Економічні засади лізингових угод

Ефективність лізингової діяльності суттєво залежать від економічного механізму взаємовигідних відносин між лізингодавцем та лізингоодержувачем (орендарем).

Мета лізингодавця — отримати прибуток за рахунок надходження лізингових платежів за передане у лізинг майно.

Мета орендаря — отримати в користування сучасне майно за якомога вигідніших умов його оплати.

За користування майном, одержаним у лізинг, орендар сплачує лізингові платежі. Лізингові платежі забезпечують відшкодування: вартості об'єкта лізингу, зносу, додаткових витрат лізингодавця, пов'язаних із договором лізингу, та одержання останнім певного прибутку.

Лізингові платежі згідно з чинним законодавством передбачають:

• суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу;

• платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

• інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

За домовленістю сторін у договорі лізингу зазначаються:

• розміри платежів;

• спосіб проведення платежів;

• форма і терміни внесення лізингових платежів;

• умови перегляду лізингових платежів;

• внесення лізингових платежів (можуть бути нерівномірними) тощо.

Гнучкість лізингових угод дозволяє лізингоодержувачу співвіднести графік лізингових платежів з надходженням його доходів, що є суттєвою перевагою лізингу над банківськими кредитами.

Лізингові платежі класифікують за такими ознаками, як показано на рис. 10.7.

Рис. 10.7. Класифікація лізингових платежів

Загальна сума лізингових платежів складається з суми витрат, визначених чинним законодавством та лізинговою угодою, її величину у формалізованому вигляді можна подати рівнянням:

,

Де Л_П - загальна сума лізингових платежів за весь строк дії договору лізингу; А — сума амортизаційних відрахувань, що нараховуються на об'єкт лізингу як відшкодування його вартості впродовж дії лізингової угоди; П_КР — сума, що сплачується лізингодавцю як відсоток за залучений ним кредит для придбання об'єкта лізингу; В_Л — винагорода лізингодавця за отримане у лізинг майно (лізингова маржа); С_П — відшкодування лізингодавцю страхових платежів за об'єкт лізингу; І_В — інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу; Т_Л — тривалість лізингової угоди (i= 1,2 ... Т_Л).

Сума амортизаційних відрахувань визначається за формулою (відповідно до чинного законодавства):

,

де Б_в — балансова вартість об'єкта лізингу (первинна вартість), тис. грн.; Н_а — річна норма амортизаційних відрахувань, у відсотках; Т_л — строк дії договору лізингу, роки.

Норми амортизаційних відрахувань встановлені статтею 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Прискорена амортизація об'єкта лізингу може бути здійснена суб'єктами лізингової угоди відповідно до чинного законодавства України. Рішення щодо прискореної амортизації сторони договору приймають самостійно, керуючись положеннями вказаного закону.

Плату за використані кредитні ресурси для придбання об'єкта лізингу розраховують за формулою

,

де П_кр — плата за використані, кредитні ресурси; К_р— розмір залучених лізингодавцем кредитних ресурсів; П_с — відсоткова ставка за кредит, у відсотках.

У кожному розрахунковому році плата за використані кредитні ресурси співвідноситься з середньорічною залишковою вартістю об'єкта лізингу та розраховується за формулою

,

де Б_ВП, Б_ВК — вартість об'єкта лізингу відповідно на початок і кінець року; К_РТ — використані кредитні ресурси, плата за які здійснюється у розрахунковому році.

Винагорода лізингодавця за отримане у лізинг майно може встановлюватися за домовленістю сторін у відсотках від балансової вартості об'єкта лізингу або від середньорічної залишкової вартості і розраховується за формулами:

де В_Л — винагорода лізингодавця за отримане у лізинг майно (лізингова маржа); Б_В — балансова вартість об'єкта лізингу; С_ЛМ — ставка лізингової маржі, коефіцієнт.

