Л І Т Е Р А Т У Р А. Кафедра військово-гуманітарної підготовки

ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ

КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Кафедра військово-гуманітарної підготовки

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Начальник факультету військової підготовки

полковник В.Б. Добровольський

“ “_______________2013 р.

кандидат історичних наук, доцент В.Г.Безбах

Л Е К Ц І Я

з навчального предмету

“Історія Збройних Сил України”

Тема 1: Українське військо княжих часів.

Заняття 1: Українське військо княжих часів.

Навчальний час - 2 години

Для студентів факультету військової підготовки

Навчальна та виховна мета

1. Ознайомити студентів з військовою організацією, озброєнням, військовим мистецтвом найстародавніших племен, що населяли межі сучасної України

2. Дати характеристику військового устрою Київської Русі та Галицько-Волинської держави.

3. Сприяти формуванню у студентів відповідальності за виконання завдань навчального процесу та національну гідність.

Обговорено та схвалено на засіданні кафедри

“ 22“ серпня 2013р. Протокол №13

КИЇВ - 2013 р.

З М І С Т

Вступ.

Л І Т Е Р А Т У Р А

1. Баран В., Козак Д., Терпиловський Р. Походження слов'ян. — К.. 1991.

2. Брайчевський М. Ю. Походження Русі. - К., 1968.

3. Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України. — К., 1998.

4. Котляр М. Історія України в особах. Давньоруська держава. — К., 1996.

5. Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. – К., 1984.

6. Крип’якевич І. Історія України. – Львів, 1992.

7. Крип’якевич І., Гнатевич Б., Стефанів З., Думін О., Шрамченко С. Історія Українського війська. Т.1-2. – Київ: Варта, 1994.

8. Крип’якевич І., Гнатевич Б., Стефанів З. та ін. Історія Українського війська (від княжих часів до 20-х років ХХ ст.) / Упорядник Б.З.Якимович. - 4-те вид., змін. і доп. – Львів: Світ, 1992. - 712с.

9. Кром М.М. Меж Русью и Литвой. Западнорусские земли в системи Руссо-литовских отношений конца ХV – первуй трети ХVІ вв. – М., 1995.

10. Кубіцький С.О., Кирик В.Л., Єрмоленко А.Б., Сірий С.В.,Безбах В.Г. Нариси воєнно-політичної історії України: Навчальний посібник. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2007. – 264 с.

11. Остафійчук В.Ф. Історія України: сучасне бачення: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2004. – 390с.

12. Пріцак О. Походження Русі. Стародавні скандинавські джерела. — Т. 1., — К., 1997.

13. Рыбаков Б. А. Киевская Русь и русские княжества XII—ХІII вв. - М.. 1982.

14. Скифы. Хазары. Славяне. Древняя Русь... — СПб., 1998.

15. Скрипник М.О., Домбровська Л.Ф., Красовський В.М. та ін. Історія України: Навчальний посібник. Під ред. М.О.Скрипника. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 367с.

16. Історія України: Посібник / За ред. Г.Д.Темка, Л.С.Тупчієнка. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 480с.

17. Черкащина Н.К. Історія України: від давніх часів до сьогодення: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – 384с.

18. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1999. – 480с.

ВСТУП

Тематика навчального предмету «Історія Збройних Сил України» охоплює воєнно-політичну історію України від початків до сьогодення. На основі опублікованих джерел та воєнно-історичної літератури розкривається історія зародження збройних сил української держави на різних етапах історичного поступу, розглядається розвиток організаційної структури військових формувань у різні історичні періоди, участь у бойових діях та їх результати, показуються тактичні прийоми, характерні для українського війська, взаємозв’язок тактики і стратегії.

В ході викладення навчального матеріалу простежено розвиток ідеї української державності, спроби утвердити її на різних етапах вітчизняної історії до проголошення України незалежною державою, формування і розвитку її Збройних Сил.

Відновлення державної незалежності України дало сильний поштовх розвиткові національної історичної науки. Значною мірою це пов’язано з актуальними потребами сучасного державного будівництва, успішне вирішення яких неможливе без творчого врахування досвіду минулого.

Дослідження складного шляху становлення української державності вимагає виділення окремою проблемою питань військового будівництва, як складової загального державотворчого процесу.

Вітчизняний і світовий історичний досвід переконливо свідчить, що позиція, котру займає армія у вирішальні моменти розвитку суспільства, може докорінно вплинути на хід державного будівництва: або підтримати його, або привести до поразки. Необхідно приймати до уваги те, що в умовах нестабільної політичної ситуації в країні виникає загроза надмірної політизації війська, перенесення в армійське середовище, яке по суті є замкненим специфічним корпоративним утворенням, непритаманних йому норм цивільного життя. В таких випадках армія може вийти з-під контролю, у ній можуть розвинутися протиріччя на ідейному ґрунті. Це може стати чинником внутрішнього збройного конфлікту або навіть громадянської війни, які роблять процеси реформування в суспільстві надто складними.

Армія весь час була інструментом у руках держави, за допомогою якого вирішувались найгостріші політичні питання. Особливо там, де переговорні процеси не давали позитивних результатів, використовувалась або погроза застосування військової сили, або пряме застосування цієї сили.

Знання майбутніми офіцерами історії Збройних Сил України дасть можливість більш глибоко усвідомити роль армії в будівництві незалежної держави, виховує почуття патріотизму, дає можливість для творчого і свідомого підходу до рішення практичних питань в повсякденному житті.

І.

Хронологічні розкопки, окремі писемні джерела ( в першу чергу грецькі) свідчать, що серед народів, які колись населяли українську землю, першими, що мали політичні ознаки державності і військову організацію в середині І тис. до н.е. були кочові племена Північного Причорномор’я – кіммерійці, скіфи, сармати та ін.

Ось чому з державних утворень саме цих народів, які не мають прямого генетичного відношення до українців, сучасні вітчизняні дослідники історії Української державності вважають проблеми зародження і розвитку державотворчих (а звідси і військовоорганізаційних) процесів на території України.