Рота, призначена у головну похідну заставу, у встановлений час проходить вихідний пункт і рухається за маршрутом батальйону із встановленою командиром швидкістю.

Тіснини, тунелі та мости головна похідна застава проходить безупинно. Зруйновані ділянки доріг, мости, завали на маршруті руху і заміновані ділянки рота (взвод) обходить, позначаючи покажчиками місця руйнувань (мінування) і напрямок обходу. Якщо обхід неможливий або на влаштування проходу у руйнуваннях (завалах) потрібно менше часу, ніж на обхід, то головна похідна застава пророблює прохід. За дистанційного мінування маршруту руху вихід з мінного поля головна похідна застава здійснює у колоні по проходу, проробленому у найкоротшому напрямку.

Про загородження, зони зараження, райони руйнувань і шляхи їх обходу, а також про зустріч з противником командир роти доповідає командиру, який вислав його.

Зупиняючись на привал, головна похідна застава за командою командира, який вислав її, зупиняється на вигідному рубежі, організує спостереження і перебуває у постійній готовності до відбиття противника.

З виходом у район відпочинку головна похідна застава, зайнявши вигідний рубіж, виконує завдання сторожової охорони, перебуваючи у постійній готовності до відбиття наземного противника. Командир роти указує взводам позиції, смуги вогню і порядок дій підчас появи противника. У районі відпочинку головна похідна застава може замінюватися сторожовою охороною.

Рота, призначена у нерухому бокову заставу для прикриття колон підрозділів, що здійснюють марш, виходить на вказаний їй рубіж, повністю або частиною сил розгортається у бойовий порядок, організує оборону і перебуває на рубежі до зазначеного часу, а потім діє у відповідності до вказівок командира, який вислав її.

Підрозділи на марші рухаються тільки по правому боку дороги, дотримуючись встановлених швидкостей руху, дистанцій між машинами і заходів безпеки. Тіснини, тунелі та мости колона роти (батальйону) проходить безупинно з максимально можливою швидкістю. Підчас руху по мостах, залізничних переїздах, тунелях і небезпечних ділянках маршруту вживаються заходи, що забезпе­чують безпеку руху, виключають затори на маршруті та загазованість тунелів.

Для захисту від високоточної зброї противника максимально використовуються поля радіолокаційної невидимості, які утво­рюються складками місцевості і місцевими предметами, населені пункти і придорожня рослинність. Під час руху по відкритих і незамаскованих ділянках маршруту не допускається скупчення машин і зупинка колон, швидкість руху і дистанції між машинами збільшуються.

Вночі рухаються машини з використанням приладів нічного бачення, світломаскувальних пристроїв, а під час руху на ділянках місцевості, які проглядаються противником, і у світлу ніч – з повністю вимкненим світлом (вимкненими приладами нічного бачення).

Відбиття ударів повітряного противника на марші здійснюється у русі або з коротких зупинок вогнем приданого зенітного підрозділу й виділених для цього механізованих (танкових) підрозділів.

За сигналом оповіщення про повітряного противника зенітний підрозділ, а також підрозділи, виділені для ведення вогню по повітряних цілях, готуються до відкриття вогню, люки броне­транспортерів (бойових машин піхоти) і танків (крім люків, з яких вестиметься вогонь) зачиняються. Особовий склад переводить протигази у положення «наготові».

За сигналами оповіщення про радіоактивне, хімічне та біологіч­не зараження рота (батальйон) продовжує рух. У бронетран­спортерах (бойових машинах піхоти) і танках перед подоланням зон зараження люки, двері, бійниці та жалюзі зачиняються, включається система захисту від зброї масового ураження. Особовий склад, прямуючи у пішому порядку й на відкритих машинах, одягає засоби індивідуального захисту. Зони з високими рівнями радіації, райони руйнувань, пожеж і затоплень на маршруті руху, як правило, обходяться, за неможливості обходу зони зараження долаються з максимальною швидкістю з використанням засобів індивідуального захисту і систем захисту від зброї масового ураження, які є на машинах.

Часткова спеціальна обробка здійснюється після виходу із зон радіоактивного зараження, а у випадку застосування противником отруйних речовин – негайно. Повна спеціальна обробка прово­диться, як правило, у районі денного (нічного) відпочинку або після прибуття у призначений район.

Підчас завдання противником ядерних і хімічних ударів по колоні командир роти (батальйону) вживає заходів щодо відновлення боєздатності підрозділів, ліквідації наслідків ударів та продовження руху.

У випадку застосування противником запалювальної зброї, а також за вимушеного подолання району пожеж люки, бійниці та жалюзі танків, бронетранспортерів (бойових машин піхоти) зачиняються. Командир роти (батальйону) швидко виводить колону з району пожежі вперед або у навітряний бік, зупиняє її, організує гасіння осередків вогню на озброєнні і техніці, врятування особового складу і надання потерпілим першої медичної допомоги, після чого колона продовжує рух.

