ТЕМА «ОСОБЛИВОСТІ ОБЧИСЛЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ПРОДУКЦІЇ

В ОКРЕМИХ ГАЛУЗЯХ ЕКОНОМІКИ»

ПЛАН

1. Базові поняття і терміни

2. Продукція промисловості

3. Продукція сільського господарства

4. Склад обсягів продукції інших видів економічної діяльності

1. Базові поняття і терміни

Економічна діяльність — це цілеспрямована діяльність лю­дини зі створення матеріальних благ і послуг для задоволення

потреб суспільства в цілому та окремих його членів. Економічна діяльність охоплює всі види діяльності, що приносять дохід у грошовій або натуральній формі, за винятком безкоштовних по­слуг, кримінальної діяльності (крадіжки, рекет, хабарі), обслуго­вування і ремонту житла та предметів тривалого користування силами власників. Розрізняють безкоштовні та ринкові послуги. Якщо виручка від оплати послуги покриває понад 50 % витрат, пов'язаних з її наданням, то така послуга вважається ринковою; якщо виручка менше 50 % витрат, така послуга безкоштовна.

За міжнародними стандартами, вид економічної діяльності визначається використанням ресурсів (обладнання, робоча сила), виробничим процесом (технологія, вид сировини, матеріали) і виходом продукції або послуг, а галузь — як сукупність вироб­ничих одиниць з однорідним виробництвом відповідно до класи­фікації продуктів і послуг.

Зазначимо, що згідно з міжнародними стандартами та українсь­кою КВЕД усі види економічної діяльності поділяються на: до­бувні, до яких належить сільське господарство, мисливство, лісо­ве й рибне господарство та власна добувна промисловість; оброб­ні — обробна промисловість, виробництво електроенергії, газу та води і такі, що надають послуги.

В Україні значна частка всієї продукції (робіт, послуг) вироб­ляється у двох галузях — промисловості та сільському господар­стві. Види економічної діяльності, які згідно з українською КВЕД належать до сільського господарства, належать до секції А «Сільсь­ке господарство, мисливство та лісове господарство», а добувна промисловість, обробна промисловість, виробництво електроене­ргії, газу та води — відповідно до секцій С, D, Е.

Обсяги продукції, робіт і послуг статистикою визначаються за суб'єктами підприємницької діяльності — підприємствами, які перебувають на самостійному балансі та зайняті відповідними видами економічної діяльності незалежно від форми господарю­вання і власності. Окремо обліковуються обсяги продукції, робіт, послуг за місцевими одиницями — підрозділами підприємства (філіями, представництвами, відділеннями та ін.), які розташовані на відокремленій території та займаються одним або кількома видами діяльності.

Принагідно зазначимо, що за статистичного вивчення продук­ції, робіт і послуг усі види економічної діяльності розглядаються за основною та другорядною діяльністю з урахуванням таких допоміжних видів діяльності: виконання будівельних власними силами; виробництво або виконання робіт власними силами (модернізащї, реконструкції, добудова, дообладнання), які приводять до збільшення первинного очікуваних від їх використання май­бутніх економічних вигід і первинної вартості основних фондів. Така діяльність є другорядною та обліковується окремо.

До допоміжних видів діяльності належать: транспортні під­розділи, підрозділи з виконання поточного ремонту та технічного обслуговування, склади, бухгалтерія, обчислювальні центри, під­розділи, що здійснюють охорону, безпеку та прибирання примі­щень, відділи збуту, зв'язку, кадрів тощо. Ці види діяльності іс­нують винятково для підтримання основного або другорядного видів діяльності, не відпускають продукцію (роботи, послуги) за межі підприємства, їхня частка у вартості виготовленої продукції дуже мала, результатом їхньої діяльності є послуги, а не товари (за винятком інвентарю з короткостроковим терміном викорис­тання), і ці послуги наявні у процесах виробництва майже всіх видів діяльності.

2. Продукція промисловості

Продукція промисловості — це частка валового продукту, створеного у промисловості. З погляду обліку та економічного призначення вона є прямим корисним результатом виробничої діяльності промислових підприємств, вираженим у формі товару або виробничої послуги.

Товар (аналог— продукт) є результатом виробничої діяльнос­ті та має речовий (предметний) характер. Виробнича послуга є ре­зультатом діяльності, вираженим у відновленні втраченої або в збільшенні раніше створеної споживчої вартості.

