Оцінювання спеціалістів і керівників у підприємстві

До оцінювання праці керівників і спеціалістів можна підходити з використанням показника продуктивності праці і показника ефектив­ності праці. Більш прийнятним представляється останній показник, але, як відомо, ефект може носити економічний і соціальний характер, і їх важко звести. Таким чином, найбільш доцільним є підхід, заснований на порівнянні витрат часу і результатів діяльності. Кількісний вимір витрат робочого часу методологічно не є складним, хоча збір інформації про фактичні витрати часу на виконання тих чи інших робіт сам по собі трудомісткий. Складнішою є процедура щодо визначення результату ді­яльності керівників і спеціалістів.

Задачі оцінювання керівників і спеціалістів за результатами праці:

· виявлення відповідності працівника займаній посаді;

· визначення трудового внеску в умовах колективної оплати праці з метою ув'язування загальної ефективності праці і рівня посадового окладу працівника;

· забезпечення підвищення індивідуальної віддачі від працівників, їхньої чіткої орієнтації на кінцевий результат, на досягнення голов­ної цілі відділу, підприємства.

Розрізняють підсумкове оцінювання наприкінці досить тривалого міжатестаційного періоду (3–5 років) і поточне – через визначений час у межах міжатестаційного періоду. Поетапний розрахунок показників за окремими критеріями оцінювання дозволяє:

· виявити тенденції змін у різних сторонах діяльності працівників (на­самперед, у результатах праці і професійному зростанні працівника);

· вчасно вживати заходи щодо підвищення кваліфікації працівників;

· прогнозувати зміну результатів діяльності працівників.

Результати поточного оцінювання враховуються і при підведенні підсумків роботи за весь міжатестаційний період.

Розглянемо практичні питання оцінювання стосовно до спеціалістів і керівників підприємства. Оцінювання спеціалістів підприємства проводиться за трьома на­прямками (рис. 5). Основні з них пов'язані з оцінюванням результатів діяльності працівника (основної і їй супутньої), що доповнюється соці­ально-психологічним оцінюванням поведінки працівника в колективі.

Рис. 5. Напрямки оцінювання праці спеціалістів підприємства

Оцінювання результатів діяльності спеціалістів здійснюється за допо­могою системи показників. У залежності від змісту і характеру праці спе­ціалістів і, насамперед, від того, наскільки чітко можна охарактеризувати результати праці кількісно, чи існують норми часу на виконання тих чи інших робіт, чи видається працівникам нормоване завдання за обсягом робіт, що підлягають виконанню протягом визначеного періоду, застосо­вують різні показники: складність праці; продуктивність праці; якість праці. В одних випадках використовується для оцінювання уся сукупність показників, в інших – тільки її частина.

Складність праці спеціалістів може характеризувати бальна оцін­ки чинників, що визначають складність праці даної категорії працівників (відповідальність, самостійність, розмаїтість робіт та ін.). На практиці часто використовують метод непрямого оцінювання, коли у якості еталону порівняння використовують посадову інструкцію. Складність праці спеціаліста визначається в результаті співвіднесення фактично виконуваних їм робіт і робіт, передбачених інструкцією. Однак працівник може виконувати і роботи, що не відносяться до його прямих обов'язків, при­чому їх складність буває і вище і нижче.

Інший непрямий підхід до оцінювання складності праці – розраху­нок відношення середньої величини окладів працівників підрозділу, за­йнятих аналогічними роботами, до величини окладу конкретного спеціа­ліста (варто порівнювати постійну частину заробітної плати працівників, оскільки змінна частина залежить не тільки від чинників, пов'язаних зі складністю праці або кваліфікацією).

Продуктивність праці спеціалістів характеризується обсягом роботи за одиницю відпрацьованого часу. Розрахунок показника можливий у випадках, коли прямі результати праці спеціалістів можуть бути оцінені у вартісному вираженні або якщо існують нормативи витрат часу на виконання одиниці роботи. Якщо результати праці спеціалістів характеризуються параметрами об'єкту, що обслуговується, або їх кількістю (маються на увазі, насампе­ред, їхні кількісні характеристики), для аналізу можна використовувати показник напруженості праці, який являє собою відношення фактичного обсягу об'єктів, що обслуговуються, до норми обслуговування.

Оцінювання якості праці спеціалістів передбачає наявність чітких, кількісно виражених вимог до її результатів. Коефіцієнт якості праці спеціалістів визначається по методиках, що діють на підприємствах у рамках комплексної системи управління ефективністю і якістю роботи. Так, якість праці спеціалістів у науко­во-дослідному інституті визначається якістю виконаних розробок, що оцінюється експертним шляхом при здачі замовнику або в ході захисту розробок на вченій раді.