Мінні поля, встановлені системами дистанційного мінування противника, обходяться, а за неможливості їх обходу долаються по проходах, які пророблюються приданими інженерними підроз­ділами, групами розмінування рот, групою розгородження батальйону і з використанням переносних комплектів розмінування.

На привалах побудова колони не порушується, машини зупиняються на правому узбіччі дороги не ближче 10 м одна від одної або на дистанції, установленій командиром. Бронетранспортери (бойові машини піхоти), танки ставляться під крони дерев, у радіолокаційній тіні предметів, а на відкритій місцевості маскуються штатними маскувальними покриттями і місцевими матеріалами.

Особовий склад виходить з машин тільки за командою (сигна­лом) своїх командирів і розмішується для відпочинку праворуч від дороги. У машинах залишаються спостерігачі, чергові кулеметники (навідники гармат) і радіотелефоністи (радіотелефоністи-заряджаючі) командирських машин.

Черговий зенітний підрозділ займає вказану командиром стартову (вогневу) позицію, а чергові стрільці-зенітники розташо­вуються поблизу своїх машин у готовності до знищення повітряних цілей противника. Решта зенітних засобів залишається у колоні на своїх місцях у готовності до відкриття вогню. Екіпажі машин (обслуга, водії) проводять контрольний огляд озброєння, техніки і спільно з призначеним на допомогу їм особовим складом проводять технічне обслуговування.

Машини, які вийшли з ладу у ході маршу, зупиняються на правому узбіччі дороги або відводяться у бік. Екіпажі (водії машини визначають причини несправностей і вживають заходів щодо їх усунення. Після усунення несправностей машини продовжують рух, приєднуючись до колони, яка проходить поряд, місця у колонах своїх підрозділів вони займають на привалах. Обгін колон у русі забороняється.

Замикання колони батальйону надає допомогу екіпажам (водіям) в усуненні несправностей, організує передачу несправних машин (які не підлягають ремонту своїми силами) і машин, що застряли, евакуаційним підрозділам полку (бригади) та забезпечує прибуття машин батальйону, що відстали, у призначений район. Про машини, які відстали в дорозі, старший технік роти (заступник командира батальйону з озброєння) і командири підрозділів особисто допо­відають командиру роти (батальйону).

Поранені та хворі після надання їм медичної допомоги евакую­ються у найближчі медичні пункти (установи), а за неможливості евакуації прямують із своїми підрозділами або з медичним пунктом батальйону.

У горах особлива увага приділяється перевірці справності ходової частини і механізмів управління машин, вивченню важко-прохідних ділянок маршруту, визначенню порядку їх подолання й організації регулювання руху на цих ділянках. На всіх машинах мають бути заздалегідь підготовлені спеціальні пристосування для запобігання скочування машин підчас зупинок на підйомах і спусках.

Похідна охорона висилається на меншу, ніж у звичайних умовах, відстань. Для охорони колон батальйону з тилу, як правило, виділяється безпосередня охорона силою до взводу. Підчас руху по закритих ділянках маршруту, у місцях можливих обвалів, каме­непадів і осипань, а також на ділянках, де можливе влаштування противником загороджень, звичайно висилається безпосередня охорона й виставляються спостерігачі, які після проходження колони роти (батальйону) продовжують рух позаду неї, а на черговому привалі приєднуються до своїх підрозділів.

Швидкість руху на підйомах, спусках та інших важкопрохідних ділянках може знижуватися, а дистанції між машинами можуть збільшуватися до меж, які забезпечують рух. Перевали, ущелини, гірські проходи, каньйони і тунелі підрозділи долають, як правило, безупинно у суворо встановленому порядку. Машини у випадку вимушеної зупинки відводяться у місця, де не заважають руху колон. Підчас подолання особливо небезпечних ділянок доріг, які повинні позначатися покажчиками, особовий склад механізованих підрозділів спішуєть­ся.

Для охолодження двигунів машин командир батальйону з дозволу командира бригади може зупиняти колону батальйону. Зупинки слід робити на рівних ділянках доріг у місцях, безпечних від каменепадів і снігових лавин. У руслах висохлих річок, на водостоках, крутих підйомах і спусках, у тунелях, а також над урвищем або під ним зупинки колон забороняються. Підчас руху у пішому порядку скельні ділянки, осипи і перевали долаються звичайно повзводно або по відділеннях із дотриманням заходів безпеки. На крутих підйомах, спусках та інших важко прохідних ділянках маршруту за необхідності можна робити короткі зупинки тривалістю до 3 хв.

Підчас здійснення маршу у лісі і підчас руху у місті віддаленість похідної охорони і дистанції між машинами у колоні скорочуються. На перехрестях, де утруднене орієнтування, виставляються добре видимі покажчики або організується регулювання руху.

