ТЕКСТУ РОБОТИ ТА ВИСТУПУ НА ЇХ ЗАХИСТІ

Як свідчить практика, написання роботи викликає у магістрів значні труднощі організаційного характеру, зокрема при пошуку і відборі необхідної літератури та в роботі з літературними джерелами, при компонуванні опрацьованого матеріалу та виборі методу викладення тексту, при формуванні висновків та підготовці виступу на захист роботи.

Пошук і відбір необхідної літератури – один з першочергових кроків практичної реалізації поставлених завдань магістром при підготовці роботи. Для повнішого виявлення основних літературних джерел, а за необхідності архівних документів, статистичних даних тощо з теми виконуваної роботи, використовують каталоги чи картотеки кафедр та бібліотек вищого навчального закладу, провідних та спеціалізованих бібліотек міста, області, бібліотечні спеціальні видання, прикнижкові та пристатейні списки літератури, виноски та посилання у підручниках, монографіях, словниках тощо.

Бібліографічні записи джерел краще робити на каталожних картках, бо з них швидко можна скласти робочу картотеку і зручно поповнювати її. Сукупність таких карток доцільно групувати за розділами роботи, мети чи періоду опрацювання. Якщо у різних розділах роботи використовується одне й те саме джерело, то при групуванні за розділами і підрозділами необхідно дублювати картки. Бібліографічні описання на картках повинні бути повними, відповідно до вимог стандарту, бо ці картки потім використовуються для складання списку використаної літератури. Складену з теми роботи картотеку бажано показати керівникові, який може порекомендувати додаткові джерела, дати певні поради щодо першочерговості їх опрацювання, необхідності та доцільності використання тих чи інших джерел.

Вивчення та конспектування літератури за темою роботи. Вивчення літератури рекомендується розпочинати з тих робіт, у яких досліджувана проблема висвітлюється загалом, а пізніше перейти до джерел, в яких відображаються вужчі, окремі, вибранні питання. Починати ознайомлення з виданням потрібно з титульної сторінки, щоб з’ясувати, де, коли, ким було воно видано, переглянути зміст, прочитати анотацію чи передмову, де розкрито призначення видання, завдання, які ставив автор у ньому.

Читати текст потрібно уважно, щоб збагнути хід авторської думки, відрізнити висновки, головні положення від фактів, аргументів та ілюстративного матеріалу. Необхідно вияснити зміст тези і аргументів, знайти відповідь на питання, чи є між ними відповідне відношення; проаналізувати чи достатньо означені поняття, які використовуються; визначити, які з тверджень носять проблематичний, гіпотетичний характер, які з фрагментів тексту містять “скриті” питання тощо. Цих вимог необхідно дотримуватись і при формуванні основного тексту роботи.

Необхідні цитати, цифри, факти, висновки, які мають відношення до теми роботи, виписують на окремому аркуші паперу стандартного розміру, що сприяє кращій орієнтації у накопиченому матеріалі, систематизації його за розділами, проблемами. Після кожної цитати, прикладу чи іншого виписаного матеріалу потрібно точно описувати джерело з позначенням сторінок, на яких опублікований цей матеріал. Це необхідно для забезпечення вимог правильного оформлення, якщо такий матеріал буде використовуватись у тексті роботи.

Композиція плану роботи передбачає формулювання назви теми, викладення вступного матеріалу, основного тексту і висновків. При цьому необхідно пам’ятати, що усі частини тексту – вступ, основна частина і висновок – підпорядковуються темі. Конкретні вимоги до магістерської роботи були розглянуті вище. Тут ми розкриємо тільки деякі загальні питання.

Спочатку необхідно домогтись логічно правильно розробити структуру роботи, що є запорукою успіху розкриття теми. Така структура дає змогу побачити окремі частини роботи у їх взаємозв’язку, контролювати послідовність, у якій мають подаватись окремі частини тексту, визначити шляхи дій, побачити нерозкриті питання, спланувати та організувати працю студента, написати зміст роботи. Розроблену структуру доцільно погодити з науковим керівником. Процес створювання структури може уточнюватись протягом усієї роботи над темою.

Далі доцільно скласти повний список використаної літератури, щоб при написанні тексту відразу можна було зробити відповідні посилання на літературу, бо, як свідчить практика, на завершальному етапі роботи над текстом без такого списку студентам доводиться витрачати багато часу на переробку і уточнення посилань.

Проаналізований і систематизований матеріал викладається відповідно до змісту у вигляді окремих розділів (глав) і підрозділів (параграфів). Кожний розділ (глава) висвітлює самостійне питання, а підрозділ (параграф) – окрему частину цього питання.

Починаючи працювати над розділом, необхідно усвідомити його головну ідею, а також тези кожного підрозділу. Тези мають підтверджуватися фактами (аргументами), висновками різних авторів, результатами теоретичних досліджень, експериментів, аналізом конкретного практичного досвіду.

Вступ роботи є початковою частиною тексту, він, як правило, пишеться після того, як написана основна частина роботи.

Зміст теми розкривається в основній частині тексту. Ця частина за обсягом, головна і найвідповідальніша. Тут виключна увага приділяється аналізу досліджуваної проблеми і аргументації одержаних результатів, тому основна частина складається, як правило, з декількох розділів.

