Дж. Р. Хекмана та Г. Р. Олдхема

1) сполучання навичок – це ступінь, в якому робота вимагає варіювання різних дій, щоб працівник міг використовувати різні свої навички та здібності;

2) визначеність завдання – це ступінь, в якому робота в цілому вимагає завершеності, та ступінь, в якому можна ідентифікувати окремі частини роботи;

3) значущість завдання – це ступінь, в якому дана робота впливає на роботу інших співробітників організації;

4) самостійність (автономність) – це ступінь, в якому робота забезпечує реальну свободу дій (незалежність) працівника у встановленні графіку роботи та процедур її виконання;

5) зворотній зв’язок – це ступінь, в якому робота вимагає отримання чіткої інформації про ефективність її виконання.

Зазначені базові параметри роботи дозволяють працівникові відчути три можливі психологічні стани:

1) відчуття значущості роботи (ступінь сприйняття важливості та цінності роботи з позиції працівника);

2) відчуття відповідальності за результати роботи (підзвітність за свою роботу);

3) знання реальних результатів своєї роботи (сприйняття результативності та ефективності виконаної роботи).

Роботи, що забезпечують високий ступінь цих трьох станів, призводять до:

- високої мотивації за рахунок самої роботи;

- високої якості виконання робіт;

- високої задоволеності роботою;

- зниження плинності кадрів та кількості прогулів.

Проте не всі працівники позитивно реагують на покращення базових параметрів роботи. Практика свідчить, що МХР доцільно застосовувати тільки до працівників з прагненням до зростання та досягнень.

Базові параметри роботи впливають на обсяги потенційної мотивації (ОПМ) працівників наступним чином:

Вплив наведених методів перепроектування робіт на базові характеристики робіт у відповідності до моделі Дж. Р. Хекмана та Г. Р. Олдхема наведені у табл. 8.1.

Таблиця 8.1