Статистичні показники діяльності страхових компаній

Показники статистики страхування можна поділити на три групи:

· показники, які характеризують фінансово-економічну діяльність страхових компаній;

· показники особистого страхування;

· показники майнового страхування.

В свою чергу для кожної групи використовують абсолютні, відносні і середні показники.

До абсолютнихстатистичних показників, що найчастіше використовуються у статистичному аналізі фінансово-економічної діяльності страхових організацій, відносять:

· абсолютний розмір власних і прирівняних до них коштів компанії, статутного капіталу;

· абсолютний розмір надходження страхових премій в цілому для портфеля і для окремих видів страхування;

· абсолютний розмір страхових виплат, в тому числі за окремими видами страхування;

· абсолютний розмір тарифних ставок;

· абсолютний розмір різних видів страхових резервів і т.п.

Відносністатистичні показники, що найчастіше використовуються у відповідних розрахунках, включають:

· показник структури активів;

· рівень платоспроможності, розрахований на основі коефіцієнтів відхилень від нормативу співвідношення премій і виплат;

· відношення власних і прирівняних до них коштів до загальної суми внесків, що надійшли;

· частка перестрахування у страхових операціях (не повинна перевищувати 45%, щоб не виникало залежності страхової компанії від перестраховика);

· відношення обсягу відповідальності для окремого ризику до обсягу власних коштів страховика (не повинно перевищувати 10%);

· відношення розміру страхових резервів до суми премій по окремих видах страхування;

· відношення чистого прибутку до власного капіталу, яке дозволяє об’єктивно оцінити діяльність компанії з точки зору її фінансово-економічної ефективності;

· відношення нерозподіленого прибутку до загального обсягу власних коштів;

· показник рентабельності страхової діяльності – відношення чистого прибутку до собівартості або до загальної суми страхових внесків;

· відношення витрат на ведення справи до прибутку;

· відношення витрат на ведення справи до зібраних премій;

· показник частки страхових агентів до всього персоналу компанії;

· відношення резервів до майбутніх виплат.

Середніпоказники, що найчастіше зустрічаються у статистичних розрахунках, містять:

· прибуток, що в середньому припадає на 1 грн. власних коштів;

· середній прибуток на 1 грн. зібраних страхових премій в цілому і за різними галузями страхування;

· показник середньої суми витрат компанії з кожної 1 грн. зібраних премій на власні потреби;

· середній розмір виплат з 1 грн. премії в цілому і за видами страхування;

· премія, що припадає в середньому на одного зайнятого в компанії, на агента і т.п.

Розрахунки в особистому страхуванні базуються на таблицях смертності, середній тривалості життя населення та показниках доходності.

До абсолютних показників можна віднести:

· кількість доживаючих осіб до віку Х (L_Х);

· кількість осіб, які помирають при переході від віку х до віку х+1(D_Х).

До відносних показників відносять:

· ймовірність померти у віці х до віку х+1:

· ймовірність дожити до до віку х+1:

Досередніхвідноситься показник, який характеризує дохідність страхування:

і – показник дохідності для конкретної компанії; f – обсяг інвестицій компанії.

Найважливішим завданням статистики особистого страхування є розрахунок одноразових тарифних ставок на доживання, на випадок смерті з різним строком угоди і видачі платежів.

Одноразова нетто-ставка на доживання визначається за формулою:

,

де — одноразова нетто-ставка на доживання для особи у віці x років на строк t років; l_x+1 — чисельність осіб, які доживають до строку закінчення угоди; l_x — чисельність осіб, які доживають до віку страхування та які уклали угоду; V — дисконтний множник; S — страхова сума.

Одноразова ставка на випадок смерті є терміновою, тобто визначеною на певний строк. Вона дорівнює:

,

де nA_x — одноразова нетто-ставка на випадок смерті для особи у віці x років строком на n років; l_x — чисельність застрахованих осіб; d_x, d_x+1 — чисельність осіб, які вмирають протягом періоду страхування.

Розрахунок тарифних нетто-ставок виконується з використанням таблиць смертності і середньої тривалості життя. Для практичних розрахунків розроблені спеціальні таблиці комутаційних чисел, в яких містяться показники з таблиць смертності, дисконт­ні множники і розрахункові показники (комутаційні числа). Таблиці складені у двох видах: на дожиття і на випадок смерті.

До загальних абсолютних показників, що характеризують процес майнового страхування, відносять:

· максимально можливе число страхових об’єктів (страхове поле) (N_MAX);

· загальна кількість застрахованих об’єктів (N);

· кількість страхових випадків (m);

· кількість об’єктів, що постраждали внаслідок страхових випадків і ризик за якими був застрахований (n);

· страхова сума всіх застрахованих об’єктів, або страхова відповідальність, тобто сума коштів, у межах якої страховик згідно з умовами страхування повинен зробити виплату в разі настання страхового випадку (S);

· страхова сума об’єктів, що постраждали (S_n);

· страховий платіж, тобто плата за страхування, що передбачена угодою страхування і розмір якої залежить від страхової суми і страхового тарифу (P);

Страхові платежі — це перерахування коштів страхувальником страховику. Вони можуть здійснюватись одноразово чи поетапно. Внесення страхових платежів здійснюється на основі страхових тарифів — розміру плати з одиниці страхової суми. Страховий тариф відображає ціну страхування. Це основний чинник конкуренції на страховому ринку. Чим більше охоплено страхувальників, чим менше витрати страховика, тим нижчий розмір страхового тарифу і тим більше можливості для залучення нових клієнтів. Страховий тариф, або брутто-ставка B, складається з двох частин: нетто-ставки C, яка забезпечує виплату страхового відшкодування, і навантаження f, яке забезпечує відшкодування витрат страховика і прибутковість його діяльності. Нетто-ставка залежить від загальних розмірів страхового відшкодування (визначається на основі статистичних досліджень про кількість страхових подій і середню вартість відшкодування на одну подію) та кількості страхувальників, охоплених цим видом страхування.

· сума виплат страхового відшкодування (W);

страхове відшкодування – це виплата страховиком застрахованому (або отримувачу) повної чи часткової суми збитків. Розмір страхового відшкодування залежить від двох чинників: страхової суми і страхового збитку. Страхова сума характеризує масштаби страхової операції, тобто в якому розмірі застраховано той чи інший об’єкт. Її розміри визначаються, з одного боку, вартісною оцінкою об’єкта страхування, з іншого — можливостями і побажаннями страхувальника. Відношення страхової суми до вартісної оцінки страхування характеризує страхове забезпечення, яке не може перевищувати 100 %. Страховий збиток являє собою вартісну оцінку заподіяних застрахованому втрат.

· страховий тариф або ставки страхового платежу з одиниці страхової суми у процентах або у фіксованому розмірі (C_H).

До відносних статистичних показників відносять:

· показник збитковості страхової суми (на 100 грн. страхової суми):

· показник виплат страхового відшкодування (на 100 грн. страхових платежів):

;

· частка об’єктів, що постраждали (на 100 застрахованих об’єктів):

;

· ступінь охоплення страхового поля (на 100 об’єктів):

;

· частота страхових випадків (на 100 об’єктів):

;

· коефіцієнт важкості страхових подій(в %):

;

Середніми показниками у майновому страхуванні виступають:

· середня страхова сума застрахованих об’єктів:

;

· середня страхова сума об’єктів, що постраждали:

;

· середній розмір виплаченого страхового відшкодування:

;

· коефіцієнт фінансової сталості

.