За ступенем готовності розрізняють:

1)готові вироби — продукти, виготовлені за звітний період усіма цехами підприємства і призначені для реалізації;

2) напівфабрикати — продукти, які закінчили обробляти в межах будь-якого основного цеху підприємства, крім того, що випускає готову продукцію;

3) незавершене виробництво — сировина й матеріали, що по­чали оброблятися, але виробництво з них напівфабрикатів чи го­тової продукції ще не завершилося.

Окремо в складі продукції промисловості вирізняють катего­рію товарів народного споживання.

Товари народного споживання — це готові вироби, призна­чені для безпосереднього використання населенням.

Згідно з номенклатурою виокремлюють:

1) продовольчі товари — продукція харчової промисловості, призначена для споживання населенням (безалкогольних на­поїв);

2) алкогольні напої;

3) товари легкої промисловості - вироби, призначені для ви­користання населенням, та вироби, що спрямовуються на вироб­ничі потреби, у частині реалізації населенню;

4) непродовольчі товари без товарів легкої промисловості — вироби культурно-побутового й господарського призначення, що використовуються безпосередньо населенням, а також това­ри виробничо-технічного призначення в частині реалізації насе­ленню.

Наведена класифікація товарів народного споживання викори­стовується у III розділі форми звітності № 1-П.

Згідно з «Поясненнями до заповнення звіту» форми № 1-П продукцією промислового підприємства вважається вартість:

• усіх вироблених підприємством готових виробів, призначе­них для реалізації на сторону, передавання власному капітально­му будівництву, своїм непромисловим підрозділам і для зараху­вання до складу власних основних засобів, а також виданих працівникам у рахунок заробітної плати та виготовлених на за­мовлення населення;

• реалізованих напівфабрикатів;

• виконаних робіт промислового характеру за замовленнями «зі сторони» або непромислових господарств і організацій свого підприємства;

• капітального ремонту власного виробничого обладнання, що відноситься на збільшення балансової вартості основних засобів.

Обсяг продукції промисловості в цілому та окремих її галузей визначається як сума обсягів промислової продукції, робіт і послуг промислового характеру, здійснених суб'єктами господарювання не­залежно від форми власності без урахування вартості внутрішньо­заводського обороту. Таким методом, точніше кажучи, заводським, обчислюються і обсяги виробництва добувної промисловості, обро­бної промисловості та виробництва електроенергії, газу, води.

Основним видом обліку продукції промисловості є її облік за окремими видами в натуральному виразі. Цей вид обліку здійс­нюється за номенклатурою, установленою органами державної статистики, і відображає загальну кількість виробленої підприєм­ством продукції в поточному місяці, включаючи призначену для реалізації та вироблену з давальницької сировини. Інформація за видами продукції наводиться в II розділі форми звітності № 1-П.

Виробництво промислової продукції обліковується в натураль­ному виразі та в діючих гуртових цінах підприємств по ВВП, тобто разом з продукцією, використаною на промислово-вироб­ничі потреби певного підприємства.

Іноді доповненням обліку продукції в натурі є облік в умовно-патуральних показниках. Для цього використовують спеціальні коефіцієнти перерахунку. Вони визначаються співвідношенням спо­живчої вартості даного продукту і взятого за умовну одиницю.

Іншим методом обліку продукції є облік промислової продук­ції у вартісному виразі. Вартісні показники дозволяють визначати загальні обсяги різнойменної продукції, продукції різного ступе­ня готовності: вивчити динаміку виробництва тощо.

Згідно з Роз'ясненнями зі складання державних статистичних спостережень зі структурної статистики від 19.09.2002 №01-3-01-8/377 за формами № 1-підприємництво (річна) та № 1-під­приємництво (коротка, річна) «Звіт про основні показники діяль­ності підприємства» основними вартісними показниками промис­лової продукції, робіт, послуг є:

Обсяг виробленої продукції, виконаних робіт, наданих по­слуг у діючих цінах (без ПДВ, акцизу)— вартість фактично ви­робленої підприємством продукції та виконаних робіт і наданих послуг, включаючи продукцію, виготовлену й відвантажену (або передбачену для відвантаження) іншим підприємствам, структур­ним одиницям цього підприємства, а також призначену для внут­рішнього кінцевого споживання (за винятком продукції, викорис­таної для її подальшої переробки в межах одного виробництва) або інвестування. Оцінюється ця продукція за фактичною ціною виробника за вирахуванням податку на додану вартість, акцизу та інших непрямих податків (за винятком випадків сплати єдиного податку з урахуванням податку на додану вартість).

