ІІ. Типи економічних систем та їх еволюція.

Як сукупність видів економічної діяльності.

Урок 9 – 10 План:

І. Економічна система суспільства, суть і структура.

ІІ. Типи економічних систем та їх еволюція.

ІІІ. Історичні етапи економічного розвитку.

І. Розвиток людського суспільства відбувається на основі виробництва матеріальних і духовних благ, інших цінностей. Їх сукупність забезпечує умови життєдіяльності членів суспільства. У процесі розвитку і функціонування суспільного виробництва між його членами виникають економічні відносини, задовольняються потреби та реалізуються економічні інтереси, діють економічні закони. Конкретно-історична сукупність останніх визначає економічну систему суспільства, склад її елементів та специфічні риси. Це свідчить про те, що економіка будь-якого суспільства являє собою системний об'єкт, певну систему.

Економічна система інтегрує в собі сукупність усіх компонентів економіки — індивідуальні господарства, підприємства, галузі, виробничі відносини й природне середовище.

Економічна система — це певним чином упорядкована система економічних зв'язків (відносин) між виробниками і споживачами матеріальних та нематеріальних благ. Це система координації господарської діяльності. Вона включає:

1) структуру продуктивних сил суспільства;

2) соціально-економічні відносини;

3) організаційно-економічні відносини;

4) господарський механізм, тобто спосіб регулювання господарської діяльності на макрорівні.

Суб'єктами економічної системи є індивід, колектив, держава, виробник, посередник, споживач, фізичні та юридичні особи, виробничі та інші підприємства, банки, біржі та інші економічні суб'єкти.

Економічні відносини - це відносини, які виникають між членами суспільства у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і нематеріальних благ. Вони належать до суттєвих елементів економічної системи, які функціонують і розвиваються відповідно до дії економічних законів.

У свою чергу економічні відносини поділяються на техніко-економічні, організаційно-економічні та соціально-економічні відносини.

ІІ. Типи економічних систем та їх еволюція.

Традиційна (самодостатня) економіка ґрунтувалась на традиціях, звичаєвому праві, обрядах, які віками визначали виробничу та інші види діяльності людей. Саме ці обставини визначали, що виробляти, як розподіляти та споживати. Такі економічні системи дуже неохоче сприймали технічний прогрес, нові форми економічних відносин.

Найбільш характерними рисами традиційних економічних систем є те, що їм притаманне панування натурально-общинних форм господарювання, багатоукладність економіки, виробництво, розподіл та обмін здійснюються на основі звичаїв, традицій і культових обрядів. Виробництво матеріальних і нематеріальних благ здійснюється за допомогою примітивної техніки з широким застосуванням ручної некваліфікованої праці з найпростішими формами її організації та за наявності слаборозвиненої інфраструктури. Наслідком такого стану основних складових традиційної економічної системи є соціально-економічний застій. Стійке зростання чисельності населення порівняно з низькими темпами економічного розвитку супроводжується високим рівнем безробіття та низькою продуктивністю праці.

Адміністративно-командна система господарювання (яку називають централізовано-плановою) характеризується тим, що в ній усі ресурси є власністю держави, яка здійснює централізоване управління економікою на всіх рівнях. Особливостями цієї системи є те, що ще до початку процесу виробництва визначається перелік і обсяги матеріальних і нематеріальних благ та як, ким і за допомогою яких ресурсів вони будуть виготовлятися. Спостерігається надмірна централізація ресурсів, їх розподіл здійснюється шляхом прикріплення виробників до споживачів. Сфера товарно-грошових відносин обмежена, не повністю задовольняються суспільні потреби внаслідок наявності хронічного дефіциту товарів і послуг.

Головні елементи цієї системи - жорстке директивне планування, контроль держави над економікою, пріоритет адміністративних стимулів виробництва над економічними, монополізм виробників і їх панування над споживачами, переважання державного сектора в народному господарстві.

Адміністративно-командній економічній системі притаманний ряд переваг:

– можливість нагромадження значних за обсягом виробничих ресурсів для вирішення тактичних і стратегічних завдань шляхом їх перерозподілу в ті галузі і сфери, які визначені пріоритетними;

– забезпечується повна, хоча не завжди раціональна та ефективна зайнятість населення, що дає змогу уникнути масового та хронічного безробіття, зубожіння людей;

– беруться до уваги такі основні суспільні потреби, як освіта, охорона здоров'я тощо, які задовольняються за рахунок централізованих коштів на певному рівні і доступні усім членам суспільства.

