На основі прийнятого рішення командир ставить завдання командирам підлеглих підрозділів в формі бойового наказу.

При постановці завдань на розташування командир батальйону (роти) в бойовому наказі вказує:

механізованим, танковим та іншим штатним та приданим підрозділам – основні та запасні райони (місця) розташування, порядок їх зайняття та інженерного обладнання;

охороні – склад, позицію охорони (маршрут патрулювання) та час їх зайняття (початок патрулювання), завдання, порядок відкриття та ведення вогню, підтримання зв'язку та доповіді про противника, порядок зміни, перепустку та відгук;

зенітному підрозділу – стартові (вогневі) позиції, завдання, час і ступінь бойової готовності;

черговому підрозділу – склад, до яких дій бути готовому, район розташування та сигнали виклику.

У вказаний час підрозділи виходять (здійснюють марш) до вказаного району розташування, де їх зустрічають представники зі складу рекогносцировочної групи і відводять до призначених районів (місць).

Зупинка колон підрозділів на дорогах в очікуванні на вході до відведених районів не допускається.

При організації взаємодії командир передбачає заходи у випадку відбиття нападу наземного противника. З цією метою механізованим (танковим) та протитанковому підрозділам він вказує рубежі розгортання та завдання мінометній батареї, гранатометному та приданому артилерійському підрозділу – вогневі позиції та завдання, а також визначає порядок підготовки та зайняття рубежів розгортання (вогневих позицій) та виходу на них, можливий маневр вогнем та підрозділами.

Для відбиття нападу повітряного противника командир бата­льйону (роти) визначає, які чергові засоби мати в підрозділах та указує порядок ведення вогню.

Організовуючи боротьбу з повітряними десантами, командир батальйону (роти) повинен визначити найзручніші місця для висадки повітряних десантів противника, порядок ведення спостереження за цими районами та підготувати по цих місцях вогонь та маневр підрозділів.

Організовуючи всебічне забезпечення, командир батальйону (роти) визначає порядок організації та ведення:

– розвідки;

– охорони;

– інженерного обладнання району розташування;

– маскування;

– захисту від зброї масового ураження, технічного та тилового забезпечення батальйону (роти).

З виходом в район розташування командир батальйону (роти) та штаб батальйону здійснює контроль за веденням розвідки та охороною, інженерним обладнанням району розташування, технічним обслуговуванням озброєння, техніки, поповненням ракетами та боєприпасами, іншими матеріальними засобами та підтриманням високої бойової готовності підрозділів.

Штаб батальйону розробляє такі бойові документи:

– бойовий наказ на розташування;

– схему охорони та оборони району розташу­вання батальйону;

– донесення про бойовий та чисельний склад;

– донесення про дози радіоактивного опромінення;

– донесення щодо тилового забезпечення;

– заявки на матеріальне забезпечення підрозділів.

У батальйоні (роті) організується охорона, зв'язок між командно-спостережними пунктами, сповіщення про повітряного та наземного противника, безпосередню загрозу та початок застосування противником зброї масового ураження, за­стосування запалювальної зброї, обмежується пересування особового складу та техніки, а також здійснюються заходи маскування.

Зв'язок здійснюється проводовими та рухомими засобами, а сповіщення, крім того, і сигнальними засобами.

Підрозділи на місці охороняються безпосередній, а при загрозі нападу наземного противника і сторожовій охоронами.

Сторожова охорона батальйону здійснюється:

сторожовими постами у складі відділення (танку), які виставляються за необхідності на загрозливий напрямок на відстані до 1500 м;

на прихованих підступах – секретами у складі 2-3 чол., які виставляються на відстані до 400 м від району розташування батальйону;

в межах району розташування – безпосередньою охороною, яка включає парні патрулі та постійне чергування спостерігачів на командно-спостережному пункті батальйону.

Крім того, в батальйоні призначається черговий підрозділ, зазвичай у складі взводу, який розташовується у вказаному командиром батальйону місці і знаходиться там в постійній бойовій готовності до знищення диверсійно-розвідувальних груп противника та до виконання інших раптових завдань, а також для гасіння пожеж в районі розташування або поблизу нього.

В роті організується безпосередня охорона, яка здійснюється патрульними, які патрулюють довкола розташування роти, та постійним чергуванням спостерігачів на командно-спостережному пункті роти. Крім того, для охорони особового складу, озброєння і техніки призначається добовий наряд.

Підрозділи в районі розташування повинні знаходитись в постійній готовності до відбиття нападів наземного та повітряного противника, знищення його повітряних десантів та диверсійно-розвідувальних груп.

