КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Т.7 Господарський комплекс України
1. Сутність і показники розвитку національної економіки.
2. Структура господарства України.
3. Галузева організація промисловості України.
1. Сутність і показники розвитку національної економіки.
Національна економіка – це економічна система, яка існує на території держави за умови розвитку територіального поділу праці та економічної спеціалізації території.
Необхідні ознаки національної економіки:
- національний суверенітет, тобто, національна державність, законодавство, незалежність господарської та зовнішньоекономічної діяльності;
- економічне середовище: єдина грошова одиниця, грошова система, обіг цінних паперів, фінансова, кредитна, митна системи, виробнича інфраструктура;
- наявність економічних зав’язків між економічними суб’єктами.
Господарство України набуло ознак національного тільки наприкінці ХХ сторіччя, із здобуттям незалежності. Досі воно було частиною національних економік інших країн, до яких входила територія України. Україна успадкувала деградуючу централізовано – адміністративну економіку, переобтяжену важкою індустрією з нерозвиненою соціальною сферою, недостатніми обсягами виробництва товарів широкого вжитку.
Показники розвитку національної економіки:
- внутрішній валовий продукт (ВВП) – сукупна ринкова вартість товарів і послуг, вироблених на території країни протягом певного періоду часу (року);
- ВВП в розрахунку на душу населення;
- темпи приросту ВВП за рік;
- валовий національний продукт (ВНП) - сукупна ринкова вартість товарів і послуг, вироблених із застосуванням вітчизняних факторів виробництва;
ВНП = ВВП + ПД – ПВ,
де ПД – первинні доходи – доходи вітчизняних підприємств і громадян від економічної діяльності за кордоном;
ПВ – первинні витрати - доходи іноземних фірм і громадян від економічної діяльності в даній країні;
- чистий валовий продукт (ЧВП) - сукупна ринкова вартість товарів і послуг, вироблених на території країни за вирахуванням витрат на поновлення зношених засобів виробництва;
- національний дохід (НД) – сукупний дохід вітчизняних власників факторів виробництва;
- особистий дохід (ОД) – величина доходу в розрахунку на одного працюючого;
- використовуваний дохід (ВД) – величина доходу в розрахунку на душу населення після оподаткування;
- рівень споживання (частка споживання в використовуваному доході);
- рівень інвестицій (частка заощаджень в використовуваному доході);
- рівень інфляції – показник знецінення грошей;
- дефіцит бюджету – показник перевищення державних видатків над доходами до бюджету;
- рівень безробіття – показник зайнятості серед працездатного населення;
- сальдо торгівельного балансу – різниця між експортом і імпортом країни;
- рівень державного боргу – сума державного боргу, виражена в % до величини ВВП.
Міжнародні організації, такі як Міжнародний інститут розвитку, визначають узагальнену оцінку стану національних економік, їх стійкості та перспектив розвитку. Зокрема, визначається рейтинг конкурентоспроможності країн світу. Рейтинг країни визначається наступними факторами:
- характеристика національної економіки (обсяги інвестицій, рівень споживання, прогнози розвитку в наступному періоді);
- рівень інтернаціоналізації господарства країни, відкритість економіки;
- стабільність політичної ситуації в країні;
- фінансова система;
- інфраструктура;
- ефективність управління економікою;
- розвиток науки і технологій;
- характеристика трудових ресурсів країни.
ООН з 1990 року публікує «Доповідь про розвиток людини» і визначає індекси людського розвитку (ІЛР) всіх країн – членів ООН. В розрахунках ІЛР враховується середня тривалість життя населення країни, рівень освіченості дорослого населення (від 15 років), рівень освіти, ВВП в розрахунку на одного жителя країни.
Показник ІЛР може коливатися від 1 до 0. Більші показники ІЛР мають країни з вищим рівнем людського розвитку. Країни, в яких ІЛР перевищує 0,8 відносять до країн з високим рівнем людського розвитку, від 0,8 до0,5 – з середнім, менше від 0,5- з низьким рівнем людського розвитку.
2. Структура господарства України.
В вітчизняній економіці значного поширення набув галузевий підхід до структури економіки.
Галузь – це сукупність підприємств і установ, які виробляють однорідну продукцію або надають певні послуги. Хоча визначення галузей досить чітке, на практиці розмежувати їх буває досить складно.
Американська система обліку поділяє національну економіку на сектори: первинний (сільське, лісове, рибне господарство, видобувні галузі), вторинний (обробні галузі), третинний (сфера послуг). Сьогодні вчені виділяють ще четвертинний сектор (науково-інформаційні галузі). За цією класифікацією економіка розвинених країн світу складається переважно з третинного сектора (близько 70%), тобто їх економіка знаходиться в постіндустріальній фазі розвитку. В структурі господарства України більша частка всієї продукції припадає на первинний і вторинний сектори економіки, тобто економіка України знаходиться на індустріальній фазі розвитку.
Для аналізу структури господарства України важливим є співвідношення між виробничою сферою (матеріальним виробництвом) і невиробничою сферою (нематеріальним виробництвом).
З 1997 року в Україні введено «Класифікацію видів економічної діяльності».
Національне господарство України поділяється на виробничу і невиробничу сфери.
Виробнича сфера включає:
- промисловість,
- будівництво,
- сільське господарство (рослинництво і тваринництво),
- лісове господарство,
- рибальство.
Промисловість поділяється на три види:
а) важка – паливна, електроенергетична, хімічна і нафтохімічна, машинобудування, виробництво будівельних матеріалів, лісова та деревообробна, скляна і порцеляново-фаянсова та інші галузі;
б) легка – текстильна, взуттєва, швейна, галантерейна, трикотажна, хутряна та інші галузі;
в) харчова – плодоовочеконсервна, олійножирова, цукрова, борошномельна, м’ясна, молочна, спиртова, тютюнова, кондитерська, хлібопекарська, рибна та інші галузі.
Невиробнича сфера (сфера послуг) включає:
- транспорт (залізничний, автомобільний; трубопровідний, річковий, морський, авіаційний);
- зв'язок;
- освіту і науку;
- культуру і мистецтво;
- торгівлю і громадське харчування;
- рекреаційне обслуговування;
- фінанси, кредит, страхування;
- охорона здоров’я;
- управління;
- фізкультура.
Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 52; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав |