Фактори макросередовища підприємства

Загальніше визначення зовнішнього середовища мо­жна дати, охарактеризувавши його як сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національ­них і міждержавних інституційних структур та інших, зовнішніх щодо підприємства умов і чинників.

Фактори зовнішнього середовища мають певний зв'язок між собою, що дає можливість визначати, якою мірою зміна одного фактора діє на інші. Для виявлення основних тенденцій, взаємо­впливу цих факторів на формування відносин із зовнішнім сере­довищем керівництво підприємства має чітко встановити, які фа­ктори підконтрольні підприємству, а які залишаються за межами його впливу.

1. Техніко-технологічні фактори

Багато науковців наполягають на тому, що саме технологічні фактори є найважливішими в діяльності підприємства і доводять це результатами емпіричних досліджень. І справді, в сучасну епоху швидкого розвитку високих технологій постійна адаптація підприємства до вирішальних змін у технологічному сегменті за­безпечує і підтримує конкурентоспроможність підприємства на адекватному рівні. Технологічний сегмент належить до рівня та напряму науково-технічного прогресу, що відбувається в суспі­льстві, в тому числі до створення, виробництва та комерціалізації нових видів продукції, процесів або матеріалів; до загальних до­сягнень інноваційної діяльності та результатів фундаментальної науки.

Однією зі складових аналізу середовища є розгляд технологіч­них тенденцій та подій, що відбуваються за межами ринку або галузі, але які здатні вплинути на бізнес-стратегії операторів ри­нку. Іноді такі події відкривають нові можливості і підприємство має бути готовим використати їх, але впровадження нових альтер­нативних технологій може мати і несподівані наслідки.

Стратегічний успіх імовірніший при створенні технологій, ніж під час їх прогнозування та наступного розроблення планів від­повідних дій. Тому важливо розрізняти підтримуючі та руйнуючі технології. Підтримуючі технології збільшують або покращують віддачу традиційного виробництва, тоді як руйнуючі передбача­ють зміни необхідних для досягнення успіху бізнес-моделей, ак­тивів і компетенцій.

Поява нової, нехай навіть ефективнішої технології зовсім не означає, що компанії, які використовують звичні методи, відра­зу втратять конкурентоспроможність.

2. Економічні фактори

Дослідження економічного компонента зовнішнього середо­вища дозволяє відслідковувати, як формуються та розподіляють­ся ресурси. Теперішній стан економіки здійснює вирішальний вплив на діяльність підприємств у майбутньому. Тому найважли­віші параметри економіки слід постійно діагностувати та прогно­зувати. Серед них виділяють такі:

• характер економіки та економічних процесів (фінансова ста­більність, інфляція або дефляція);

• система оподаткування та якість «економічного законодав­ства», в тому числі можливості вивезення прибутків;

• масштаби економічної підтримки окремих галузей;

• загальна кон'юнктура національного ринку;

• розміри та темпи загального зростання чи зменшення ринку (взагалі);

• розміри та темпи зростання окремих сегментів ринку відпо­відно до інтересів фірми;

• стан фондового ринку;

• інвестиційні процеси;

• ставка банківського процента;

• політика й переважна система ціноутворення та рівень центра­лізовано регульованих цін;

• стабільність національної валюти;

• сальдо платіжного балансу тощо.

Названі параметри здійснюють на підприємства неоднаковий вплив, наприклад, стабілізація закупівельних цін на продукцію сільського господарства для її виробників розглядається як загро­за, а для переробних підприємств — як вигода. Негативний вплив фінансової кризи на підприємства, що працюють з імпортною продукцією, відкриває нові можливості для підприємств-експортерів, продукція яких стає конкуретоспроможнішою на зовнішніх ринках.

3. Міжнародні фактори

В умовах глобалізації все більша частина підприємств діє на світовому ринку, що спричиняє необхідність відстежувати сферу міжнародно­го співробітництва. Загрози та нові можливості тут можуть вини­кнути в результаті легшого доступу до сировинних ресурсів іноземних компаній або вітчизняних за кордоном; діяльності іно­земних фірм; створення іноземних картелів; зміни валютного ку­рсу; прийняття відповідних політичних рішень у країнах, що є іноземними інвесторами, і т. п.

Головними чинниками міжнарод­ного середовища є: структура господарства країни; характер роз­поділу доходів; середній рівень заробітної плати; вартість транс­портних послуг; інфляція та ставка банківського процента; обмінний курс валюти відносно країни-партнера; рівень ВНП і податків; міжнародні інвестиції; система державного регулюван­ня ЗЕД і заходи інших держав із захисту внутрішнього ринку.

Дослідження проблем, пов'язаних із цими факторами, повинні бути спрямовані на зміцнення національного ринку, пошук уря­дової підтримки та захист іноземних інвесторів.

4. Політико-інституційні фактори

Політичні фактори слід вивчати передусім для того, щоб вище керівництво мало уявлення про наміри органів державної влади та конкретні засоби і методи здійснення цієї політики. Це важли­во для того, щоб знати, які державні програми має на меті уряд у сфері політики та економіки, якою мірою ці програми можуть вплинути на інтереси конкретного підприємства, які групи лобіювання існують у державному апараті, яке відношення уряду до різних галузей і регіонів економіки країни. До даної групи нале­жать такі фактори: стабільність уряду; державна політика прива­тизації/націоналізації; державний контроль і регулювання діяль­ності підприємств; рівень протекціонізму; зростання/зменшення ролі уряду як замовника; міждержавні угоди з іншими країнами; рішення уряду щодо підтримки окремих галузей підприємств; вимоги стосовно забезпечення рівня зайнятості й регулювання ринку праці; державна політика щодо забезпечення ресурсами окремих галузей та підприємств; рівень корумпованості держав­них структур; рівень економічної свободи держави та інші.

Відомі факти нелегальної підтримки корпораціями вітчизняних та іноземних політичних партій і, навпаки, підтримка деякими полі­тичними лідерами окремих підприємств, ще раз підтверджують значення політичного фактора для діяльності підприємства.

5. Демографічні фактори

Демографія належить до сфери, фактори якої, на жаль, часто не враховуються. Підприємства дуже різняться за кількістю залу­ченої робочої сили, за її віковим і статевим співвідношенням. Як правило, підприємство може прогнозувати свій можливий ринок на майбутнє за даними статистики населення, але, наприклад, зміни населення, пов'язані з міграцією, менш передбачувані й можуть зробити організацію вразливою. У суспільствах, де вели­ке значення мають расові, релігійні та етнічні характеристики, потрібно також враховувати зміни цих аспектів демографічної ситуації. Отже, до основних демографічних факторів відносять: кількість потенційних споживачів (структура населення, зміни в окремих групах та в їхніх доходах); наявну і потенційну робочу силу та її кваліфікаційні характеристики.

Для підприємств, що використовують зовнішній ринок праці, демографічні умови в навколишньому середовищі відображають­ся і на їх забезпеченості трудовими ресурсами.

6. Соціально-культурні умови

Вивчення та врахування соціальних факторів спрямовано на те, щоб виявити вплив на бізнес таких соціально-культурних явищ: сприйняття/недовіра приватного бізнесу; переважний ха­рактер відносин «підприємство—громадські організації»; «еко­номічний націоналізм», ставлення до іноземців; менталітет су­спільства; рівень освіти; зміна соціальних настанов до культур­них цінностей; традиції та звичаї, що мають місце в суспільстві, мобільність людей, способу життя тощо.

Вивчення соціально-культурних факторів важливе з двох при­чин. По-перше, тому, що вони є всепроникними, тобто такими, що зумовлюють внутрішнє середовище підприємства. По-друге, тому, що вони впливають на інші компоненти зовнішнього середовища і в такий спосіб здійснюють опосередкований вплив на підприємство.

7. Географічно-екологічні фактори

Особливий вплив на діяльність підприємства має його місцезна­ходження. Підприємство в індустріально розвиненому регіоні ма­тиме набагато більше контактів з різними організаціями, ніж під­приємство в сільській місцевості. Клімат і географічне положення накладають свої обмеження на розподіл ресурсів. Транспортні та комунікаційні витрати вищі, якщо підприємство віддалене від своїх сировинних ринків або споживачів продукції. Навіть такі побутові питання, як витрати на опалення, кондиціювання повітря та охоло­дження, необхідно вважати обмеженнями. До цієї групи відносять такі фактори: природно-кліматичні умови; територіальне розміщен­ня корисних копалин і природних ресурсів; розміщення великих промислових і сільськогосподарських центрів; законодавство з еко­логічних питань (можливість змін і обмеження, що ними зумовле­ні); стан екологічного середовища та його вплив на виробництво; транспортні умови та передумови подорожчання енергоносіїв.

8. Ринкові фактори

Деякі автори виділяють у самостійну групу ще й ринкові фак­тори, хоча провести чітку межу між економічними та ринковими факторами досить важко. Ринкове середовище слід аналізувати з урахуванням таких факторів: життєві цикли виробів і самих під­приємств; рівень конкуренції в галузі; зміни в сегментах ринків; цінові фактори тощо.

Найдоцільнішим підходом до вивчення загального зовнішньо­го середовища є системний підхід, який дає змогу визначити не лише зміни в межах окремих складових, а й їх взаємовплив.

4.3. Характеристика окремих складових мезо- та мікросередовища підприємства

Проаналізувавши компоненти середовища непрямого впливу, звернемо увагу на проміжне середовище, або, як його ще називають, середовище завдань підприємства (або середовище заінтересованих сторін). До його структури віднесемо фактори моделі «галузевої конкуренції» М. Портера і доповнимо їх ще та­кими складовими, як партнери, контактні аудиторії та фактор га­лузі в цілому.

Аналіз галузі — це передусім оцінювання пропозиції, яке гру­нтується на визначенні кількісних і якісних факторів виробницт­ва. Дослідники пропонують різні підходи до аналізу привабливо­сті галузі. Найвідоміші з них Дж. Томпсон, Харрісон і М. Портер для характеристики галузі виділяють такі основні показники:

· бачення продукції для суспільства;

· характер конкуренції та кі­лькість підприємств у галузі (наявних і потенційно можливих);

· прибутковість галузі;

· темпи зростання/спаду галузі;

· потужність галузі;

· технічний рівень виробництва;

· технології, що застосову­ються;

· стандартність продукції в галузі;

· канали розподілу та спе­цифіка системи збуту;

· оптимальний розмір конкурентоспромож­ного підприємства;

· фінансова система і вимоги до рівня кваліфі­кації та досвіду персоналу і можливості їх досягнення.

Споживачі. Вивчення поведінки та позицій споживачів пе­редбачає два аспекти — кількісний і якісний. Перший стосується типу споживача та цінової гнучкості попиту. Розрізняють кінце­вих споживачів та організації-споживачі (держава, виробники та пі.).

Споживачі досліджуються за допомогою статистичної та описової інформації, що дає уявлення про демографічні, соціаль­ні та психологічні характеристики. Аналізуючи споживачів, особливу увагу приділяють аналізу попиту, ідентифікуючи його пилив на підприємство за допомогою певних факторів:

· кількість і концентрація споживачів;

· характер попиту на продукцію (по­стійний, сезонний, розвинений), еластичність попиту за ціною;

· рівень доходів цільових груп споживачів;

· характер споживання та «витрати конверсії» у споживачів у разі переходу на іншу про­дукцію;

· оцінка якості обслуговування з боку споживачів;

· моти­вація придбання тощо.

Постачальники. Вони забезпечують підприємство необхідни­ми матеріально-технічними, трудовими та інформаційними ре­сурсами. Кожне підприємство має ретельно стежити за динамі­кою цін на об'єкти постачання, регулярністю постачань ресурсів, враховуючи такі чинники, які можуть використовуватись для ха­рактеристики постачальників:

• оцінка тенденцій та розподіл «ринків сировини»;

• характеристика особливостей ресурсів, які забезпечують но­рмальне функціонування підприємств галузі;

• оцінка важливості та еластичності окремих ресурсів за ціною;

• кількість і концентрація підприємств-постачальників;

• оцінка витрат, пов'язаних зі змінами постачальника;

•можливості використання ресурсів-замінників і кількість підприємств, що можуть їх постачати.

Виробники товарів-замінників. Товари-замінники виконують ті самі функції, що й основні види продукції галузі, але прода­ються здебільшого на інших ринках і використовуються іншими групами споживачів. Вплив товарів-замінників на ситуацію в га­лузі може позначатися в таких напрямах:

• зниження цін на товари-замінники, що призводить до немо­жливості відшкодування витрат на підприємствах галузі;

• зменшення обсягів ринку внаслідок втрати частини спожи­вачів, які починають купувати товари-замінники;

· підвищення конкуренції всередині галузі за місце на скоро­ченому ринку та між галузями, які постачають продукцію, що за­довольняє ті самі потреби;

• необхідність пошуку нових напрямів діяльності та пов'язані з цим додаткові витрати на підприємствах галузі.

Конкуренти. На інтенсивність конкуренції впливають: наси­ченість ринку, тенденції в його русі; особливості функціонування галузі, що виявляються в міцності бар'єрів входу чи виходу; фаза її життєвого циклу; місце галузі в економіці; можливість виник­нення підприємств, що можуть потенційно увійти до галузі.

У сукупності все це впливає на рівень цін і витрат на виробництво та розподіл товарів. Для характеристики конкурентів можна ви­користовувати такі показники:

• частка ринку, що обслуговується;

• імідж, досвід, наявність добре знаних торгових марок;

• фінансовий стан;

• розвиток НДДКР, наявність патентів та ліцензій;

наявність виробничих потужностей, інформаційно-аналітич­них підрозділів;

• наявність власної системи розподілу та збуту, зв'язків з гро­мадськістю, рівень обслуговування;

• наявність висококваліфікованих кадрів тощо

Партнери. До них можуть бути віднесені всі підприємства та організації, з якими підприємство вступає в договірні відносини: організації системи розподілу та продажу товарів, банки, науко­во-дослідні організації, консалтингові, юридичні, аудиторські фі­рми тощо. Партнерські відносини сприяють діяльності підприєм­ства, дають змогу використовувати знання, досвід підприємств, що є фахівцями в певних галузях, і отримувати продукти та по­слуги найвищої якості.

«Контактні аудиторії». До них належать: державні органи управління — мають регулюючий характер і безпосередньо впливають на рівень жорсткості конкуренції; засоби масової ін­формації (ЗМІ) — розміщують статті-замовлення щодо певних аспектів діяльності підприємства; місцеве населення — перешко­джає діяльності підприємства, відчувши на собі негативний його вплив, або підтримує його — у разі створення ним нових робочих місць та участі у доброчинних заходах.