Судова система Великобританії

Найважливіші реформи судоустрою були проведені в 70-90-х рр., Коли в Англії була прийнята ціла серія актів, присвячених інституту присяжних, судам магістратів, судам графств, Верховному суду, поліції, доказам по кримінальних справах, державним обвинувачам та ін.

Ще в період між двома світовими війнами робилися окремі спроби реформувати систему правосуддя (скасування обвинувального "великого журі" в 1933 р.), однак довгий час у Великобританії зберігалася стара напівфеодальної система місцевих (нижчих) судів. Колишні реформи не уніфікували судову організацію, не ліквідували роз'єднаності в системі правосуддя.

Закон про суди 1971 ліквідував суди ассізов'і четвертної сесії, передавши їх повноваження новій кримінальній Суду корони і частково Високому суду. Система вищих судів Англії (Верховний суд) стала включати Високий суд (цивільні справи), Суд корони (кримінальні Справи і частина цивільних справ) і Апеляційний суд (цивільне і кримінальне відділення). Їх структура і юрисдикція регулюються Законом 1981 р. про Верховному суді.

Виключне становище займають як і раніше палата лордів і судовий комітет Таємної ради. Палата лордів в своєму судовому складі (лорд-канцлер і 11 лордів-юристів) є вищою апеляційною інстанцією у цивільних справах, а також у кримінальних справах (крім Шотландії). Судовий комітет Таємної ради є апеляційною інстанцією для "заморських" територій, церковних судів і деяких спеціальних суден за певними справах. Крім цього, все частіше першим у системі судів іменується Європейського суду, що відображає офіційне визнання його наднаціональної юрисдикції.

Весь судовий апарат організаційно підпорядковується лорду-канцлеру, який, зокрема, організовує роботу вищих судів на місцях. Для цього територія Англії та Уельсу була поділена на 6 округів, в кожному з яких повинні проходити засідання Суду корони у кримінальних справах та Високого суду у цивільних справах, і створений численний штат постійних суддів, що іменуються "окружними".

Свої особливості в організації системи правосуддя і раніше зберігає Шотландія.

Нижчими судами Англії є суди графств і магістратські суди. Суди графств є місцевими судами цивільної юрисдикції, організованими по традиційному "роз'їзному" принципом (судді об'їжджають округу у графствах). За законом 1984 р. про судах графств їх юрисдикція була значно розширена, обмежуючись лише ціною позову. В даний час 90% всіх цивільних справ розглядається в судах графств.

Магістратські суди обслуговуються мировими суддями, які не є професійними юристами і не отримують платні, хоча в Лондоні і великих містах обов'язки магістратів виконують оплачувані юристи. Магістратські суди в основному зайняті розглядом дрібних кримінальних справ в сумарному порядку, без участі присяжних.

Спеціальними судами в Англії та Уельсі є суд коронера (розслідування "загадкових" смертей і самогубств), військові суди, церковні суди, адміністративні трибунали (для вирішення трудових конфліктів, земельні, податкові і т. п.).

Значну роль у відправленні правосуддя грають також генеральний атторней і генеральний солісітора. Генеральний атторней і його заступник генеральний солісітора вважаються представниками інтересів корони і можуть порушувати кримінальне переслідування (давати на нього згоду, припиняти його) по окремих справах. У відомство генерального атторнеев входять також директор публічних переслідувань, який очолює створену в 1986 р. службу державних обвинувачів (участь в кримінальних процесах, розпочатих поліцією, збудження переслідування, підтримання обвинувачення) і директор управління по боротьбі з "серйозними шахрайствами", що володіє правом порушувати переслідування і вести розслідування по таких справах.

Законом 1990 р. про судах і правовому обслуговуванні в Англії був створений новий для країни інститут - адвокатура, в яку приймаються юристи, задовольняють певним вимогам і отримали відповідний сертифікат.

Що ж стосується традиційного інституту присяжних, то тут дослідники одностайно відзначають зниження його ролі і спрощення класичної жорсткої моделі.

Закони 1960-1970-х рр.. скасували для присяжних майновий ценз і знизили віковий до 18 років, скасований також принцип одностайності (в меншості можуть, однак, залишитися не більше 2 присяжних), встановлено можливість участі як в кримінальному, так і цивільному процесі менше 12 осіб. Одночасно законодавство 70-80-х рр.. розширило перелік справ, розгляд яких можливо в сумарному порядку, без участі присяжних. У Шотландії ніколи не існувало вимоги одноголосного вердикту присяжних, а з 1980 р. для присяжних встановлені ті ж вимоги і умови, що і в Англії.