Що таке кодифікація термінів?

Кодифікація – систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання. Сьогодні в Україні видається велика кількість словників з різних галузей знань. Це в основному словники таких типів: перекладні,

енциклопедично-довідкові, тлумачно-перекладні.

Види словників:

· словники терміносистем, затверджені у вигляді стандартів;

· словники термінології (універсальні енциклопедії, галузеві енциклопедії, галузеві термінологічні словники).

Перекладні словники – це найпоширеніший тип сучасних термінологічних словників.

Енциклопедично-довідкові – фіксують терміни, подають пояснення наукових понять.

Тлумачно-перекладні словники – це праці змішаного типу, які перекладають термін іноземною мовою і подають його тлумачення.

Електронний словник – комп’ютерна база даних, що містить закодовані словникові статті, які дозволяють добирати потрібні слова з урахуванням морфологічних форм і особливостей поєднання слів.

Стандартизація термінології – це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія обов’язкова для вживання в офіційних, наукових, ділових, виробничих текстах.

Теоретичні основи стандартизації розробив німецький учений В. Вюстер. В українській історії першим нормувальним термінологічним центром можна вважати Наукове товариство імені Т. Шевченка (кінець 19–початок 20 століття). У липні 1992 року створено Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології.

Термінологічний стандарт укладають за таким алгоритмом:

· систематизують поняття певної галузі науки чи техніки; переділяють їх з категоріями (предмети, процеси, якості, величини тощо);

· розмежовують родові та видові поняття;

· розподіляють терміни за групами: а) вузькоспеціальні терміни; б) міжгалузеві; в) загальнонаукові;

· добирають еквіваленти англійською, німецькою, французькою, російською мовами з відповідних міжнародних стандартів;

· формулюють українською мовою означення (дефініції) поняття.

Стаття стандарту має таку будову:

· назва поняття українською мовою;

· скорочена форма терміна;

· недозволений (не рекомендований) синонім);

· родове поняття;

· видове поняття;

· еквіваленти англійською, німецькою, французькою, російською мовами;

· дефініції;

· формула або схема.

2. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.

Галузеві терміносистеми взаємодіють одна з одною, мають спільний термінологічний фонд.

Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни поділяються на три групи:

1. Загальнонаукові терміни – вживаються майже в усіх галузевих термінологіях, наприклад: теорія, аналіз, закон, система тощо. Такі терміни прості, зрозумілі; в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення, порівняймо: закони милозвучності – закон Ньютона, теорія походження мови – теорія ймовірності, мовна система – система водопостачання.

2. Міжгалузеві терміни – це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях (економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад: екологічні витрати, технополіс, приватна власність). Наприклад: leader у гірничій справі має значення — «направляюча стріла копра», у слюсарній справі — «ходовий гвинт»

3. Вузькоспеціальні терміни – це слова або словосполуки, які позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі, наприклад, економічної: інвестиція, менеджер; юридичної: юриспруденція, правовідносини тощо.