Модель Хендерсона

Модель Хендерсона

2. Економічні закони розвитку сучасних інформаційних технологій

3. Переваги впровадження ІСМ в СУ організацією

4. Управління загальною вартістю володіння ІСМ

5. Поняття інформаційної безпеки

Модель Хендерсона

Модель Дж. Хендерсона вказує на взаємодію бізнес-структур та інформаційних технологій.

Рис. 1. Модель Дж. Хендерсона

Складові моделі Дж. Хендерсона:

- основна бізнес-платформа - це сукупність стратегій, ринків збуту, бізнес-рішень, технологій виробництва продукції і джерела постачання ресурсів, яка обирається компанією у відповідності до поставлених цілей. Бізнес-платформа забезпечується бізнес-архітектурою.

- бізнес-архітектура охоплює той набір товарів і послуг, організаційних структур і процесів управління, принципів розподілу ресурсів, цінностей і стимулів, які необхідні для реалізації основної бізнес-платформи компанії.

- основна інформаційна платформа – це поєднання комп'ютерних технологій, доступних компанії, і способи, за допомогою яких ці технології можуть бути використані для підвищення її конкурентоспроможності, тобто це платформа сучасних інформаційних технологій – ІТ- платформа.

- інформаційна архітектура - це сукупність певних архітектурних компонентів і програмних продуктів, обраних для реалізації основної інформаційної платформи компанії, а також інфраструктура їх підтримки, рівні кваліфікації персоналу, процеси ухвалення рішень і адміністративні механізми, які використовуються для розгортання цієї архітектури, тобто це архітектура сучасних інформаційних технологій - ІТ - архітектура.

Ґрунтуючись на моделі Хендерсона можна зробити наступні висновки :

1) основна бізнес-платформа і основна інформаційна платформа взаємодіють між собою.

2) якщо основна бізнес-платформа або основна інформаційна платформа змінюється, то малоймовірно, що інформаційна архітектура збережеться.

3) відповідність між бізнес-архітектурою та інформаційною архітектурою є вирішальним чинником успіху, але на досягнення цього успіху потрібний значний період часу.

Модель Хендерсона відображає той простий факт, що побудову інформаційної системи сучасного великого підприємства слід починати з розгляду найголовніших змістовних аспектів його діяльності.

2. Економічні закони розвитку сучасних інформаційних технологій

Існують економічні закони, які пояснюють комерційний успіх сучасних інформаційних технологій та швидкі темпи їх розвитку:

1. У квітні 1965 року, приблизно за три з половиною роки до створення корпорації Intel, Гордон Мур (Gordon E. Moore) в статті для журналу Electronics дав прогноз розвитку мікроелектроніки, що дістав незабаром назву закону Мура.

Нині доктор Гордон Мур є почесним головою ради директорів корпорації Intel. У серпні 1968 року він став одним із засновників корпорації Intel, обіймав посаду віце-президента, президента і головного керівника, голови ради директорів корпорації. 19 квітня 2013 року Закону Мура виповнилося 48 років, і усі ці роки він залишається незаперечним правилом для усієї індустрії інформаційних технологій.

Гордон Мур зумів передбачити фантастичні темпи розвитку усієї галузі на декілька десятиліть вперед.

Закон Гордона Мура говорить: «Кількість транзисторів, яку можна розмістити на мікросхемі фіксованої вартості, подвоюється кожні два роки».

Збільшення кількості транзисторів на мікросхемі відбувається за рахунок зменшення їх розмірів.

Наслідки закона Мура:

1) Збільшення щільності мікросхем пам'яті мікропроцесора впливає на зростання його потужності, яка визначається тактовою частотою, також впливає зниження енергоспоживання і тепловиділення

2) Вартість виробництва одного транзистора зменшується удвічі за два роки.

3) Зменшується вартість мікропроцесорів однакової потужності. Випуск нової моделі мікропроцесора відбувається кожні 3-5 років, а його потужність зростає в 2-4 рази, при цьому вартість нового мікропроцесора на ринку постійна і складає від 500 до 800 дол.

