Правові аспекти захисту об’єктів інтелектуальної власності

Конкуренція змушує промислові компанії різних країн використовувати в процесі організації виробництва найкращі технічні рішення, адаптуючи їх до умов і потреб локальних ринків. Це створює потужні стимули до торгівлі технологіями й активної поведінки на ринку новацій. Ринок новацій не може існувати без визнання прав на об’єкти інтелектуальної власності. Учасникам інноваційного процесу потрібно враховувати особливі якості інтелектуальної власності: наявність виключних прав на продукти, що залучаються в економічне перетворення, форму передавання, часову обмеженість споживчих властивостей, можливість одночасного використання різними власниками тощо.

Інтелектуальна власність (першою чергою промислова власність), що залучається в економічне перетворення, та похідні права на неї, отримані за угодою, надходять до складу нематеріальних активів підприємства, переносять свою вартість на продукцію підприємства відповідно до норм зносу нематеріальних активів [10].

Інтелектуальна власність є юридичною категорією, яку застосовують для:

- визначення результатів творчої праці людини (творів науки, техніки, мистецтва та інших видів діяльності);

- позначення належності таких результатів творчої праці відповідним суб’єктам творчої діяльності;

- закріплення за цими суб’єктами особистих немайнових і майнових прав, пов’язаних із розробленням та використанням створених ними інтелектуальних продуктів.

Інтелектуальній власності притаманні такі особливості:

§ об’єктом інтелектуальної власності є результат творчих зусиль окремої особистості, її інтелекту;

§ предметом інтелектуальної власності є інформація, яка може бути подана на матеріальному носії і розповсюджена в необмеженій кількості копій, при цьому власністю є не ці копії і матеріальні носії, а відображена в них інформація;

§ інтелектуальна власність має ознаки пріоритетності і не може бути депонованою;

§ на інтелектуальну власність поширюються деякі специфічні обмеження, наприклад щодо тривалості дії авторського права і патентів;

§ відносини, пов’язані з охороною інтелектуальною власності є предметом регулювання цивільного права.

Основні об’єкти інтелектуальної власності представлено на рис. 3.6.

Законодавство України у сфері інтелектуальної власності (ІВ) охоплює всі загальновідомі об’єкти права ІВ і в цілому відповідає міжнародним нормам. Правовідносини в цій сфері регулюються окремими положеннями Конституції України, нормами Цивільного, Цивільно-процесуального, Кримінального, Кримінально-процесуального, Митного кодексів України, а також спеціальними Законами України у сфері ІВ та нормами міжнародних договорів. З 1 січня 2004 року набрала чинності нова редакція Цивільного кодексу України (Кодекс), у якому ІВ присвячено спеціальний розділ “Книга четверта. Право інтелектуальної власності”. Найважливішими Законами України в сфері ІВ є: “Про охорону прав на промислові зразки”. “Про авторське право та суміжні права”, “Про охорону прав на винаходи та корисні моделі”, “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, “Про охорону прав на топології інтегральних мікросхем” тощо.

Рис. 3.6. Об’єкти інтелектуальної власності, отримані в результаті реалізації інноваційного процесу