Розрахунки з Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України

Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, умовленими похованням" від 18.01.2001 p. № 2240-ІІІ, підприємства є платин­ами внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, зумовленими похованням.

Платниками страхових внесків є страхувальники та застраховані особи.

Страхувальник — це роботодавець для осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, орга­нах місцевого самоврядування та в інших органах

Застрахована особа — найманий працівник, на користь якого здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втра­тою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Об'єктом нарахування внеску є

1) для роботодавців — суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;

2) для найманих працівників — суми оплати праці, які включають основну та лопаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності нараховуються в межах граничної суми заробітної плати.

Розміри внесків для найманих працівників встановлені Законом України „Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" № 2213-ІИ від 11 січня 2001 р.

Таблиця

Розміри внесків у Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України у 2009 р.

Підприємства сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійсню­ється підприємствами один раз на місяць — у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період. У разі нестачі у страхувальників-роботодавців коштів для виплати заробітної плати та сплати страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться пропорційно до сум заробітної плати.

Якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею ЗО Закону № 2240.

Кошти фонду спрямовуються на виплату матеріального забезпечення та со­ціальних послуг:

1. допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хво­рою дитиною);

2. допомоги по вагітності та пологах;

3. допомоги на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

4. забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторїів-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми).

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або трав­ми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахова­ним особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності починаючи зшостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працезда­тності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності.

Перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачуються за рахунок коштів підприємства.

Виплата допомоги з тимчасової непрацездатності, як і інших виплат з соціа­льного страхування, провадиться на підставі рішення Комісії із соціального стра­хування.

Допомога з тимчасової непрацездатності виплачується тільки застрахова­ним особам. Застрахована особа — це найманий робітник, на користь якого здій­снюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимча­совою непрацездатністю. Страхувальником є роботодавець.

Допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій особі за основним місцем роботи у формі матеріального забезпечення, що цілком чи час­тково компенсує втрату заробітної плати за робочі дні відповідно до графіка роботи, які припадають на дні тимчасової непрацездатності, що виникла при на­станні таких страхових випадків:

• тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання чи травми, не по­в'язаної з нещасним випадком на виробництві;

• необхідності догляду за хворою дитиною;

• необхідності догляду за хворим членом родини;

• карантину;

• протезування;

• санаторно-курортного лікування.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є ви­даний у встановленому порядку листок непрацездатності. Інші документи не мо­жуть бути підставою для виплати допомоги. У випадку втрати листка непраце­здатності допомога може бути видана за дублікатом. Правильність заповнення листка непрацездатності перевіряє комісія.

Листок непрацездатності повинен бути завірений печаткою медичної установи. Якщо листок непрацездатності видано не за місцем проживання фізичної особи, на ньому повинен бути підпис головного лікаря і кругла печатка лікарні. Термін звільнення від роботи підтверджується підписом і особистим штампом лікаря, який лікує.

У листку непрацездатності на підприємстві здійснюються записи:

• днів непрацездатності і неробочих днів за період хвороби;

• страхового стажу;

• розміру допомоги і кількості днів, що оплачуються.

Допомога з тимчасової непрацездатності надається з першого дня втрати працездатності і до її відновлення (чи до встановлення інвалідності).

При настанні тимчасової непрацездатності під час перебування у щорічній (основній та додатковій) відпустці допомога надається в порядку і розмірах, уста­новлених законом (тобто відпустка продовжується).

При настанні тимчасової непрацездатності в період відпустки без збережен­ня заробітної плати допомога не надається. Якщо непрацездатність продовжуєть­ся і після закінчення відпустки без збереження заробітної плати, то допомога ви­дається з дня, коли працівник повинен був приступити до роботи.

Допомога по тимчасовій непрацездатності у разі здійснення санаторно-курортного лікування надається застрахованій особі, якщо тривалість щорічної (осно­вної та додаткової) відпустки недостатня для лікування і проїзду до санаторно-курортного закладу і назад.

Застрахованій особі, яка направляється на санаторно-курортне лікування безпосередньо зі стаціонару лікувального закладу за рахунок страхових коштів Фонду, допомога по тимчасовій непрацездатності надається тільки за час проїзду до санаторно-курортного закладу і назад. Якщо таке лікування здійснюється за рахунок власних коштів застрахованої особи чи інших джерел, то допомога по тимчасовій непрацездатності надається за весь період перебування в санаторії з урахуванням часу на проїзд у порядку і розмірах, установлених законом.

Допомога по догляду за хворим членом родини (крім допомоги по догляду за хворою дитиною у віці до 14 років) надається застрахованій особі з першого дня, але не більше ніж за три календарних дні, а у винятковому випадку — не більше ніж за сім календарних днів.

Допомога по догляду за хворою дитиною у віці до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більше ніж за 14 календарних днів. Допомога по догляду за хворою дитиною у віці до 14 років, якщо вона потребує стаціонарного лікування, виплачується застрахованій особі з першого дня за увесь час перебування з дитиною в стаціонарі.

Допомога по догляду за хворою дитиною у віці до 14 років, по догляду за хворим членом родини не надається, якщо застрахована особа перебуває в цей час у щорічній (основній та додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням чи творчій відпустці.

Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби, допомога по тимчасовій непрацездатності надається з першого дня за весь час відсутності на роботі з цієї причини.

У випадку здійснення протезування за медичними показниками в стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства допомога по тимчасовій непрацездатності надається з першого дня за весь період перебування в стаціонарі з урахуванням часу на проїзд до протезно-ортопедичного підприємства і назад.

У випадку настання тимчасової непрацездатності застрахованої особи в період вирішення спору про незаконність його звільнення з роботи допомога по тимчасовій непрацездатності надається за умови відновлення застрахованої особи на роботі з дня винесення такого рішення відповідним органом.

Дні тимчасової непрацездатності не оплачуються:

• у разі одержання застрахованою особою травми чи захворювання при здій­сненні нею злочину;

• у разі навмисного нанесення шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;

• за час перебування під арештом і проведення судово-медичної експертизи;

• за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

• у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку з захворюванням чи трав­мою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'я­ніння чи пов'язаних з ними дій;

• за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заро­бітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.

Допомога з тимчасової непрацездатності виплачується застрахованим осо­бам залежно від страхового стажу в таких розмірах:

60 % середньої заробітної плати — застрахованим особам, які мають стра­ховий стаж менше п'яти років;

80 % середньої заробітної плати — застрахованим особам, які мають стра­ховий стаж від п'яти до восьми років;

100 % середньої заробітної плати — застрахованим особам, які мають стра­ховий стаж понад вісім років;

100 % середньої заробітної плати — застрахованим особам, віднесеним доI-IVкатегорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одно­му з батьків чи особі, яка доглядає за хворою дитиною у віці до 14 років, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту"; особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України „Про жертви нацистських переслідувань"; донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України „Про донорство крові та її компонентів". Допомога з тимчасової непрацездатності (крім виплат по догляду і у зв'язку з вагітністю та пологами) за перші п'ять днів непрацездатності виплачується за рахунок підприємства, із шостого дня — за рахунок коштів Фонду. Допомога по догляду за хворим членом родини (у тому числі по догляду за дитиною) цілком виплачується за рахунок коштів Фонду.

Витрати, пов'язані з оплатою перших п'яти днів тимчасової непрацездатності найманих робітників, відносяться до складу витрат відповідно до пп. 5.6.2 п. 5.6 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Документи для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності розглядаються не пізніше 10 днів від дня їхнього надходження.

Допомога з тимчасової непрацездатності виплачується в найближчий після дня призначення допомоги термін, установлений для виплати заробітної плати.

Призначена, але своєчасно не отримана застрахованою особою допомога виплачується за минулий час без обмеження будь-яким терміном.

Розрахунковим періодом для застрахованих осіб (включаючи працюючих неповний робочий день чи неповний робочий тиждень) є шість місяців, що передують місяцю, в якому настала тимчасова непрацездатність. До розрахункового періоду включаються повні місяці, тобто з 1-го по 1-е число. Якщо працівник відпрацював менше шести місяців, то розрахунок здійснюється за фактично відпрацьований час.

Розрахунок страхових виплат з тимчасової непрацездатності здійснюється вихо­дячи із середньоденної заробітної плати за відпрацьований час у розрахунковому періоді.

Середньоденна заробітна плата обчислюється діленням заробітної плати за розрахунковий період на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді. Відпрацьовані дні визначаються за табелем обліку робочого часу.

Премії, винагорода за підсумками року, винагорода за вислугу років, ви­плачені в розрахунковому періоді, враховуються в повному обсязі.

Виплати, що включаються в розрахунок середньої заробітної плати. Середня заробітна плата обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати в межах максимальної величини, на яку нараховуються внески на загальнообов'язкове дер­жавне соціальне страхування (основна і додаткова заробітна плата, заохочувальні і компенсаційні виплати, що підлягають обкладанню прибутковим податком).