Упродовж 60 років відбувається зменшення розмірів (мініатюризація) транзисторів і збільшення їх кількості на одному чіпі (міра інтеграції), найближчими роками очікується подальше збільшення міри інтеграції транзисторів на чіпі.

На цей час на одній мікросхемі площею 1-2 см² можуть розміститися до 2-х мільярдів транзисторів.

Intel випускає процесор, призначений для ультрамобильных пристроїв і містить об'єкти розміром всього 45 нанометрів (мільярдних часток метра).

Закон Мура швидше економічний, чим технологічний, оскільки визначає фантастичні, недоступні жодній іншій галузі економіки, темпи розвитку напівпровідникової індустрії. На її стрімкому зростанні сьогодні грунтується уся світова економіка, яка вже просто немислима без комп'ютерів усіх сортів.

Закон Г. Мура залишався вірним останні 48 років і, прогнозується, що залишиться незмінним ще протягом, щонайменше, 15 -20 рр.

2. Закон Роберта Меткалфа стосується ефекту мережі - цінність всієї мережі зростає швидше, ніж число елементів (приблизно як квадрат числа елементів).

Чим більше компонентів в комп’ютерній мережі (наприклад, Інтернет), тим більш цінна вона для користувачів і тим більше користувачів прагнутимуть підключитися до неї.

Наприклад, створюючи локальні мережі, Р. Меткалф помітив, що при 10 користувачах максимально можливе число зв'язків у мережі рівне 90. Якщо мережа виросте вдвічі, до 20 користувачів, то кількість можливих зв'язків виросте в 4 рази і дорівнюватиме 360. Таким чином, при лінійних інвестиціях в Internet-бізнес віддача буде зростати в геометричній прогресії.

3. Закон фотона – телекомунікаційний еквівалент закона Г. Мура. Закон фотона стверджує, що пропускну спроможність волоконно-оптичного каналу передачі інформації можна подвоювати приблизно кожні 10 місяців.

Сьогодні між країнами і континентами протягнуто більше 700 млн. км. волоконної оптики. Корисна пропускна спроможність цього волокна подвоюється приблизно один раз в рік. У міру входження цієї оптичної інфраструктури в наші міста високошвидкісний Інтернет стає частиною багатьох житлових будинків, що робить цю мережу ще більш цінною.

Закон Мура став настільки універсальним, що його без коливань застосовують при прогнозуванні розвитку Інтернету і пропускної спроможності каналів зв'язку, для передбачення збільшення ємкості жорстких дисків і багато чого іншого.

Таким чином, розглянуті три закони свідчать про те, що став економічно вигідним перехід від паперових до електронних технологій зберігання і обробки інформації будь-якого виду.

Зважаючи на модель Хендерсона і закон Мура, можна зробити висновок, що впроваджуючи ІСМ необхідно передбачити можливість постійного удосконалення ІТ – архітектури і, в результаті, удосконалення і бізнес-архітектури.

3. Переваги впровадження ІСМ в СУ організацією

Впровадження ІСМ викликає зміни в системі управління організацією в наступних напрямках:

1) Зменшення операційних витрат –скорочуються витрати при взаємодії із зовнішніми партнерами по бізнесу за допомогою комп'ютерних мереж (укладення контрактів).

2) Оптимізація внутрішніх витратах управління на систему контролю за рахунок скорочення вартості робочого часу контролерів і керівників.

За допомогою ІСМ менеджерам простіше контролюватирезультати роботи великого числа працівників при зростанні розмірів організації.

3) Змінюється ієрархія прийняття рішень:

- комп'ютеризація відкриває можливості для збільшення кількість інформації, що може надаватися лінійним та середнім менеджерам, щоб уповноважити їх приймати своєчасні рішення щодо коригувань відхилень від оперативних та середньострокових планів.

- доступ до корпоративної інформації за допомогою ІСМ, надає можливість рядовим працівникам приймати власні рішення, засновані на їх знаннях, досвіді та інформації, без втручання управлінських дій зверху.

4)ІС можуть впливати на тих, хто виконує роботу, для кого, коли, де і як в організації, оскільки за допомогою ІСМ можливі безпосередні комунікації менеджерів різних рівнів управління з провідними спеціалістами і рядовими працівниками, ігноруючи посередників – лінійних менеджерів і працівників функціональних підрозділів.