У цій частині має бути виконано два головні завдання: перше – обґрунтувати (довести, пояснити, розтлумачити, підтвердити, виправдати, спростувати) сформульовані положення; друге – розкрити їх у доступній і переконливій формі, причому так, щоб можна було оцінити достовірність інформації, відтворити за необхідності результати і використати для інших цілей викладений матеріал.

Огляд літератури з досліджуваної теми має включати найцінніші, найактуальніші джерела (10 – 15). Огляд літературних джерел доцільно групувати так: роботи, в яких висвітлюється історія розвитку проблеми; теоретичні роботи, які повністю присвячені темі, далі ту, що розкривають тему частково, окремі її сторони; роботи, у яких тема чи окремі її сторони висвітлюються чи оцінюються неоднозначно, суперечливо. Магістр має виявити ті питання, які залишились невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв’язанні проблеми. Огляд закінчується коротким висновком про ступінь висвітлення в літературі основних аспектів теми.

Достовірність висновків та результатів, що відображаються у роботі, загалом підтверджуються вивченням практичного досвіду роботи конкретних організацій (установи, банку, підприємства, їх підрозділів тощо). Накопичуючи та систематизуючи відомості, необхідно вміти визначати їх достовірність, знаходити найістотніші ознаки для порівняння, розрізнення, характеристики, описання, аналізу і синтезу, узагальнення. Порівняння чи розрізняння допомагає виділити головне, типове у розглядуваних подіях, простежити зміни за певний період, виявити закономірності, проаналізувати причини труднощі, визначити тенденції та перспективи тощо. Аналіз зібраних матеріалів потрібно проводити у сукупності, з урахуванням різних чинників впливу на цей об’єкт. На основі синтезу необхідно поєднати окремі частини, що були вивчені у процесі аналізу, і розглянути предмет дослідження як єдине ціле, зробити узагальнення і певні висновки.

Широке використання різних методів, особливо у комплексному їх застосуванні, дає змогу поєднати різні роз’єднані знання у цілісну систему, вивести певні закономірності, визначити подальші тенденції розвитку теорії та практики відповідної сфери діяльності або окремої організації чи її підрозділів.

Основна частина переважно має свій власний план викладення. При складанні цього плану можуть бути використані найрізноманітніші процедури: поділ, класифікація, розчленування, типологія, періодизація тощо, це залежить від специфіки дослідження і рівня, на якому воно проводиться. На емпіричному рівні, наприклад, широко використовується класифікація, на теоретичному–типологія, для історичного дослідження істотно значення набуває періодизація.

При формуванні тексту необхідно визначитись (це залежить від теми, методів дослідження, наявного фактичного матеріалу тощо) у способах викладення текстового матеріалу. Найважливішими способами викладення матеріалу є дедуктивний та індуктивний. При дедуктивному способі викладення матеріалу головними є деякі загальні положення, кінцевими, як правило, - часткові чи одиничні, які логічно виводяться із загальних. При індуктивному способі викладення матеріалу, навпаки, вихідними є часткові чи одиничні положення, факти, а кінцевими - загальне твердження, яке індуктивно виводиться з цих часткових чи одиничних.

Дедуктивний виклад є строгий, послідовний, систематичний та доказовий. Разом з тим цей спосіб не забезпечує достатнього наочно-образного переконання. Індуктивний спосіб викладення є більш цікавий, доступний і переконливий, але у теоретичному плані індукція є менш доказовою, думки не оформляються у строгу логічну систему. На практиці, як правило, виклад матеріалу здійснюється комбіновано, використовуючи дедуктивний та індуктивний способи. Коли виникає необхідність висловити свою власну думку з того чи іншого питання, проінтерпретувати висловлення інших авторів, то часто вдаються до аналогії.

Висновки є логічним завершенням роботи. У них коротко і стисло викладаються основні результати, які одержали достатнє обґрунтування в основній частині тексту. Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних положень, методичних рекомендацій. Надзвичайно важливим є те, щоб вони відповідали поставленим завданням. У висновках зазначається не тільки те позитивне, що вдалось виявити у результаті вивчення теми, але й недоліки та проблеми, а також конкретні рекомендації щодо їх усунення. Можуть накреслюватись шляхи подальшого розвитку теми. У першому пункті, як правило, коротко оцінюється стан питання. Далі розкриваються методи вирішення поставленої у роботі проблеми (завдання), їх практичний аналіз, порівняння з відомими розв’язаннями. Допоміжні результати, слабо обґрунтовані твердження до висновку не включати.

Після підготовки тексту, ілюстрацій, літературного і технічного коригування магістр готує тези виступу, з якими він має виступити при захисті своєї роботи. У виступі доцільно висвітлити такі важливі питання: аргументувати вибір теми і обґрунтувати її актуальність; розкрити мету, завдання, і об’єкт дослідження; показати, що вдалось встановити, виявити, довести чи спростувати і якими методами це досягалось; викристалізувати елементи, які становлять цінність і є основою, механізмом реалізації завдань роботи; з якими труднощами довелось зіткнутись у процесі дослідження, які теоретичні положення вдалось підтвердити на практиці, а які не знайшли підтвердження; як виконуються вимоги відповідних законодавчих актів та нормативних документів; які зроблено висновки. Виступ не повинен перевищувати 10 хвилин.