Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Фактори народжуваності. Репродуктивна поведінка




Рівень народжуваності на тій або іншій території, у той чи інший період часу залежить від низки факторів. Одним із них, що відіграє у сучасних умовах головну роль, є репродуктивна поведінка. Під репродуктивною поведінкою, розуміють систе­му дій і відносин, які призводять до народження визначеного числа дітей у родині, або поза шлюбом. Автором цього визна­чення є російський демограф і соціолог В.Борисов.

Репродуктивна поведінка охоплює, з одного боку, дії та відносини, пов'язані зі здійсненням повного репродуктивно­го циклу й послідовною зміною репродуктивних подій, а з іншого — дії та відносини, що перешкоджають настанню кож­ної ланки репродуктивного циклу. Для позначення останніх використовують поняття «регулювання народжуваності», «внутрісімейний контроль за народжуваністю», «планування сім'ї».

Розрізняють три головних типи репродуктивної поведінки — багатодітну (потреба у 5 і більше дітях), середньодітну (по­треба у 3-4 дітях) та малодітну (потреба у 1 -2 дітях). Багатодітна репродуктивна поведінка зумовлена переважно біологічними чинниками — особливостями плідності; для малодітного типу репродуктивної поведінки характерне попередження та переривання вагітності.

Репродуктивна поведінка реалізується через репродуктивні установки. Репродуктивна установка — це психічний регулятор поведінки, вона означає готовність до певного результату ре­продуктивної поведінки, прийнятність для особистості народження певної кількості дітей, відповідно синів та дочок. Як правило, виділяють два види установок: установки дітності, які регулюють досягнення головного результату репродуктивної поведінки, та установки, пов'язані з практикою контрацепції. Про наявність репродуктивної установки можна говорити, якщо індивід має нормальну плідність. У протилежному разі, за неплідності, збережена готовність мати дітей розцінюється як установка до всиновлення (удочеріння).

Відомості про репродуктивні установки отримують при опитуваннях виключно жінок. Найпоширенішими у демографії є показники — бажана кількість дітей, очікувана кількість дітей, планована кількість дітей. Найнадійніший серед них — показ­ник очікуваної кількості дітей.

Репродуктивна мотивація, або мотиви народження дітей, — це психічний стан особистості, який спонукає її до досягнення особистих цілей через народження певної кількості дітей. Мо­тив народжування характеризує сенс появи дитини будь-якої черговості, а також певної статі. Розрізняють економічні, соці­альні та психологічні мотиви народження дітей.

Економічні репродуктивні мотиви пов'язані з прагненням особистості зміцнити добробут сім'ї та економічний статус батьків, з різними пільгами, надаваними при народженні пев­ної кількості дітей. Соціальні репродуктивні мотиви сприяють збереженню або підвищенню соціального статусу батьків та їх суспільного авторитету й престижу, спадковості роду й сім'ї. Психологічні репродуктивні мотиви найрізноманітніші — зумовлені потребою у наповненні свого життя сенсом, потребою у синівській або дочірній любові, прагненням продовжити себе в дітях, потребою у піклуванні про малу дитину та любові до неї, прагненням передати їй свій життєвий досвід, бажанням уникнути самотності в старечому віці, бажанням членів подружжя зміцнити шлюб тощо.

Для різних історичних періодів пріоритетними були різні мотиви. Різними можуть виявитися й просторові складники репродуктивної мотивації. У минулому, коли в суспільстві пе­реважала потреба у багатодітності й перевагу віддавали синам, пріоритетними були економічні репродуктивні мотиви. За умов малодітності народження одного або двох дітей пов'язане пе­редусім з психологічними мотивами. Слід також зазначити, що мотиви народження дітей значною мірою диференційовані ет­нічною належністю батьків, національною традицією, релігій­ними нормами.

Показники народжуваності в різних країнах значно варію­ють залежно від комбінованого впливу багатьох факторів: фізіо­логічних, шлюбно-сімейних, соціальних, економічних, куль­турних, релігійних.