Ринкова економіка вільної конкуренції, за теорією А. Сміта, - це лад, заснований на приватній власності, за якого здійснюється вільна гра ринкових сил. Рушійною силою господарського розвитку є прагнення індивідуума до досягнення власних економічних інтересів, яке збільшує не тільки його добробут, а й примножує багатство суспільства. Суперечність між індивідом і суспільством відсутня.

Основними ознаками ринкової економіки вільної конкуренції є такі:

– приватна власність на виробничі й трудові ресурси;

– необмежена кількість суб'єктів ринку, абсолютно вільний доступ на ринок і вихід з нього;

– вільна конкуренція;

– доступність всебічної інформації про ринок для кожного суб'єкта;

– свобода учасників господарської діяльності;

– самостійне встановлення цін на товари та послуги;

– стихійне ринкове регулювання економічних процесів;

– відсутність у кожного із суб'єктів ринкових відносин можливості безпосередньо впливати на рішення, які приймаються іншими суб'єктами.

Змішана економічна система є адекватною формою функціонування сучасних розвинутих країн і характеризується такими рисами:

· високим рівнем розвитку продуктивних сил і наявністю розвинутої інфраструктури суспільства;

· різноманітністю (плюралізмом) форм власності й рівноправним функціонуванням різних господарюючих суб'єктів (приватних, колективних, корпоративних, державних);

· поєднанням ринкового механізму з державними методами регулюванням економіки, які органічно переплітаються і доповнюють один одного;

· орієнтацією на посилення соціальної спрямованості розвитку економіки. Збільшуються затрати на освіту, медичне обслуговування, створюються державні й приватні фонди соціального страхування та соціального забезпечення населення.

ІІІ.Історія еволюції суспільства налічує кілька етапів:

· формаційній,

· цивілізаційний,

· технологічний підходи.

Формаційний підхід був розроблений К. Марксом та Ф. Енгельсом і їхніми послідовниками. Основні складові цього підходу полягають в тому, що розвиток суспільства ґрунтується на розвитку виробництва матеріальних благ.

Відповідно такого підходу в історії розвитку людського суспільства виокремлюють декілька типів соціально-економічних формацій, котрі послідовно виникали та змінювали одна одну: первіснообщинну змінила рабовласницька, її - феодальна, а останню - капіталістична. У 20-80 pp. минулого століття в ряді країн Східної та Центральної Європи, Азії існував соціалістичний лад. На Кубі він існує і нині.

Формаційний підхід містить декілька теорій, серед яких виокремлюються певні стадії економічного розвитку.

Американський економіст У. Ростоу обґрунтував теорію "стадій росту", відповідно до якої людство пройшло такі стадії економічного розвитку:

– традиційне суспільство;

– перехідне суспільство;

– стадія зрушення;

– стадія зрілості;

– стадія високого рівня масового споживання.

Все більшого поширення набуває цивілізаційний підхід.

У цивілізаційному підході при аналізі стану економічних систем дотримуються багатовимірності:

· їх природної еволюційної поступовості у своєму розвитку;

· відмови від класових оцінок змісту і цілей функціонування і розвитку системи;

· пізнання стану системи на конкретному етапі її розвитку у єдності, взаємодії її економічних і соціокультурних складових;

· врахування зростання ролі людського фактора у розвитку суспільства;

· трактування світової історії як єдиного планетарного цілого.

Відповідно до поглядів таких сучасних вчених економістів, як Дж. Гелбрейт і А. Арон та інших, виділяють три стадії індустріальної цивілізації:

– до індустріальне суспільство (панувала ручна праця);

– індустріальне суспільство (механізоване промислове виробництво);

– постіндустріальне суспільство (науково-технічна революція).

Отже, економічною наукою напрацьовано декілька підходів до визначення критеріїв основних етапів економічного розвитку. Їх застосування розширює можливості та більшу повноту дослідження закономірностей і ступенів розвитку людського суспільства.

Тема 4. Економічна система суспільства,