ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ВИПУСКНОГО БАКАЛАВРСЬКОГО ПРОЕКТУ

Випускний бакалаврський проект оформлюють по мірі написання окремих розділів і пунктів. Перед текстом випускного бакалаврського проекту розміщують титульний аркуш, завдання на випускний бакалаврський проект, анотацію, реферат, зміст і перелік умовних позначень. Текст, рисунки, таблиці, формули, додатки та посилання оформлюють у порядку, який вказано в Держстандарті ДСТУ 3008-95 ”Документація, звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення”.

Випускний бакалаврський проект має відповідати наступним основним вимогам.

Нумерація. Сторінки випускного бакалаврського проекту мають бути пронумеровані в правому верхньому куті арабськими цифрами без знака № та крапки в кінці. До загального обсягу випускного бакалаврського проекту не входять список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів випускного бакалаврського проекту підлягають суцільній нумерації. Починається нумерація з титульного листа (без позначення на ньому сторінки).

На титульному листі та листі із завданням нумерація не проставляється, але вони включаються у загальну нумерацію сторінок.

Підготовлений випускний бакалаврський проект подається у зброшурованому вигляді. Текст роботи розбивається на розділи, які теж нумеруються арабськими цифрами. Номер розділу ставлять після слова Розділ, після номера крапку не ставлять (РОЗДІЛ 2).

Питання нумерують у межах кожного розділу. Номер питання складається з номера розділу і порядкового номера питання, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: 2.3. (третє питання другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумеруються у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, питання, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: 1.3.2. (другий пункт третього питання першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації, таблиці і формули. Цифровий матеріал подають у вигляді таблиць, діаграм, рисунків. Таблиці, рисунки вміщують у тексті, в якому вперше про них згадується і розташовують на сторінці так, щоб було зручно читати. Ілюстрації чи таблиці повинні відповідати тексту. Вони мають окрему порядкову нумерацію (в межах розділу). При цьому ілюстрації чи таблиці слід розміщувати так, щоб їх можна було розглядати без повороту або з поворотом за часовою стрілкою. Не рекомендується включати в роботу рисунки чи таблиці, розмір яких перевищує стандартний формат (210х297мм). Усі графічні частини таблиць і рисунків виконуються в одному кольорі, всі лінії мають бути однієї товщини.

На одній сторінці може розміщуватись декілька ілюстрацій чи таблиць, але вони обов’язково повинні бути розділені текстом. Не допускається розрив речення таблицею.

Кожний рисунок повинен мати підрисунковий підпис, який зазвичай має такі основні елементи:

· найменування графічного чи іншого сюжету, що позначається скороченим словом “Рис.”;

· порядковий номер ілюстрації;

· тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;

· експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, що виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом.

При наявності на рисунку суцільної та розривної (пунктирної) чи іншої лінії після рисунку перед його назвою повинні бути подані умовні позначення з поясненням.

Наприклад:

Умовні позначення: прямий взаємозв’язок між показниками;

зворотний зв’язок.

Цифровий матеріал, поданий у динаміці, краще подати у вигляді графіків і побудувати їх так, щоб не було великих вільних ділянок. Написи на осях графіка повинні бути короткими і не виходити за межі координатної сітки. На них обов’язково мають бути позначення величин і відповідних розмірів у прийнятих скороченнях.

Цифровий матеріал подають, як правило, у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву (заголовок), який розміщується симетрично над таблицею та наводиться жирним шрифтом (підзаголовок, якщо він самостійний, пишеться з великої літери, а якщо входить в одне речення із заголовком, - з малої), і порядковий номер, що вказується в правому верхньому куті над заголовком. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу). Слово “таблиця” і заголовок пишуть з великої літери і не підкреслюють.

За логікою побудови таблиці її логічний суб’єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують у боковику, головці, чи в них обох, а не у прографці; логічний предикат, або присудок, таблиці (тобто дані, якими характеризується підмет) – у прографці, а не в головці чи боковику.

Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику – всіх даних цього рядка. Заголовки кожної графи чи рядка повинні бути по можливості короткими. Заголовки повинні починатися з великої літери, підзаголовки - з маленької, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великої – якщо вони є самостійними.

Висота рядків повинна бути не меншою від 8 мм. Графу “№ п/п” у таблицю вводити не потрібно.

Складаючи таблицю, необхідно врахувати таке:

· цифри, що вносяться в таблицю, повинні мати однаковий ступінь округлення (одиниці фізичних величин);

· в асортиментних таблицях слід наводити як абсолютні, так і відносні показники;

· якщо текст у графі таблиці складається з одного слова, то при повторенні його можна замінити лапками, якщо ж з двох і більше слів, то при першому повторенні замінюють виразом «те саме», а далі - лапками;

· замінювати лапками повторення цифр, знаків і хімічних символів не дозволяється;

· якщо цифрові або інші дані в якомусь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк;

· якщо параметри, що входять до таблиці, мають однакову одиницю виміру (грн.., см тощо), то її розміщують над таблицею;

· цифри в графах таблиці повинні ставитися так, щоб вони у всій графі розташовувались одна під одною;

· якщо таблиця не вміщується на одній сторінці, можна перенести її на іншу; у такому випадку вертикальні рядки (графи) під заголовками таблиці слід пронумерувати, а на наступній сторінці замість заголовка в правому верхньому куті пишеться Продовж. табл.1.2.

Зразок побудови таблиці

Таблиця (номер)

Назва таблиці

Боковик (заголовки Графи (колонки)

рядків)

При використанні формул необхідно дотримуватись певних правил. Великі, громіздкі та нумеровані формули, розміщують на окремих рядках. Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в подальшому тексті. Номери формул пишуть арабськими цифрами біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього параграфу).

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів слід наводити безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки.

Формули повинні бути відокремлені від тексту. Вище і нижче кожної формули залишають інтервал, що становить не менше одного рядка.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела.При написанні випускного бакалаврського проекту студент повинен робити посилання на додатки, ілюстрації, таблиці, формули, літературні та інші джерела.

При посиланні на використані джерела приводиться порядковий номер за списком використаних джерел, взятий у квадратні дужки, наприклад, [2]. Коли використовують відомості джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок. Якщо джерела цитуються, то в кінці цитати, що закінчуються лапками, ставиться порядковий номер використаного джерела та номер сторінки, на якій розміщена цитата (наприклад, [2, с.32] або [2, с.30-31].

Якщо табличні дані запозичені з літературного джерела, то на нього треба посилатися в тексті, взявши номер джерела у квадратні дужки, а номер таблиці - в круглі. Наприклад: “за даними [1] економія матеріальних ресурсів (табл.6)...”.

Посилання на ілюстрації вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: “як це видно з рис. 1.2”.

Посилання на таблиці вказують порядковим номером таблиці. При цьому слово “таблиця” в тексті пишуть скорочено, наприклад: “у табл. 1.3”.

Посилання на формули вказують порядковим номером формули, наприклад: “у формулі (3.2)”.

Посилання на раніше згадані рисунки, таблиці, додатки проводяться скороченим словом “дивись” (наприклад: див.рис.1.1).

Загальні вимоги до цитування такі:

· текст цитати починається і закінчується лапками, та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;

· цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками;

· кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

· при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело.

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Джерела необхідно розміщувати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

При побудові списку використаних джерел застосовується суцільна нумерація.

Дані про використані літературні джерела повинні наводитись відповідно до правил бібліографічного опису, викладених у ДСТУ 3008-95 (Документація, звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення). Назва джерела повинна наводитись на мові оригіналу, яким студент користувався при написанні роботи.

З бібліографічним описом монографій, статей, офіційно-документальних матеріалів можна ознайомитись по нижченаведеному зразку оформлення літератури.

При побудові списку використаних джерел розміщують їх в алфавітному порядку за прізвищами авторів. За кожним джерелом використовуваної літератури вказуються: прізвище та ініціали автора, повна назва роботи (при необхідності – номер тому та видане зібрання творів), видавництво, місце та рік видання, обсяг роботи або посилання на сторінку.

Обсяг книги в сторінках вказується в тому випадку, якщо посилання на неї приводиться повністю, або відмічаються сторінки (від ... до), якщо посилання відносяться до окремої частини (розділ, глава) літературного джерела.

Зразок оформлення списку використаних джерел подано в таблиці 6.

Таблиця 6