Оскільки жінка може за своє життя народити лише обме­жене число дітей, а максимум народжень зумовлений самою природою людини, то одним з факторів, що визначають наро­джуваність, є фізіологічний. Середній рівень природної наро­джуваності, тобто число дітей, що може народити жінка, скла­дає приблизно 10 народжень. У випадках же декількох багато­плідних пологів (до яких деякі жінки генетично схильні) максимум дітей в однієї жінки може сягати 40.

Фізіологічний фактор народжуваності включає і тривалість репродуктивного періоду. У жінок цей період починається в 12-17 років і закінчується приблизно в 45 років. У чоловіків репро­дуктивний вік починається близько 15 років, а закінчується в 55-70 років, а іноді і набагато пізніше (іноді триває до 90 і більше років). До фізіологічних, а точніше, до генетичних факторів народжуваності можна віднести збіг або розходження в чолові­ка і жінки резус-фактора. Як відомо, при розбіжності в чолові­ка і жінки резус-фактора вагітність часто ускладнюється і закін­чується викиднем або мертвонарожденням.

Говорячи про фізіологічні фактори народжуваності, варто також підкреслити, що вони виявляють себе повною мірою лише в населення, що не практикує свідомого планування родини.

Значно впливають на показники народжуваності шлюбно-сімейніфактори: вік вступу в шлюб, ступінь охоплення населен­ня шлюбними відносинами, можливість розлучень і повторних шлюбів, форми шлюбу і типи родини. У більшості країн існу­ють закони, що встановлюють мінімальний шлюбний вік: він варіює від 12 років в Іспанії, Греції, окремих країнах Латинсь­кої Америки і деяких штатів США до 18 років у більшості євро­пейських країн. Однак між установленими законодавством нор­мами в цій сфері й домінуючою практикою немає твердого взає­мозв'язку. Офіційно дозволений у країні досить низький шлюбний вік ще не означає, що там переважають дуже ранні шлюби.

Зрозуміло, що більш висока питома вага людей, які пере­бувають у шлюбі, створює додаткові передумови для підвищеної народжуваності. Хоча шлюбність — не обов'язкова умова народжуваності і частина дітей народжується поза шлюбом, все-таки основна частка дітей у більшості країн народжується в людей, що перебувають у шлюбі. Трохи інша ситуація в країнах Латинської Америки, Карибського басейну і на островах, що прилягають до Африки (на Сейшельських островах, Кабо-Вер-де, Сан-Томе і Принсипі й ін.), де дуже поширене позашлюбне співжиття, або конкубінат.

Ще одним із факторів народжуваності є вплив релігійної належностіна репродуктивну поведінку. Зі світових релігій найбільш аскетичним є буддизм. Як відо­мо, за буддійським віровченням, життя вважають низкою без­перервних страждань, і правовірний буддист повинен приду­шувати в собі спрагу буття. Останнє, звичайно, не може не впли­вати і на установки щодо народжуваності. Більшість напрямків буддизму заохочує безшлюбність, вважаючи її найвірнішим шляхом до порятунку. Разом з тим вчення буддизму містить і ряд положень, що об'єктивно сприяють підвищенню народжу­ваності. Так, у дій релігії існує положення про ахімсе — нескоєння зла, що забороняє позбуватися не тільки від уже народже­ної дитини (як, утім, і від усього живого), але і від плоду.

Що ж до християнства, то різні його канони впливають на процес народжуваності по-різному. З одного боку, ця релігія закликає віруючих збільшувати своє потомство, що, зрозуміло, позитивно впливає на народжуваність. Підвищенню народжу­ваності сприяє і те, що, відповідно до християнської моралі, єди­ною метою шлюбу є народження дітей. З іншого боку, для хри­стиянства деяких напрямків (насамперед для східних церков) характерний аскетизм: віруючі повинні направляти усі свої по­мисли до Бога, а не до земних насолод.

