції громадської безпеки та факультету підготовки слідчих за спеціальністю 7.060102 “Правоохоронна діяльність”

Час: 8 годин

Дніпропетровськ -2008

Укладач : викладач кафедри спеціальної техніки Матвієнко Є. В.

Методичну розробку розглянуто та схвалено на засіданні кафедри, протокол № ____від ________ 200 __ року.

Практичне заняття № 1.

Час - 2 години.

Ціль заняття: ознайомити курсантів з методами та засобами захисту оперативно-службової інформації від несанкціонованого зняття технічними приладами та системами, вивчити класифікацію та принцип дії технічних засобів зняття інформації, системи та засоби виявлення, пошуку та нейтралізації технічних приладів зняття інформації, методи захисту оперативно-службової інформації, навчити курсантівзахищати оперативно-службову інформацію від несанкціонованого зняття технічними засобами.

Спосіб проведення: розповідь викладача, обговорення змісту законів, що регулюють сферу захисту інформації.

Місце проведення: навчально-методичний кабінет кафедрі спеціальної техніки.

1. Організаційний момент - 3 хвилини.

Викладач перевіряє готовність курсантів до заняття, робить відповідні записи в журналі, оголошує ціль та порядок проведення заняття.

2. Опитування курсантів - 15 хвилин.

Контрольні запитання.

1. Що називається апаратними засобами захисту інформації.

2. Які існують апаратні засоби захисту інформації.

3. Що називається програмними засобами захисту інформації.

4. Класифікація програмних засобів інформації.

3. Викладання нового матеріалу - 60 хвилин.

Питання теми :

1. Програмні та апаратні засоби захисту інформації

Література :

1. Хорев А.А. Способы и средства защити информации. Учебное пособие. МО РФ. Москва 1998.

2. Андрианов В.И. и др. Шпионские штучки и устройства для защиты объектов и информации. Справочное пособие. Изд. “Лань”. Санкт-Петербург. 1998.

Апаратні засобі захисту інформації.

Бурхливий розвиток техніки, технології, інформатики в останні десятиліття викликав ще більш бурхливий розвиток технічних пристроїв і систем розвідки. Справді, занадто часто виявлялося вигідніше витратити N-у суму на добування, наприклад, технології, що вже існує, чим у кілька разів більшу на створення власної. А в політиці чи у військовій справі виграш іноді виявляється просто безцінним.

У створення пристроїв і систем ведення розвідки вкладалися і вкладаються величезні кошти у всіх розвинених країнах. Сотні фірм багатьох країн активно працюють у цій галузі. Серійно виробляються десятки тисяч моделей "шпигунської" техніки. Ця галузь бізнесу давно і стійко зайняла своє місце в загальній системі економіки Заходу і має міцну законодавчу базу.

У західній пресі можна знайти дуже захоплюючі документи про існування і роботу міжнародної організації промислового шпигунства "Спейс Інкорпорейтед", а заодно і познайомитися зі спектром послуг, пропонованих цією компанією. Так, англійська газета "Піпл" повідомляє, що серед клієнтів компанії є не тільки промисловці, але й організовані злочинні угруповання. Як і будь-який бізнес, коли він вигідний, торгівля секретами розширює область діяльності, знаходячи для свого процвітання вигідний ґрунт.

Тематики розробок на ринку промислового шпигунства охоплюють практично всі сторони життя суспільства, безумовно, орієнтуючись на найбільш фінансово-вигідні.

У СРСР після 1917 року ведення комерційної розвідки знаходилося під строгим контролем держави. У Радянському Союзі в цій галузі були зосереджені чудові, якщо не сказати кращі, фахівці. Видатним досягненням було і залишиться на багато років чудо технічної розвідки — будинок посольства США в Москві, перетворене у величезне "вухо", у якому кожен подих, кожен шерех був доступний для запису й аналізу. Датчики знаходили навіть у зварених сталевих конструкціях будинку, причому по щільності матеріалу вони відповідали навколишньому металу і були недоступні для рентгенівського аналізу. Ці системи були здатні функціонувати автономно десятки років. Американці змушені були відмовитися від використання цього будинку, навіть незважаючи на те, що колишній глава КДБ Вадим Бакатін передав їм схему побудови цієї системи.

Катастрофа СРСР і розвиток вільної ринкової економіки відродило попит на техніку подібного роду. Фахівці військово-промислового комплексу, що залишилися без роботи, не сповільнили запропонувати свої послуги й у цій області. Спектр послуг широкий: від примітивних радіопередавачів до сучасних апаратно-програмних комплексів ведення розвідки. Звичайно, у нас немає ще великих фірм, що роблять техніку подібного роду, немає і такого достатку моделей, як на Заході, але техніка наших виробників цілком порівнянна по своїм даним з аналогічної західною, а іноді краще і дешевше. Зрозуміло, мова йде про порівняння техніки, що мається у відкритому продажі.

Природно, апаратура, використовувана спецслужбами (її кращі зразки) набагато перевершує по своїх можливостях техніку, використовувану комерційними організаціями. Як приклад можна привести самий маленький і самий дорогий у світі радіомікрофон, габарити якого не перевищують чверті олівцевої гумки для стирання . Цей мініатюрний передавач живиться від ізотопного елемента і здатний протягом року сприймати і передавати на прийомний пристрій, розташований за півтора кілометра, розмову, що ведеться в приміщенні пошепки. Крім того, уже зараз виробляються радіо закладки, що можуть записувати перехоплену інформацію, зберігати її протягом доби чи тижня, передати в режимі швидкодії за мілісекунду, стерти запис і почати процес знову.

Сучасні злочинні угрупування мають на озброєнні новітні технічні засоби отримання, обробки та захисту інформації. Частину таких засобів, як вітчизняного, наприклад радіокапсулі Р1 - Р9, приймачі RH-03, RA-05, RA-07, конвертори CO-01 та інші, так і імпортного виробництва, наприклад лазерний мікрофон HP-150 фірми “Hewlett-Packard”, до останнього часу можна було придбати у відкритій торгівлі. Крім того є багато літератури, яка дозволяє практично будь-якому радіоаматору кустарно виготовити радіомікрофони та інші технічні засоби ведення розвідувальної та контррозвідувальної діяльності.

Виділимо основні групи технічних засобів ведення розвідки:

1. Радіопередавачі з мікрофоном (радіомікрофони):

— с автономним живленням;

— с живленням від телефонної лінії;

— с живленням від електромережі;

— керовані дистанційно;

— що використовують функцію вмикання по голосу;

— напівактивні;

— с накопиченням інформації і передачею в режимі швидкодії.

2. Електронні пристрої знімання акустичної інформації:

— мікрофони з проводами;

— електронні стетоскопи ( що прослухують через стіни);

— мікрофони з гострою діаграмою спрямованості;

— лазерні мікрофони;

— мікрофони з передачею через мережу 220 В.;

— прослуховування через мікрофон телефонної трубки;

— гідроакустичні мікрофони.

3. Пристрої перехоплення телефонних повідомлень:

— безпосереднього підключення до телефонної лінії;

— підключення з використанням індукційних датчиків (датчики Холу й ін.);

— с використанням датчиків, розташованих усередині телефонного апарату;

— телефонний радіотранслятор;

— перехоплення повідомлень сотового телефонного зв'язку;

— перехоплення пейджерних повідомлень;

— перехоплення факс-повідомлень;

— спеціальні багатоканальні пристрої перехоплення телефонних повідомлень.

4. Пристрої прийому, запису, управління:

— приймач для радіомікрофонів;

— пристрої запису;

— ретранслятори;

— пристрої запису і передачі в прискореному режимі;

— пристрої дистанційного управління.

5. Відеосистеми запису і спостереження.

6. Системи визначення місця розташування контрольованого об'єкта.

7. Системи контролю комп'ютерів і комп'ютерних мереж.

Радіомікрофони

Радіомікрофон, як випливає з назви, це мікрофон, об'єднаний з радіо, тобто з радіоканалом передачі звукової інформації. В даний момент немає устояної назви цих пристроїв. Їх називають радіозакладками, радіобагами, радіокапсулами, іноді - "жуками", але все-таки самою точною назвою варто визнати назва "радіомікрофон".

Радіомікрофони є найпоширенішими технічними засобами отримання акустичної інформації. Їхня популярність пояснюється, насамперед, зручністю їхнього оперативного використання, простотою застосування (не потрібно тривалого навчання персоналу), дешевиною, дуже невеликими розмірами. У найпростішому випадку радіомікрофон складається з власне мікрофона, тобто пристрою для перетворення звукових коливань в електричні, а також радіопередавача - пристрою, що випромінює в простір електромагнітні коливання радіодіапазону (несучу частоту), промодульовані електричними сигналами з мікрофона. Мікрофон визначає зону акустичної чутливості (звичайно вона коливається від декількох до 20 -30 метрів), радіопередавач — дальність дії радіолінії. Визначальними параметрами з погляду дальності дії для передавача є потужність, стабільність несучої частоти, діапазон частот, вид модуляції. Істотний вплив на довжину радіоканалу надає, звичайно, і тип радіоприймального пристрою. На прийомних пристроях ми зупинимося, хоча і коротко, пізніше.

Пристрій управління не є обов'язковим елементом радіомікрофону. Він призначений для розширення його можливостей: дистанційного вмикання-вимикання передавача, мікрофона, пристрою, що записує. Можуть бути передбачені режими: включення по голосі, режим запису в реальному часі, режим прискореного відтворення і т.д.

Пристрій запису, як випливає зі сказаного вище, також не є обов'язковим елементом.

Розроблено і випускаються серійно сотні моделей радіомікрофонів, у тому числі не менш ста типів — у Росії і СНД (в основному на Україні й у Білорусії).

Технічні дані радіомікрофонів знаходяться в наступних межах:

вага .............................................. від 5 до 350 м

габарити ...................................... від 1 см³ до 8 дм³

частотний діапазон ...................... від 27 до 900 Мгц

потужність ..................................... від 0,2 до 500 мвт

дальність без ретранслятора ......... від 10 до 1500 м

час безупинної роботи ..........від декількох годин до декількох років.

Дальність дії, габарити і час безупинної роботи знаходяться в дуже тісній залежності друг від друга. Справді, для збільшення дальності необхідно, насамперед, підняти потужність, одночасно зростає струм, споживаний від джерела живлення, що швидше витрачає свій ресурс, а виходить, скорочується час безупинної роботи. Щоб збільшити цей час, збільшують ємність батарей живлення, але це збільшує габарити радіомікрофону. Можна збільшити тривалість роботи передавача введенням у його склад пристрою дистанційного управління (умикання-вимикання), однак це також збільшує габарити. Крім того, потрібно мати на увазі, що збільшення потужності передавача полегшує можливість його виявлення.

Одним з перспективних напрямків збільшення скритності і часу ефективного використання є застосування дистанційного включення. Прикладами є вироби TRM-1530 і TRM-1532. Це радіомікрофони з живленням від батарей, габаритами 87х54х70 мм, вагою близько 100 м, із ЧМ передавачем діапазону 380-400 Мгц чи 100-150 Мгц і дальністю до 300 м. Дистанційне вмикання-вимикання дозволяє довести час ефективної роботи виробу до 1 року при часі безупинної роботи 280-300 годин. Подібна апаратура, але більш великих габаритів, починає надходити в продаж і від вітчизняних виробників.

Дуже перспективним є застосування радіомікрофонів з активацією від звуку — музики, мови і т.д. Така модель STG-4001. Включення пристрою походить від звуку, вимикання — автоматично через 5 секунд після зникнення звуку. Застосування функції включення по голосі дозволило довести час ефективної роботи до 300 годин. Прилад має дуже прийнятні розміри — 20х38х12 мм, вага з батареями — 18 м, забезпечує дальність до 500 м, частоти — 130-150 Мгц. Варто підкреслити, що такого роду радіомікрофони досить важко знайти.

У складних випадках можлива побудова системи передавачів. Наприклад, при русі об'єкта по шляху проходження заздалегідь розміщаються радіомікрофони, що працюють на різних частотах. Спостереження ведеться за допомогою багатоканального приймача. Можлива побудова схеми з використанням передавача-ретранслятора. Потужність радіомікрофону робиться дуже невеликою (для збільшення часу роботи і підвищення скритності), а на невеликій відстані, наприклад, у сусіднім приміщенні, установлюється передавач-ретранслятор, габарити і потужність якого піддаються набагато меншим обмеженням.

Як уже говорилося вище, дальність дії радіопередавачів визначається в істотному ступені якостями радіоприймальних пристроїв, насамперед, чутливістю. Як приймачі часто використовують побутові радіоприймальні пристрої. У цьому випадку кращим є застосування магнітол, тому що з'являється можливість одночасного ведення запису. До недоліків таких пристроїв відносяться низька чутливість і можливість настроювання сторонніх облич на частоту передавача. Частково ці недоліки можна усунути перебудовою частотного діапазону, у тому числі за допомогою конверторів, а також переналагодженням підсилювачів для підвищення чутливості. Достоїнством таких систем є низька вартість, а також те, що вони не викликають підозр. Але все-таки кращим варто вважати застосування спеціальних прийомних пристроїв.