Як видно з рис. 5, крім результатів основної діяльності спеціаліс­тів оцінюються також творча активність, робота, пов'язана з підвищен­ням кваліфікації, і суспільна активність. Творча активність працівника характеризується такими показниками, як: кількість авторських посвід­чень, довідок про раціоналізаторські розробки і їхнє впровадження, сумарний економічний ефект від виконаних робіт, кількість нагород, при­зових місць з урахуванням їх значимості і т. д.

Діяльність працівників у відношенні підвищення кваліфікації може бути виражена загальною кількістю років навчання з відривом і без від­риву від виробництва, фактами стажування, заміщення працівника на більш високій посаді і т. п.

Показники творчої активності і підвищення кваліфікації працівника порівнюються із середніми значеннями відповідного показника в ціло­му по підприємству для певної посадової категорії. Якщо індивідуальне значення показника попадає в діапазон ±30 % від середнього значення, діяльність спеціаліста визнається середньою, при більшому перевищенні (більш ніж на 30 %) – успішною, в іншому випадку – незадовільною.

Оцінювання соціально-психологічних аспектів діяльності спеціа­ліста дозволяє визначити його авторитет у колективі, вплив на соціаль­но-психологічний клімат, достоїнства і недоліки характеру. Оцінювання здійснюється як колегами (анонімне анкетування), що проробили з оці­нюваним спеціалістом не менш року, так і керівником (оцінка «зверху»). При цьому оцінка, що дається керівником, не повинна носити анонім­ний характер. Така оцінка (у балах) проводиться тільки по тим якостям працівника, що виявляються безпосередньо у відносинах з вищестоящим керівництвом (дисциплінованість, ініціативність тощо).

Загальна методологія оцінювання праці керівників (рис. 6) вихо­дить з того, що праця керівників оцінюється, насамперед, за результата­ми роботи підлеглого йому підрозділу. Конкретний набір критеріїв (показників) такого роду оцінювання досить різноманітний і залежить від посади керівника, характеру діяль­ності підрозділу (виробничий підрозділ, функціональний відділ, проект­ні роботи і т. п.).

Як основні показники, що характеризують результати виробничої діяльності підрозділу, можуть використовуватися:

· виконання планового завдання;

· продуктивність праці;

· якість продукції (виконаних робіт).

Для структурного підрозділу, зайнятого, наприклад, проектними роботами у якості критеріїв оцінювання результатів праці керованого колективу, приймаються:

· кількість виконаних планових і позапланових робіт;

· якість виконаних робіт;

· дотримання термінів та ін.

	Оцінювання керівників
Оцінювання результатів роботи підлеглого колективу		Оцінювання виконання функцій щодо управління колективом
Набір кількісних і якісних показників, що характеризують виконання завдань за обсягом, номенклатурою, якістю товарів, термінам виконання робіт, продуктивності праці і т. д.	Ступінь виконання функцій: • планування роботи підрозділу; • підбору, розставлення і підготовки кадрів; • організації продуктивної діяльності робітників; • контролю і оцінювання діяльності підлеглих; • стимулювання творчої діяльності підлеглих.

Рис. 6. Напрямки оцінювання праці керівників

Характеристика результатів праці за допомогою перерахованих вище показників доповнюється оцінюванням складності виконуваних функцій. Якість роботи підрозділу оцінюється за допомогою прямих показників якості виконання окремих робіт з урахуванням їх частки в загальному об­сязі робіт (у натуральному та вартісному виразі або по трудомісткості).

Оцінювання праці керівника за об'єктивними показниками, що ха­рактеризують діяльність колективу підрозділу, доповнюється оцінюван­ням його внеску у роботу підрозділу, у підвищення ефективності праці окремих виконавців. Для цього виділяється ряд функцій (рис. 6), за якими оцінка роботи керівника проводиться шляхом анонімного анкетування думок підлеглих. Як правило, у якості експертів виступають пра­цівники, що мають з керівником постійні, стійкі ділові зв'язки, що добре знають його роботу і ті, що проробили з ним не менш року.

Отже, ділове оцінювання персоналу ставить своєю за­дачею з'ясувати ступінь викори-стання трудового потенціалу працівників, наявність пробілів у спеціальних знаннях і навич-ках, що заважають їм повною мірою і з високою якістю виконувати свої посадові обов'язки.