Згуртованість колективу: сутність, стадії

Тема 4. Згуртованість і соціальний розвиток колективу

План:

1. Згуртованість колективу: сутність, стадії

2. Соціально-психологічні особливості колективу як об'єкту управління

3. Соціальні ролі і відносини в колективі. Колективна творчість

Згуртованість колективу: сутність, стадії

При вирішенні більшості задач, особливо складних, рішення яких вимагає різноманітних знань, навичок і участі багатьох людей, результати колективної діяльності набагато перевершують просту суму індивідуальних досягнень. Група більш продуктивна також у розробці найбільш плідних і обґрунтованих ідей, всебічній оцінці тих чи інших проектів, хоча при прийнятті рішень вона і буває схильна до підвищеного ризику. Це виявляється у тому, що група приймає більш ризиковані рішення, ніж рішення її окремих членів, що приймають їх самостійно, на свій страх і ризик. Пояснюють цей феномен по-різному:

· конформістським тиском, який виявляється у тому, що окремі чле­ни групи не насмілюються висловлювати свої погляди, які розхо­дяться з вже викладеними думками (особливо позиціями групових лідерів і більшості), а також їх критикувати;

· почуттям переоцінки, завищенням своїх можливостей, що розвива­ється при інтенсивному груповому спілкуванні (завищене почуття «ми», що послаблює сприйняття ризику);

· взаємним «зараженням сміливістю» (цей ефект виникає в групових комунікаціях;

· притупленням чутливості до небезпек і застережень у результаті попереднього групового досвіду. Існування колективів є більш стійким, ніж положення окремих працівників. До того ж, групові невдачі, як правило, менш помітні і не сприймаються так гостро, як індивідуальні);

· широким поширенням думки (частіше помилкової), що при групових рішеннях колективом відповідальність лягає на багатьох людей і частка особистої відповідальності є невеликою;

· впливом лідерів, особливо формальних керівників, що бачать свої головні функції в обов'язковому вселянні оптимізму і впевненості у досягнення мети.

Згуртованість колективу виявляється у силі тяжіння до нього його членів, можливості їхнього спільного впливу на окрему людину, що спо­нукує її зберігати активність у групі і перешкоджає виходу з неї.

Згуртованість колективу обумовлена:

· тяжінням людей один до одного у пошуках допомоги або підтрим­ки в процесі досягнення тих чи інших цілей;

· взаємними емоційними перевагами;

· розумінням ролі колективу у забезпеченні тих чи інших гарантій.

Високо згуртовані групи мають певні характеристики (рис. 1): кооперативність, демократичність, досяг­нення індивідуальних і групових цілей, загальна задоволеність працею і перебуванням у колективі, пряма оцінка результатів по виконаному колективному завданню, індивідуальна і загальна відповідальність, колективні результати (продукти) праці розглядаються як позитивні. Останню характеристику (схильність до групового мислення) можна вважати негативною.

Характеристиками групового мислення і групового тиску є:

1) ілюзія невразливості групи (члени групи схильні до переоцін­ки правильності своїх дій і у більшості випадків із захопленням сприймають ризиковані рішення без належної оцінки усіх можливих наслідків);

2) безмежна віра в моральну правоту групових дій (члени групи пере­конані у моральній бездоганності своєї колективної поведінки та у непотрібності критичних оцінок з боку сторонніх);

3) ігнорування неприємної або неугодної інформації (інформація, що не узгоджується з груповими поглядами часто не приймається до уваги, а застереження не враховуються; наслідком цього є ігнору­вання необхідних змін);

4) негативна стереотипізація сторонніх (цілі, думки і досягнення зо­внішніх конкурентів, як правило, трактуються як слабкі, невірні, ворожі і т. п.);

5) самоцензура (окремі члени групи через побоювання порушення групової гармонії утримуються від висловлювання альтернативних точок зору і вираження власних інтересів);

6) ілюзія постійної єдності (через самоцензуру і сприйняття мовчання як «знаку згоди» при вирішенні проблем занадто швидко, без необ­хідного всебічного обговорення досягається зовнішній консенсус). Окремі члени групи прагнуть не давати можливості брати участь у справах групи людям, що не належать до неї, оскільки побоюються, що це порушить групову єдність.

Рис. 1. Характеристики згуртованих груп

Наведені вище симптоми групового мислення і групового тиску ви­являються далеко не завжди і зовсім не є обов'язковими. Проте, керівник повинен знати подібні небезпеки і запобігати їх. Йому варто вра­ховувати такі форми групового тиску, як різного роду неформальні санк­ції з боку більшості членів групи стосовно порушників групових норм, «зрадників» і т. п., особливо з числа «новачків». Такі санкції можуть при­нести до гострих конфліктів.

Спектр групового впливу на поведінку окремих працівників досить широкий. Групи впливають на своїх членів у питаннях дотримання гру­пових стандартів в сфері поведінки, продуктивності, відносин до керівни­цтва, понаднормових робіт і т. п. У багатьох ситуаціях сила впливу групи на окремого працівника перевищує загрозу санкцій з боку керівника і на­віть перевершує залежність від ритму, що задається технікою, оскільки повсякденний моральний вплив (осуд, презирство, відмовлення у захисті або психологічній розрядці і т. п.), а іноді й інші санкції, що накладаються групою, переносяться людиною більш важко, ніж адміністративні та інші міри, прийняті керівництвом. Вплив групи на поведінку окремих праців­ників може як підвищувати, так і знижувати ефективність їхньої роботи.

Існує чимало способів нейтралізації негативних проявів групового тиску. Наприклад, керівник може запропонувати групі повторно обгово­рити те чи інше помилкове, на його погляд, рішення, вказавши на його слабкі сторони. Якщо неформальний вплив керівника у групі є недостат­нім, доцільно обмежувати вплив неформального лідера або сприяти біпо­лярній структурі неформального лідерства у колективі.

Доцільно також розвивати в групі культуру толерантності, волі думок, критики, самокри­тики і дискусій. Звичайно, різні способи нейтралізації негативних наслід­ків групового тиску і максимального використання переваг згуртованої групи залежать від конкретної ситуації, що виникла.

Формуванню згуртованої групи сприяє наявність у її членів таких якостей, як:

· уміння слухати, співчувати;

· готовність допомагати іншим;

· уміння знайти загальну точку зору, загальні цінності та інтереси;

· чіткість і ясність позицій;

· прагнення уникнути конфліктів;

· відкритість, гнучкість.

Проте, перешкоджають формуванню згуртованої групи:

· бажання домінувати і (або) постійно вступати в суперечку;

· безапеляційні заяви;

· оцінка ідей інших як поганих або невірних;

· звичка бути завжди правим;

· потреба бути переможцем, брати верх;

· байдужість, апатія, нудьга.

Не завжди і не з будь-яких робітників можна сформувати згуртова­ну групу.

Для формування згуртованої групи необхідні такі умови:

· люди, що виконують роботу, повинні бути фахівцями, виступати в якості «експертів» при рішенні задач;

· сукупний досвід і таланти людей, що працюють у команді, повинні перевищувати досвід і здібності кожного з тих, хто працює поодинці;

· більшість людей повинна мати можливість певною мірою впливати на прийняття тих рішень, які вони виконують (це підвищує їхню зацікавленість у загальній справі);

· кожна людина повинна мати схильності до творчості, які можна сис­тематично використовувати, залучаючи його до участі у роботі групи.

Чинники групової згуртованості наведені на рис. 2.

Як показує аналіз умов і чинників групової згуртованості, її форму­вання і поглиблення являють собою досить складну задачу, що залежить від багатьох змінних. Керівник далеко не завжди має справу з високо згуртованими групами.

Рис. 2. Чинники групової згуртованості

Виділяють чотири стадії формування згуртованої групи (табл. 1).

Таблиця 1