Особовий склад батальйону та рот обладнує відкриті або перекриті щілини, а за наявності часу обладнуються бліндажі та укриття.

Для озброєння та техніки, зенітних та інших чергових вогневих засобів на позиціях охорони, а також для ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів обладнуються окопи та укриття.

Місця розташування підрозділів, озброєння та техніки, позиції охорони та чергових вогневих засобів, сліди від машин ретельно маскуються.

Маскування проводиться з метою приховати розташування підрозділів від розвідки наземного та повітряного противника. Використання при пересуванні та розташуванні на місці маскуючих властивостей місцевості, темного часу доби та інших умов обмеже­ного бачення, застосування табельних та місцевих матеріалів для маскування, вміле виконання особовим складом маскувальних робіт значно зменшують вірогідність та ступінь ураження підрозділів від ударів і вогню повітряного та наземного противника.

Радіо- та тепловипромінюючі об'єкти маскуються спеціальними покриттями (екранами), поблизу них обладнуються несправжні об'єкти (теплові пастки).

У районі розташування та на підступах до нього розвідують і готують шляхи для виходу підрозділів з нього та маневру при відбитті нападу противника.

Підрозділи технічного забезпечення та тилу доцільно розміщати в центрі району розташування батальйону, уздовж доріг. Таке розташування забезпечує їх прикриття, охорону та оборону бойовими підрозділами. Для безпосередньої їх оборони виставляються сторожові пости та організується патрулювання.

При розташуванні продовольчого пункту батальйону та виборі місця для розташування кухонь ураховуються такі вимоги:

– забезпе­чення природного маскування;

– сприятливий санітарно-епідеміо­логічний стан місця (району);

– близькість джерел доброякісної пит­ної води або можливість її підвозу від пункту водопостачання;

– наявність зручних прихованих підходів та під'їздів.

Продовольчий пункт батальйону розташовується в лісі (кущах), ярках, на ділянці місцевості розміром 100x80 м. Причіпні кухні розташовуються розосереджено на відстані не менше 30 м одна від одної.

Кухні для приготування їжі в польових умовах повинні працюва­ти на рідкому паливі. У виняткових випадках використовується тверде паливо, запас якого при кожній кухні повинен забезпечувати триразове приготування їжі.

В польових умовах при обробці продуктів та приготуванні їжі особлива увага приділяється суворому дотриманню санітарно-гігієнічних вимог.

Пункти бойового постачання, заправлення, технічного обслуго­вування та медичний розташовуються на місцевості у вказаних місцях та ретельно маскуються. Вночі в районі розташування забороняється рух машин з включеними фарами та розведення багать. Всі заходи щодо маскування підрозділів технічного забезпечення та тилу виконуються своїми силами, а за їх проведення відповідають командир взводу матеріального забезпечення та начальник продовольчого пункту.

Начальники пунктів бойового постачання, заправлення, продовольчого та медичного як при розташуванні на місці, так і підчас пересування повинні передбачити:

– виконання заходів щодо бойового забезпечення своїх підрозділів;

– порядок розташування на місці;

– побудову колон при виході з району;

– ретельне маскування;

– бойовий розрахунок особового складу для охорони та оборони пунктів;

– порядок дій під час нападу повітряного противника, його диверсійно-розвідувальних груп, танків, підчас артилерійського обстрілу, а також при застосуванні противником зброї масового ураження, високоточної зброї;

– сигнали сповіщення.

Начальник штабу у відповідності до вказівок командира батальйону уточнює або конкретизує завдання щодо маскування, в тому числі і підрозділам технічного забезпечення та тилу, визначає терміни їх виконання та здійснює контроль.

В населених пунктах підрозділи розташовуються ближче до околиць. Для укриттів використовуються підвальні приміщення будівель, місцеві сховища та інші міцні споруди.

Зміна районів розташування батальйону (роти) проводиться за вказівкою старшого командира. В разі раптового застосування противником зброї масового ураження, високоточної зброї, запалювальних речовин або систем дистанційного мінування і при відсутності можливості своєчасно доповісти про це старшому командиру зміна району може проводитись за рішенням командира батальйону (роти).

Для виходу роти з району, який дистанційно заміновано, групою розмінування за допомогою комплекту розмінування шляхом розстрілу мін та іншим способом пророблюється прохід. Бойові машини виходять до проходу самостійно, використовуючи свої комплекти розмінування, об'їжджаючи або розстрілюючи виявлені міни.