Величина ставки лізингової маржі залежить від строку дії договору лізингу; форми і умов платежу; величини наявного банківського відсотка; типу і стану об'єкта лізингу; системи оподаткування; амортизаційної політики; платоспроможності клієнта; стану кон'юнктури і тенденцій ринку, тощо.

У лізинговій угоді можуть бути зазначені умови індексації вартості об'єкта лізингу, з метою недопущення його знецінення через інфляцію.

Інші витрати лізингодавця складаються з суми витрати на навчання персоналу, експлуатаційні витрати, витрати на пошук лізингоодержувача, рекламу, послуги посередників, інжинірингові послуги тощо, передбачені договором лізингу. Розрахунок плати на відшкодування інших витрат здійснюється за формулою

,

де І_В — інші витрати лізингодавця; І_ВК — витрати лізингодавця на кожну передбачену за договором послугу; К — вид додаткових послуг (робіт), виконаних лізингодавцем згідно з договором лізингу (К— 1,2,... n).

На практиці лізингову плату визначають як суму двох складових:

,

де В_оі — амортизація лізингового майна, або сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в i-му році; П_лі — сума виплат за лізинговою ставкою в і-му році, яка відшкодовує витрати лізингодавця та йде в його дохід; Т_Л — тривалість договору лізингу (i = 1, 2, ... Т_Л) рік.

Загальна сума лізингових платежів зазначається у договорі лізингу та використовується для економічного обґрунтування доцільності лізингової операції. Методика оцінювання полягає у порівнянні вартості майна за умов його купівлі за допомогою банківського фінансового кредиту з його вартістю за умов придбання за договором лізингу.

Оцінка витрат на купівлю обладнання за рахунок банківського кредиту та витрат на його лізинг, відповідно до сучасної концепції зміни вартості грошових активів у часі, здійснюється шляхом зведення грошових витрат за вказаними варіантами до теперішнього моменту. Схема зведення потоків грошових витрат для обох варіантів у формалізованому виразі має вигляд:

де — теперішня вартість грошових платежів для лізингу; — теперішня вартість грошових платежів при купівлі за допомогою фінансового кредиту; П_лі — сума виплат за лізинговою ставкою в і-му році; В_оі — сума відшкодування вартості об'єкта лізингу у і-му році; Л_Пі— загальна сума лізингових платежів у і-му році; 3_В — залишкова вартість об'єкта лізингу на час викупу; Б_Оі —-- сума погашення основної величини боргу за кредитом у і-му році; П_КРі — виплата відсотків за кредит у і-му році; Р — дисконтна ставка, коефіцієнт; Т_Л — тривалість договору лізингу (в роках); т — строк кредитної угоди (в роках).

Під час оцінювання грошових потоків у часі береться до уваги рівень дисконтної ставки; У ході проведення розрахунків платежів за альтернативними варіантами лізингу і купівлі за кредити банку, на них може впливати чинна система оподаткування прибутку, що враховується під час здійснення розрахунків. Лізингові платежі включають у валові витрати підприємства, таким чином на їх величину зменшується прибуток, що є об'єктом оподаткування податком на прибуток. Суму погашення боргу за кредитом вираховують із прибутку після його оподаткування, тобто об'єкт оподаткування (прибуток) не зменшується на величину виплачуваних часток кредиту. Разом із тим виплату відсотків за кредит і суму амортизаційних відрахувань на придбане обладнання включають у валові витрати, завдяки чому зменшується об'єкт оподаткування податком на прибуток. Тому не можна безпосередньо зіставляти платежі з чистого прибутку та платежі за рахунок витрат чи прибутку до оподаткування. У цих випадках платежі за рахунок витрат чи прибутку до оподаткування коригують на так звану податкову знижку.

Навіть за рівності зазначених вище показників або за перевищення теперішньої вартості лізингових витрат лізингова операція може бути ефективною за відсутності умов отримання банківського кредиту і жорстких зобов'язань щодо його погашення.