Організація та послідовність інженерного обладнання опорного пункту танкового взводу із застосуванням засобів механізації, вручну, в особливих умовах і зимою”.

Інженерне обладнання місцевості є одним з найважливіших заходів забезпечення бою, що сприяє стійкості й активності оборони. Воно має відповідати бойовому порядку і характеру майбутнього бою.

Ефективність інженерних споруд стосовно захисту особового складу та бойової техніки від звичайних засобів ураження доцільно розглянути на прикладі танкового окопу.

Окоп закриває земляною товщею ходову частину і найбільш слабку броню корпусу. Висота частини танка, розташованого в окопі, що піднімається над бруствером, складає 0,9-1 м, тоді як висота танка, що атакує, досягає 2,7 м. При однакових балістичних даних гармат дальність прямого пострілу по танку, що атакує, дорівнює 2100 м, а дальність прямого пострілу по укритому в окопі танку - 1000 м. Тому, перш ніж танк, що атакує, вийде на дистанцію прямого пострілу до танка, який розташований в окопі, він повинний пройти близько 1000 м, обстрілюваний танком з окопу. Важливо і те, що площа цілі, яку представляє танк, що атакує, досягає 6м², а площа танка, що знаходиться в окопі, близько 1,5м², тобто в чотири рази менше.

Інженерне обладнання місцевості включає:

- обладнання окопів, траншей, ходів сполучення для особового складу;

- обладнання основних і запасних вогневих позицій танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), гармат і інших вогневих засобів,

- командно-спостережного пункту командира взводу,

- бліндажу, інженерних загороджень і маскування.

При нестійкому ґрунті окопи підсилюються одягом крутостей.

Опорні пункти, траншеї, вогневі позиції і ходи сполучення обладнуються з урахуванням:

- вигідних умов місцевості,

- вимог захисту від зброї масового ураження і запалювальних засобів.

Вони повинні забезпечувати ведення:

- фронтального,

- флангового,

- кинджального,

- і перехресного вогню.

Послідовність і терміни інженерних робіт визначаються старшими командирами в залежності від умов обстановки, наявності часу, сил і засобів.

Взвод приступає до інженерного обладнання опорного пункту після вибору командиром взводу вогневих позицій танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), позицій відділень, установок протитанкових керованих ракет, гармат, гранатометів і визначення танкам та іншим вогневим засобам - секторів обстрілу, а відділенням смуг вогню.

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником танкові (механізовані) підрозділи проводять інженерні роботи в ході бою під вогнем противника. У цих умовах необхідно як найшвидше виконувати інженерні роботи, щоб скоротити втрати особового складу від вогню противника. Танкові підрозділи, що знаходяться в другому ешелоні, відривають окопи і на вогневих рубежах.

Під час переходу до оборони за умов відсутності зіткнення з противником, інженерне обладнання опорного пункту механізованого взводу здійснюється в наступній послідовності:

У першу чергу:

- встановлюються дротяні та інші загородження перед переднім краєм опорного пункту (вогневими позиціями) взводу;

- розчищаються смуги обзору та обстрілу;

- відриваються одиночні (парні) окопи для стрільців, кулеметників, снайпера і гранатометників, які з’єднуються в окоп на відділення, а потім обладнується суцільна траншея;

- обладнуються окопи на основних вогневих позиціях танків, БМП (БТР), ПТКРК та інших вогневих засобів;

- споруджується командно-спостережний пункт взводу;

- відриваються і обладнуються перекриті щілини на відділення і кожний екіпаж;

- улаштовуються загородження на флангах та в глибині опорного пункту взводу.