На здійснення маршу в степовій місцевості істотний вплив справляють: наявність сипучих пісків і солончаків, незначна рослинність, обмежена кількість або повна відсутність джерел води, високі температури та їх різкі добові коливання, піщані бурі.

Тому, організовуючи марш у степовій місцевості, командир роти (батальйону) зобов'язаний:

– забезпечити ретельну підготовку озброєння і техніки до руху в умовах високих температур, без­доріжжя та піщаної місцевості;

– детально вивчити маршрут руху в умовах прохідності на окремих його ділянках;

– указати азимут напрямку руху (дати вказівки щодо підготовки вихідних даних для руху з використанням навігаційної апаратури) і порядок позначення маршруту на ділянках, де орієнтування за місцевими предметами утруднене;

– забезпечити підрозділи додатковими ємностями, флягами, необхідним запасом води, а також таблетками препарату для знезаражування води;

– передбачити заходи щодо запобігання особовим складом теплових ударів.

Під час піщаних бур, які утруднюють орієнтування, рух з дозволу командира бригади (батальйону) може призупинятися. Залишати в дорозі одиночні машини забороняється.

Зимою перед маршем командир роти (батальйону) організує підготовку озброєння, техніки до роботи в умовах низьких тем­ператур і вживає заходів щодо запобігання обмороження особового складу і забезпечення машин пристроями для підвищення їх прохідності. Якщо марш здійснюється в умовах глибокого снігового покриву, у похідну охорону включаються машини, оснащені начіпним обладнанням. У випадку частих сніжних зарядів або сильної хуртовини рух з дозволу командира батальйону (бригади) може бути призупинено. Командир роти (батальйону) в цих умовах повинен заборонити поодиноке пересування людей і машин, організувати кругову оборону і вжити заходів щодо обігріву особового складу.

У випадку зміни завдання і напрямку руху командир головної похідної застави (авангарду, передового загону) повинен негайно зупинити підрозділи, які виконують завдання щодо охорони і ведення розвідки, і вказати їм порядок подальших дій. Колона у попередньому похідному порядку або після необхідного перешикування найкоротшими шляхами виводиться на новий маршрут (напрямок) і виконує нове завдання.

3-е питання: Похідний порядок механізованого батальйону у передбаченні вступу в бій.

Похідний порядок батальйону, який здійснює марш у колоні головних сил бригади, складається з колони головних сил і безпосередньої охорони.

Похідний порядок роти (батальйону), яка призначена в похідну заставу (у передовий загін або авангард), будують з урахуванням швидкого розгортання підрозділів у бойовий порядок і вступу їх у бій. Він складається з колони головних сил і похідної охорони.

Колона головних сил роти (батальйону) залежно від умов обстановки може мати різну побудову.

Танковий підрозділ, приданий механізованій роті (батальйону), прямує звичайно на чолі колони, а механізований підрозділ, приданий танковій роті (батальйону), звичайно розподіляється між танковими взводами (ротами) і прямує в їх похідних порядках за танками або призначається в похідну охорону.

Мінометна (артилерійська) батарея прямує за бойовими підрозділами роти (батальйону).

Гранатометний підрозділ прямує звичайно за головною ротою головних сил батальйону, а проти­танкове відділення роти, як правило, на чолі колони роти.

Протитан­ковий підрозділ батальйону прямує за головною похідною заставою або за головною ротою головних сил батальйону. Більша частина зенітних засобів приданого зенітного підрозділу прямує ближче до голови колони головних сил, а частина з них – з головною похідною заставою.

У передбаченні вступу в бій від батальйону, який діє у передовому загоні, авангарді або на чолі колони головних сил бригади, висилають розвідувальний дозор.

Останніми в колоні батальйону прямують підрозділи технічного забезпечення і тилу. Медичний пункт батальйону прямує звичайно на чолі цих підрозділів, а в передбаченні вступу в бій – за підрозділами, призначеними для дій у першому ешелоні.

Похідна охорона роти (батальйону) має забезпечити:

– без­перешкодний рух головних сил;

– виключити раптовий напад противника;

– забезпечити вигідні умови для вступу в бій;

– не допустити проникнення до них наземної розвідки противника.

На підрозділи охорони на марші покладають також завдання ведення розвідки.

Для охорони колони головних сил батальйону на марші, який прямує в передовому загоні або авангарді, висилають:

– у напрямку руху на відстані 5-10 км – головну похідну заставу у складі підсиленого взводу або роти;

– на фланги і в тил за необхідності – дозорні відділення (танки).

Головна похідна застава (ГПЗ) силою до роти висилає головний дозор (ГД) у складі взводу на відстані 3-5 км, головна похідна застава силою до взводу– дозорне відділення (танк) на відстані, яка забезпечує спостереження за ним і підтримку його вогнем. Як ГД танкової роти, підсиленої механізованим підрозділом, використовують приданий механізований підрозділ.

4-е питання: Розташування механізованої роти (батальйону) на місці.