Окоп для танка.

Влаштування окопів для танків, створює кращі умови для ведення вогню і значно підвищують захист екіпажів від ураження вогнем противника.

Окоп для танка складається з прямокутного котловану, апарелі та бруствера. Дну окопу надається загальний схил у бік апарелі, де викопується водозбірний колодязь.

Окоп для танку звичайно має розміри:

- котлован 4 х 5 метрів, глибиною - 1 метр;

- апарель довжиною 1,7 – 2,5 метра;

- бруствер висотою - 0,5 метра.

При влаштуванні окопів для танків у слабких ґрунтах на дні апарелів викладають колії з колод, жердин, фашин або хмизу.

Розташування окопів залежить від отриманого завдання та умов місцевості. Вони можуть бути розташовані на передніх або зворотних схилах висот. Найбільш зручними місцями для їх розташування є передні схили.

Розташування окопів на топографічному гребні ускладнює спостереження та обстріл ближчих підходів з-за великої кількості “мертвих” просторів. При розташуванні окопів на зворотному схилі вони повинні бути розташовані не ближче ніж за 200 метрів від топографічного гребня.

Окопи для танків та інших бойових машин можуть викопуватись вручну або за допомогою вбудованого чи навісного бульдозерного устаткування. Разом з окопом, поруч з ним, екіпаж влаштовує перекриту щілину (бліндаж). Ці спорудження є найбільш масовими сховищами для особового складу і забезпечують захист від різних видів зброї масового ураження. Довжина щілини приймається з розрахунку - 0.5 м. на одного чоловіка. За наявністю часу та матеріалів над щілиною влаштовується перекриття з колод або жердин діаметром не менш 14 см з ґрунтовою підсипкою товщиною не менш 60 см .

Перед засипанням ґрунтом щілини між елементами перекриття ущільнюють травою, гілками, .дерном, а за можливістю – по перекриттю кладеться будь-який водонепроникний матеріал.

Основні тактичні показники щілини на екіпаж:

об’єм вийнятого ґрунту з виходом з окопу - 6 (4.5 ) куб. м;

- на влаштування щілини потрібно –8 (6) чол. /год., круглого лісу - 0.1 куб. м;

- розміри: довжина –360 ( 250 ) см , глибина –150 см , ширина по дну – 60 см,

бруствер - 60 см .

“ Вибір місця для влаштування одиночних, парних окопів для стрільби.”

Розташування окопів на місцевості залежить від отриманого завдання і від місцевих умов, які значно впливають на вибір місць для розташування окопів.

Окопи необхідно розміщувати так, щоб забезпечувався добрий огляд і обстріл місцевості у призначеному підрозділу секторові на відстані не менш ніж 400 м від позиції. Окопи розміщуються на передніх і зворотних схилах височин.

Найбільш придатним місцем для розташування вогневої позиції механізованого відділення є бойовий гребінь, тому що розміщення позиції біля підошви схилу зменшує дальність огляду та обстрілу і ускладнює сполучення підрозділу з тилом, а його розташування на топографічному гребні зменшує скритність, заважає спостереження і обстріл найближчих підходів з-за великої кількості “мертвих” зон.

При розміщенні окопів (траншей) на зворотних схилах вони повинні знаходитись не менш ніж у 300-400 м від топографічного гребеня.

Якщо противник активно впливає вогнем на особовий склад який проводить самообкопування, то риття стрілецького окопу проводиться у такої послідовності :

- солдат, лежачи на обраному місці, кладе праворуч від себе свій автомат дульною частиною в бік противника;

- перегорнувшись на лівий бік, правою рукою виймає піхотну лопатку із чохла, охоплює черенок двома руками і ударами від себе (на себе ) підрізає дерен або верхній шар землі, позначаючи спереду та з боків межи окопу;

- перехопивши лопату він ударами від себе відвертає дерен, кладе його попереду себе і поступово викопує окоп;

- під час риття окопу лопату слід встромляти в землю під кутом, тонке коріння перерубувати гострим краєм лопати; для формування брустверу дерен і землю кидати перед собою, в бік противника. Між краєм виїмки і бруствером залишається невеличка смуга (берма) шириною 30-40 см.

- коли в передній частині окопу буде досягнута потрібна глибина, солдат, посунувшись трохи назад продовжує його риття до потрібної глибини (по довжині окопу) поки тіло і ноги не будуть повністю вкриті;

- після закінчення копання окопу бруствер розрівнюють лопатою. При цьому він робиться таким, щоби був як найширше і не дуже високим, для того щоби бути менш помітним для противника. Бруствер ущільнюється ударами лопати і маскується під фон навколишньої місцевості підручними матеріалами: дерном, травою, землею або гіллям;

- за наявністю часу для забезпечення зручності ведення вогню одинарний окоп для стрільби з автомату або кулемету поглиблюється для стрільби стоячи( до 110 см).

- під час риття окопів грунт кидають вперед і в сторони, влаштовуючи бруствер, який захищає стрільця від фронтального і флангового вогню, а також і осколків. Бійницю для стрільби влаштовують з сектором обстрілу не більш 60⁰. У боковій крутості окопу обладнують нішу для боєприпасів. Окоп для двох стрільців влаштовують з двома секторами обстрілу і з двома нішами для боєприпасів;

- для захисту особового складу від проникаючої радіації в окопах влаштовуються ніші з перекриттям із жердин, дошок та інших матеріалів, і засипаних шаром грунту товщиною не менш 60 см.

Якщо самообкопування здійснюється поза впливу вогню противника, одиночні окопи викопуються одразу до повного профілю.

Перед відпрацюванням прийомів виконання робіт керівник заняття підкреслює , що з виходом на вогневий рубіж місце для окопу необхідно вибирати так, щоби мати добрий огляд і обстріл в заданому секторі на дистанції не менш ніж 400-600 метрів і при цьому бути захищеному від спостереження з боку противника.