5) ІС відкривають можливості для обліку витрат з метою пошуку шляхів для їх скорочення, зниження собівартості продукції чи послуг, створення надійної йдовготривалої цінової конкурентної переваги.

- кожна організація прагне автоматизувати систему бухгалтерського обліку з метою отримання менеджментом інформації щодо витрат та управління потоками готівки.

- провідні західні компанії зосереджені на обліку витрат, пов’язаних із системою управління якістю.

Переваги від упровадження ІСМ оцінюються в кількісному і в якісному виразі.

Таким чином, ІСМ як засіб виробництва інформаційного продукту, впливає на якість процесів управління і виробництва, оскільки відбувається зниження витрат на придбання інформації і розширення її використання в середовищі організації.

3. Управління загальною вартістю володіння ІСМ

Основна конкурентна перевага впровадження ІСМ у систему управління підприємством – це зниження витрат, але впровадження та функціонування ІСМ вимагає значних витрат, і ці витрати можуть перевищити суму економії в роботі з інформацією.

Важливо правильно визначити розмір і напрямок інвестицій у ІСМ.

У світовій практиці з цією метою використовується метод оцінки сукупної вартості володіння - TCO (total cost of ownership) ІСМ .

Основна мета застосування методу ТСО - отримати підсумкову картину реальних витрат, пов'язаних з придбанням інформаційної системи і всіма аспектами її наступного використання.

Наприклад, коли приймається рішення про придбання комп'ютера і при цьому використовується аналіз сукупної вартості володіння, то висока ціна комп'ютера може розглядатися як аргумент на користь більш дешевого варіанта. Але якщо до вартості комп'ютера додати витрати, які можуть виникнути в процесі його експлуатації, то може виявитися, що загальна сума витрат на купівлю та експлуатацію більш дешевої техніки виявляється вище.

Складові витративолодіння ІСМ – це прямі і непрямі витрати.

Прямі витрати можна отримати за даними бухгалтерії, до цих витрат належать:

загальні витрати на заробітну плату працівників, які обслуговують ІСМ, на закупівлю устаткування і ПЗ, вартість використання корпоративних мереж передачі даних, платежі Internet- провайдерам, сума амортизації, що нараховується, на основні фонди, які відносяться до ІСМ.

Непрямі витрати отримати завжди складніше.

Непрямі витрати – супровід користувачем свого комп'ютера і ПЗ, а також допомога колегам. Це включає самостійне виправлення помилок системного характеру, резервне копіювання і відновлення цінної інформації, операції з файлами і каталогами, позапланове навчання в робочий час, програмування.

При спробі знизити прямі витрати багато організацій просто урізують ІТ бюджети, не розуміючи, що в результаті буде спостерігатися зростання непрямих витрат - користувачі будуть витрачати більше часу на ІТ-підтримку себе, друзів і колег.

Непрямі витрати – включають наступні витрати часу кінцевого користувача:

1) Кількість годин на самонавчання роботі з комп'ютером і ПЗ одним користувачем – це час при ознайомленні нового користувача з ІСМ, час працівників організації, який витрачається на ознайомлення з новим ПЗ.

2) Кількість годин, які витрачає один користувач на обслуговування файлів, комп'ютера і програм, написання програм - це найбільш складне число для підрахунку без детального вивчення і спостереження.

3) Кількість годин простою на місяць у зв'язку з плановими чи позаплановими зупинками в роботі мережі чи ІСМ є показником річних втрат продуктивності, коли користувачі не можуть виконувати свою роботу, через неможливість працювати з комп'ютером чи програмами. Таких причин може бути багато, наприклад, деякі з них:

- очікування вирішення проблеми службою ІТ -підтримки;

- планована чи позапланова зупинка системи;

- недоступність однієї чи декількох програм;

- проблеми сервера, що приводять до недоступності інформації.

Фактично неможливо визначити, яку частину робочого часу користувачі витрачають на усунення збоїв чи проблем на власних комп'ютерах чи комп'ютерах колег, поки у компанії не буде вестись деталізований лист обліку робочого часу в ІСМ для кожного користувача, а його ведення - сама по собі задача витратна за часом.

Для розрахунку багатьох статей непрямих витрат використовуються середні показники по галузі, що надають і постійно оновлюють консалтингові компанії.

За даними експертів, прямі витрати на технічне забезпечення та ПЗ, здебільшого, не перевищують 30% від загальної суми витрат.

На збільшення вартості володіння ІСМ впливають наступні фактори:

1) Дії кінцевого користувача: необережне видалення системних файлів користувачем, зміна конфігурації системи, інсталяція додаткових програм, що приводить до конфліктів з існуючим програмним забезпеченням, інші непродуктивні дії кінцевого користувача, витрачений на них час.

2) Ненормативні конфігурації комп'ютерів: Більшість організацій використовують різні моделі комп'ютерів від різних виробників, які попередньо конфігуровано постачальником без обліку специфіки користувача. Комп'ютери можуть відрізнятися і за складом комплектуючих. Це усе впливає на зростання тимчасових фінансових витрат.

3) Прихильність до автономних автоматизованих робочих місць. Користувачі обмежені використанням комп'ютера і прикладних програм тільки на власному робочому місці, хоча існує можливість створення вилученого доступу до прикладних програм, тобто витрати зростають через відсутність локальних комп’ютерних мереж.

4) Збільшення числа мобільних користувачів. Це є однією з причин більш високої вартості володіння ІСМ у порівнянні з настільними комп'ютерами (на 36%).

5) Ризик невірного інвестування в ІТ. Помилка більшості фірм полягає в орієнтації на стандартні статті бюджету без оцінки можливих ризиків. Наприклад, досить однієї успішної вірусної атаки, щоб відновлення інформаційної структури вимагало витрат не тільки річного бюджету на ІТ, але і усього прибутку підприємства.

6) Ризики, що виходять від виробника устаткування і ПЗ. Істотну вагу має такий показник, як динаміка розвитку ринку. Незрілість ринку, наслідком чого можуть бути маркетингові війни, на зразок демпінгу, приводить до орієнтації виробників на короткострокові інвестиційні програми. Усе це приводить до зростання фінансових ризиків у споживача.

7) Розпливчасті вимоги до проекту ІСМ, неадекватне тестування робочої моделі. Це проблеми з категорії, коли замовник ІСМ не знає, чого хоче, а виконавець не знає, чого він не може.

8) Слабкий захист інформаційної системи, викликаний дефектами проектування системи. Наприклад, невірна схема організації електроживлення, відсутність належних заходів для забезпечення конфіденційності, невірна система контролю цілісності даних плюс захист від несанкціонованого доступу, а також крадіжки як інформації, так і техніки.

Основні напрямки зниження витрат на володіння ІСМ:

1) Визначення пріоритетів – це визначення тих складових вартості володіння ІСМ, ІТ бюджети яких найбільш високі, і тих, які піддаються зменшенню.

Витрати на персонал і управління комп'ютерним господарством - це основні категорії непрямих витрат.

2) Ефективний розподіл складових статей витрат означає ефективне використання робочого часу працівників високої кваліфікації, з високою заробітною платою

3) Анкетування адміністраторів і користувачів щодо проблем у користуванні ІСМ.

Наприклад, в результаті анкетування з'ясовується, що більш 30% проблем пов'язані з відновленням випадково знищених файлів. Знизити витрати на цю категорію можна додатковим навчанням користувача, обмеженням прав доступу до важливих даних та усуненням причин повільного відгуку на запити до ІТ-підрозділів щодо усунення проблем.

4) Визначення ризикових категорій користувачів. Користувачів доцільно поділяти на чотири основні категорії:

4.1- працівники, що виконують унікальні і критичні для підприємства задачі, працюючи з життєво важливими даними. (менеджери вищого рівня і фінансових служб, адміністративний ІТ персонал). Високі вимоги до якості обладнання і сервісу, максимально висока вартість простою ІС.

4.2- мобільні працівники, які часто знаходяться в поїздках. Вони працюють із тендітною і дорогою технікою, високі вимоги до сервісу, підтримки та устаткування, також максимальна вартість часу простою ІС.

4.3- працівники, що займаються обробкою інформації. Вартість часу простою ІС в більшості випадків висока.

4.4- працівники, що здійснюють введення інформації в ІС за допомогою форм: число робочих функцій обмежена однією-двома; найменш критична частина користувачів щодо часу простою, але така, що створює максимум проблем обслуговуючому персоналу.

5) Зниження часу простою ІС на 10-20% приводить до істотної економії бюджету ІСМ.

6) Зниження вартості управління ІСМ. Використовуючи спеціалізоване ПЗ, можна зменшити витрати на управління ІСМ. Інший спосіб - підвищення кваліфікації персоналу.

7) Мінімізація непродуктивних витрат на збереження інформації.

На операції з резервного копіювання, архівації та управління даними іноді витрачається до 20% робочого часу. На практиці рекомендуються наступні заходи для зниження непродуктивних витрат на збереження інформації:

7.1- використання уніфікованих програмних рішень для резервного копіювання;

7.2- відсутність процедур ручного копіювання і відновлення - усі процедури повинні бути автоматизовані, у протилежному випадку витрати зростають до 40% і в кілька разів збільшується ризик здійснення помилки;

7.3- наявність плану дій у випадку збою, атаки хакерів, зараження вірусом.

Усі ці заходи дозволять знизити вартість володіння ІСМ.

Висновок. Метод оцінки сукупної вартості володіння ІСМ (TCO) не вимірює і не прогнозує ні прибутків, ні доходів, але ця методика необхідна при вирішенні проблеми ефективності володіння ІСМ.

Ефективність впровадження та володіння ІСМ, повинна пов'язуватися з основною діяльністю компанії, а не розглядатися автономно.

Західні компанії змінюють свої інформаційні системи після, в середньому, раз в п'ять років. В цих компаніях значна увага приділяється економії робочої сили, зменшенню витрат робочого часу, матеріальному стимулюванню.

Реальні зміни після упровадження ІСМ відбуваються не відразу, деякі з них носять суб'єктивний характер і погано піддаються кількісній оцінці в грошовому виразі. Тому оцінка економічної ефективності проекту упровадження ІСМ завжди носить умовний характер.

5. Поняття інформаційної безпеки

Інформаційну безпеку визначають як захищеність інформації, ресурсів і підтримуючої інфраструктури від випадкових чи навмисних дій природного чи штучного характуру, які можуть нанести неприйнятний збиток суб’єктам інформаційних відносин – виробникам, власникам і користувачам інформації і підтримуючій інфраструктурі.

Вимоги до інформаційної безпеки у різних ІСзавжди спрямовані на досягнення трьох основних характеристик:

1) цілісність інформації – дані та інформація, на основі яких приймаються рішення, повинні бути достовірними, точними і захищеними від можливихненавмисних і зловмисних спотворень.

2) доступністьінформації - дані, інформація та відповідні служби, автоматизовані сервіси, засоби взаємодії і зв’язку повинні бути доступними і готові до роботи завжди, коли в них виникає необхідність.

3) конфіденційністьінформації – засекречена інформація повинна бути доступна тільки тому, кому вона призначена.

Діяльність із забезпечення інформаційної безпеки спрямована на те, щоб не допустити, попередити чи нейтралізувати наступне:

1) несанкціонований доступ до інформаційних ресурсів.

2) викривлення інформації, часткову чи повну втрату конфіденційної інформації.

3) цілеспрямовані дії (атаки) з руйнування цілісності програмних комплексів, систем даних та інформаційних структур.

4) відмови і збої роботи програмно-апаратного і телекомунікаційного забезпечення.

Проблеми економічної та інформаційної безпеки є взаємно пов'язаними. Інформаційні загрози і втрати, до яких може призвести реалізація загрози, ототожнюються або з характером дестабілізуючої дії на інформацію чи матеріальні обєкти, або з наслідками такої дії.

Прийняття рішень про розробку, впровадження і неухильне виконання політики інформаційної безпеки завжди приймається вищим керівництвом організації.

Вибір інформаційної системи необхідно проводити, виходячи з довгострокового стратегічного планування, цілей та місії компанії.