Третя світова релігія - іслам - дотримується яскраво вира­женої пронаталістської позиції. Вона закликає якнайбільше і якомога швидше множити послідовників ісламу. Не випадково саме у більшості мусульманських країн найвища народжуваність. Канони ісламу не встановлюють жінкам нижньої віко­вої межі для можливості статевих стосунків. Посідаючи ниж­чий соціальний стан порівняно з чоловіком, мусульманська жінка може трохи підвищити його, лише ставши матір'ю вели­кого числа синів. Високій народжуваності мусульман сприяє зокрема їхнє ставлення до абортів: за законами ісламу зародок з моменту зачаття вважають людиною і його знищення при­рівнюють до вбивства.

Також на рівень народжуваності сильно впливають існуючі в народу традиції та звичаї. У переважної більшості народів, хоча б у минулому, існувала традиція багатодітності. Це було пов'я­зане з тим, що на ранніх стадіях розвитку в умовах високої смерт­ності і частих зіткнень із сусідніми громадами людські колек­тиви були дуже зацікавлені у своєму швидкому кількісному зро­станні. У країнах, що розвиваються, і дотепер звичаї відіграють досить значну роль у суспільному і сімейному житті. Зокрема, у більшості народів цих країн міцно зберігається традиція бага­тодітності. Вважається, що багатодітність підвищує престиж родини, мати великого числа дітей, особливо синів, користуєть­ся особливою пошаною.

Звичаї, що впливають на репродуктивну поведінку, відігра­ють значну роль лише в традиційних суспільствах. У розвинутих народів набагато сильніший вплив на рішень народжуваності мають соціально-економічні фактори: освітній і загальнокультурний рівень, добробут, ступінь урбанізації, вид занять. Рівень освіти, як і культурний рівень у цілому, звичайно перебуває в зворотній залежності щодо показників народжуваності. Для одержання високої освіти потрібні роки навчання, і в цей час люди, як пра­вило, намагаються не заводити дітей. З підвищенням освітнього і культурного рівня в людей росте коло інтересів, і вони часто не хочуть відмовлятися від цікавих для них занять заради народжен­ня ще однієї дитини. До того ж освічений і люди краще інформо­вані про способи запобігання вагітності, і тому ефективніше практикують внутрісімейне планування народжуваності.

З підвищенням освітнього рівня в більшості країн по­ліпшується і добробут людей. У цілому рівень добробуту також перебуває в зворотній залежності щодо народжуваності, хоча цей зв'язок не абсолютний. Наприклад, у періоди, коли країна переживає кризу і доходи населення скорочуються, падає і на­роджуваність, і, навпаки, з поліпшенням матеріального стано­вища чоловік і жінка нерідко реалізують народження, що рані­ше відкладалися. Проте забезпечені верстви звичайно мають менше дітей, порівняно з незаможними. До речі, саме родини із соціально просунутих кіл суспільства стали першими практикувати регулювання народжуваності. Від рівня освіти звичай­но залежить і вид занять, що обумовлює диференціацію наро­джуваності і за видами трудової діяльності. Крім того, додатко­вий вплив на репродуктивну поведінку накладає ще й специ­фіка трудової діяльності.

На показниках народжуваності позначається і процес урбанізації. Для міського населення звичайно характерний ниж­чий рівень народжуваності порівняно з сільським населенням. Однак і ця залежність не абсолютна.

Крім всього іншого, треба враховувати і вікову структуру населення, що, теж досить серйозно впливає на показники народжуваності.

Ми розглянули найважливіші фактори, що впливають на показники народжуваності. Однак треба враховувати, що тільки в наукових дослідженнях можна при вивченні якогось фактора абстрагуватися від усіх інших. Реально ж різні фактори тісно переплетені між собою й сукупно діють на формування рівня народжуваності.

 


Поделиться:

Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 85; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.005 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты