Аналіз доходів, витрат та ефективності діяльності торгових підприємств

Доходи торгових підприємств це, перш за все, виручка від реалі-зації товарів. Але від структури цих доходів залежить величина чистого прибутку підприємства. Тому доцільним є здійснення аналізу структури доходів торгового підприємства в розрізі таких складових:

непрямі податки;

собівартість придбаних для реалізації товарів;

витрати на збут;

торговельна націнка.

Для аналізу дохідності торговельної діяльності слід визначати такі показники:

1) питому вагу торговельної націнки в обсязі товарообігу;

2) суму торговельної націнки в розрахунку на одного торгового працівника;

3) обсяг товарообігу (суму доходу від реалізації продукції) в розрахунку на одного торгового працівника.

У структурі виручки від реалізації продукції присутні і витрати обігу (на збут), від суми яких залежить фінансовий результат від реалізації товарів. Витрати обігу – це витрати торгових посередників на доведення продукції від виробника до кінцевого споживача.

Аналіз витрат обігу починають з оцінки їх структури і динаміки як в цілому по підприємству, так і за окремими асортиментними групами товарів. Аналізують витрати обігу як за економічним змістом, та і в залежності від впливу на них обсягів реалізації (додаток Д).

За даними додатку Д в абсолютному виразі витрати обігу в цілому по підприємству збільшилися на 200 тис. грн. Це відбулося за рахунок збільшення витрат обігу на реалізацію як продовольчих, так і непродовольчих товарів. Рівень постійних витрат залишився практично незміним на ці товари. Змінні витрати на реалізацію в цілому зросли на 200 тис. грн. Причиною їх зростання є збільшення витрат на транспор-тування (за непродовольчими товарами – на 20 тис. грн. і на таку ж суму за продовольчими товарами) та витрат на оплату праці і соціальні відрахування відповідно на 40 тис. грн. і 50 тис. грн. Особливої уваги потребує виявлення причин появи в структурі змінних витрат незапланованих втрат від псування, розкрадання та нестач товарів. У цілому по підприємству ці втрати склали 50 тис. грн.

Щодо структури витрат обігу, має місце збільшення питомої ваги витрат на реалізацію непродовольчих товарів (на 1,36%). Це може бути пов’язано зі збільшенням їх товарних запасів та сповільненням їх оборотності. Відповідно для зберігання більшої величини товарних запасів протягом більш тривалішого періоду часу необхідні більше витрат.

За непродовольчими товарами зросла питома вага змінних витрат і навпаки – зменшилась питома вага постійних витрат. Стосовно продовольчих товарів ситуація аналогічна, хоча зростання питомої ваги змінних витрат склало лише 0,91%. Найбільшу питому вагу в структурі витрат обігу на непродовольчі товари складають витрати на оплату праці і соціальні відрахування, а також витрати на комунікаційні заходи. Щодо продовольчих товарів, то до складу витрат з найбільшою питомою вагою, крім вищеперелічених, належать і транспортні витрати, оскільки продукти харчування мають менший термін придатності і їх треба частіше закуповувати, але меншими партіями.

Отже, за результатами аналізу структури і динаміки витрат обігу можна зробити висновок про необхідність:

1) оцінки ефективності використання фонду оплати праці;

2) виявлення та усунення причини зростання транспортих витрат;

3) розробки заходів з уникнення втрат від розкрадання, псування та нестач товарних запасів.

Причини негативних змін в структурі і динаміці витрат обігу можуть бути виявлені за допомогою факторного аналізу.

Факторні моделі для аналізу витрат обігу:

1. Модель оцінки залежності між товарообігом і сумою витрат обігу [34]:

, (1.39)

де ВО – сума витрат обігу;

ТО – обсяг товарообігу;

ПЗВ – питома вага змінних витрат в обсязі товарообігу;

ПВ – сума постійних витрат обігу.

Визначимо з використанням прийому ланцюгових підставлень вплив на зміну витрат обігу таких факторів, як

обсяг товарообігу:

, (1.40)

питома вага змінних витрат в обсязі товарообігу:

, (1.41)

сума постійних витрат обігу:

. (1.42)

Сумарний вплив факторів:

. (1.43)

2. Модель оцінки впливу структури товарообігу на рівень витрат обігу [34]:

(1.40)

де РВО – рівень витрат обігу, що визначається як відношення суми витрат обігу до обсягу товарообігу (виручки від реалізації товарів);

– питома вага товарообігу і-ї асортиментної групи в загальному обсязі товарообігу;

– рівень витрат обігу по і-й асортиментній групі товарів.

Визначимо з використанням прийому абсолютних різниць вплив на зміну рівня витрат обігу таких факторів, як

структура товарообігу:

, (1.41)

рівень витрат обігу:

. (1.42)

Сумарний вплив двох факторів:

. (1.43)

де – абсолютне відхилення в питомій вазі товарообігу і-ї асор-тиментної групи в загальному обсязі товарообігу;

– абсолютне відхилення (фактичне значення за мінусом планового) рівня витрат обігу по і-й асортиментній групі товарів.

3. Модель залежності витрат обігу від їх рівня та обсягу товарообігу підприємства [34]:

, (1.44)

Визначимо вплив на витрати обігу таких факторів, як:

обсяг товарообігу –

, (1.45)

рівень витрат обігу –

. (1.46)

Сумарний вплив двох факторів –

, (1.47)

де – абсолютне відхилення в обсязі товарообігу підприємства;

– абсолютне відхилення рівня витрат обігу.

Крім загальної суми витрат обігу, аналізу підлягають окремі їх елементи. Розглянемо моделі факторного аналізу цих елементів витрат:

1) матеріальних витрат торгового підприємства:

, (1.48)

де МВО – матеріальні витрати обігу;

– кількість використаного і-го виду матеріалів, спецодягу чи послуг;

– ціна і-го виду матеріалів, спецодягу, послуг;

2) витрат на оплату праці торгового персоналу:

, (1.49)

де ЧТ – середня за період чисельність торгового персоналу;

ЗП – середня за період заробітна плата одного торгового працівника;

3) транспортні витрати:

, (1.50)

де ОП – обсяг перевезень, в тоно-кілометрах;

ТТК – тариф за один тоно-кілометр;

4) витрати на оренду:

, (1.51)

де П – площа арендованих приміщень;

ВА – середня вартість аренди 1 кв.м. приміщень;

5) витрати на ремонт основних засобів, які залежать від обсягів і вартості ремонтних робіт, кількості і стану об’єктів, що ремонтуються. Моделі факторного аналізу для кожного конкретного випадку носять специфічний характер. Так, наприклад, витрати на ремонт торгового обладнання можна представити:

, (1.52)

де КО – кількість торгового обладнання, що підлягає ремонту;

ВР – середня вартість ремонту одиниці торгового обладнання;

6) витрати на зберігання, сортування, упакування матеріалів. Витрати на упакування залежать від кількості упаковочних матеріалів і їх вартості. Ці витрати доцільніше аналізувати за окремими видами товарів. Витрати на зберігання товарів містять постійну і змінну частини:

, (1.53)

де ПВ – постійні витрати на зберігання товарів;

– кількість товарів (вага, об’єм), що зберігаються на складі;

– змінні витрати на зберігання одиниці (т, кг, куб.м) товару;

7) витрати на комунікаційні заходи включають витрати на організацію рекламних заходів, особистих продажів, виставок, ярмарок, стимулювання збуту;

8) витрати на тарні матеріали залежать від їх кількості і вартості;

9) витрати на організацію управління торговою діяльністю станов-лять суму таких складових [34]:

, (1.54)

де УП – витрати на утримання адміністративно-управлінського персо-налу;

ВП – витрати на господарські потреби (канцелярські товари, бухгал-терські бланки);

ВВ – витрати на відрядження;

ВЗ – витрати на почтовий, телефонний, електронний зв’язок;

ЗН – знос нематеріальних активів;

Л – витрати на здійснення лізингових операцій;

10) витрати на соціальні заходи, що залежать, з одного боку, від са-мого підприємства (тобто від величини фонду оплати праці), а з іншого – від державної соціальної політики (тобто від встановлених законодавчо відсотків відрахувань до соціальних фондів);

11) втрати від псування товарних цінностей, котрі мають знаходитися в межах норм природніх втрат. Втрат від псування розкрадання, нестач товарно-матеріальних цінностей підприємства повинні уникати шляхом:

прискорення оборотності товарних запасів;

покращення умов зберігання товарних запасів;

уникнення створення надмірних товарних запасів;

посилення охорони складських та торгових приміщень;

визначення оптимального розміру партії постачання товарів;

покращення умов транспортування товарів.

Співставлення доходів і витрат торгового підприємства дає змогу визначити фінансовий результат його діяльності. Щодо ефективності торгової діяльності, то вона визначається як відношення результату до використаних ресурсів або витрат. Основні показники ефективності діяльності торгових підприємств на основі опрацювання джерел [13, 34] систематизовані в табл. 1.10.

Таблиця 1.10