У випадках виготовлення продукції (робіт, послуг) на умо­вах повного або часткового цільового фінансування обсяг ви­робленої продукції (робіт, послуг) складається з вартості, що відшкодовується безпосередньо споживачем, та сум дотацій (отриманих або які будуть отримані) на відшкодування витрат на виготовлення продукції за рахунок джерел цільового фінан­сування відповідно до офіційних підтверджень щодо цього. Прикладами таких підтверджень можуть бути розпорядження органу управління, що здійснює регулювання в даній галузі економіки, обласних (міських, районних) адміністрацій, угоди між підприємством-виконавцем та органом, що надає цільове фінансування тощо.

Здійснюючи операції з давальницькою сировиною, підприємство-виробник до обсягів виробництва продукції включає тільки вартість робіт (послуг) з переробки давальницької сиро­вини з урахуванням вартості витрачених допоміжних матеріалів власного виробництва та покупних (без урахування вартості пе­реробленої давальницької сировини); підприємство-замовник обсяг виробництва визначає за вартістю виготовленої на даваль­ницьких умовах продукції (робіт, послуг), власником якої він є. Вартість виготовленої продукції (робіт, послуг) при цьому включає вартість сировини, переданої у виробництво на інше підприємство, оплату послуг з її переробки та інші не зазначені вище витрати підприємства-замовника з організації виготовлен­ня даної продукції та частку прибутку. При цьому пІдприємст-во-замовник виробництво продукції, виготовленої на давальниць­ких умовах, та підприємство-виробник надання послуг з пере­робки давальницької сировини відносять до виду економічної діяльності, до якого належить діяльність з виробництва даної продукції.

Обсяг виробництва продукції (робіт, послуг), яка виготовлена за бартерною угодою, якщо вона в подальшому не реалізується, визначається з урахуванням вартості продукції (робіт, послуг) за бартерним контрактом.

Промислові підприємства, які залучають до виконання замов­лень на виготовлення продукції (робіт, послуг), обсяги виробле­ної продукції (робіт, послуг) ураховують у частині, що викону­ється власними силами.

Оцінювання виробленої промислової продукції або виконаних робіт здійснюється за діючими гуртовими цінами підприємств, за якими вона відпускається покупцям (за цінами франко-вагон ста­нція відправлення або франко-склад підприємства-виготовлю-вача, за вирахуванням непрямих податків (ПДВ, акцизу тощо). При цьому готові вироби, які у звітному періоді не реалізовано, оцінюються за ціною франко-склад підприємства-виготовлювача. Підприємства, що отримують цільові надходження з державного та місцевого бюджетів (дотації, субсидії), наводять обсяг продук­ції в діючих гуртових цінах з урахуванням суми дотацій і субси­дій за звітний місяць у розмірах, щодо яких є підтвердження то­го, що вони будуть отримані.

Крім цього, у статистичній звітності наводяться дані про обсяг виробленої промислової продукції (робіт, послуг) у порівнянних цінах.

Якщо є нові види виробів, які не виготовлялись у попередньому році, вони оцінюються, виходячи з цін на сировину, матеріали, комплектуючі, а також заробітної плати, інших витрат на аналогіч­ні за технологією та трудомісткістю вироби.

Реалізація продукції (робіт, послуг) — це господарська опе­рація суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає пере­давання права власності на окремі об'єкти іншому суб'єкту під­приємницької діяльності в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових забов'язань.

Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) визначається за ціною продажу відвантаженої за межі підприємства готової про­дукції (робіт, послуг), що зазначена в оформлених документах (включаючи продукцію за бартерним контрактом), за винятком непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

До обсягу реалізованої продукції включаються:

• вартість транспортних, пакувальних та інших робіт, що ви­конуються власними силами підприємства, навіть якщо вони в рахунках до сплати зазначені окремо;

• продукція (виконані роботи, надані послуги), що врахову­ється за статтею бухгалтерських рахунків «Чистий дохід (вируч­ка) від реалізації продукції (робіт, послуг)», та частково послуги (роботи) щодо операційної оренди активів, реалізації іноземної валюти, доходів від торгових марок, патентів тощо, і врахову­ються за статтею «Інші операційні доходи».

До складу показника не включаються продукція власного ви­робництва для внутрішніх потреб підприємства, суми цільових надходжень (дотацій) на виробництво, суми попередньої оплати продукції (робіт, послуг), авансові платежі, надходження, що на­лежать третім особам, знижки на ціни, що надаються гуртовими покупцям.

Зазначимо, що між показниками «обсяг реалізованої продук­ції, робіт, послуг у діючих цінах (без ПДВ, акцизу)» та «обсяг ви­робленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг у діючих цінах (без ПДВ, акцизу)» існує різниця за рахунок:

• зміни залишків готової продукції та їх вартості;

• зміни залишків товарів і продукції (робіт, послуг), що вико­нується за субпідрядом;

• вартості придбаних товарів (послуг);

• вартості продукції власного виробництва для внутрішніх по­треб підприємства;

• сум цільового надходження (дотацій) на виробництво.
Обсяг продукції власного виробництва для внутрішніх потреб підприємства (без ПДВ, акцизу) охоплює продукцію, вироб­лену для внутрішнього кінцевого споживання і продукцію, виго­товлену власними силами для інвестування свого підприємства

Продукція, вироблена для внутрішнього кінцевого спожи­вання, — це продукція, яка не продається стороннім підприємст­вам (або як виняток — відокремленим структурним підрозділам даного підприємства) і використовується лише структурними під­розділами даного підприємства (за винятком продукції, викорис­таної для її подальшої переробки в межах одного виробництва).

Вартість показника оцінюється за діючими фактичними ціна­ми виробництва на даний вид продукції (робіт, послуг), а в разі їх відсутності — за величиною собівартості виробництва цієї про­дукції або прирівнюється до витрат на випуск цієї продукції (на­дання послуг), скоригованих на величину залишків незавершено­го виробництва.

Продукція, виготовлена власними силами для інвестування свого підприємства, — продукція, яка являє собою основні мате­ріальні (будівлі, споруди, машини, обладнання тощо) та немате­ріальні (програмне забезпечення, і т. ін.) активи й роботи з поліп­шення основних активів (модернізація, модифікація, добудова, до­обладнання, реконструкція тощо), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первинно очікуваних від викорис­тання об'єкта основних фондів. Вартісною оцінкою продукції, ви­готовленої власними силами для інвестування свого підприємства, є виробнича собівартість її виробництва.

У СНР визначають такі вартісні показники продукції промис­ловості.

Випуск (валовий випуск, валова продукція) — вартість про­дукції всіх промислово-виробничих цехів підприємства незалеж­но від її подальшого використання (переробка, реалізація тощо). До складу валової продукції включають вартість готових виробів, виготовлених напівфабрикатів і послуг промислового характеру. Вадою цього показника є те, що він включає повторний рахунок.

Проміжне споживання — включає весь повторний рахунок: матеріальні та нематеріальні витрати. Цей показник наводиться у ІІ розділі статистичній звітності «1-підприємництво» в цілому та за окремими статтями витрат.

Валова додана вартість — визначається як різниця між ва­ловим випуском та проміжним споживанням.

Кількість виготовленої продукції не може характеризувати об­сяг виконаної на підприємстві роботи, яка вимірюється кількістю праці, витраченої на виробництво продукції. Для аналізу діяльнос­ті підприємства разом з показником обсягу виробництва визнача­ють індекс обсягу виробництва на основі рівня нормативної тру­домісткості виробів:

де q — випуск продукції в натуральному виразі у звітному й ба­зовому періодах; t_n — нормативна трудомісткість виробу.

Цей індекс не показує зміну ні споживчої вартості, ні вартос­ті виготовленої продукції, а лише зміну витрат праці на вироб­ництво.

Вивчаючи динаміку обсягу промислової продукції, розрахо­вують індекси фізичного обсягу. Якщо в таких розрахунках ви­користовують дані про вартість продукції, то слід елімінувати вплив цін на одержаний результат. Цього досягають двома спо­собами: 1) обсяг продукції в базовому і звітному періодах визна­чають у тих самих цінах; 2) в Індекс вартості вносять поправку на зміну цін.

Однією з умов ефективної роботи підприємства є ритмічний випуск і реалізація продукції.

Вивчаючи це питання, слід розрізняти два поняття: рівномір­ність роботи як однаковий випуск продукції за рівні інтервали часу; ритмічність — випуск продукції відповідно до встановле­ного завдання на кожен інтервал часу звітного періоду.

Для цього визначають коефіцієнти ритмічності та рівномір­ності.

Розраховуючи коефіцієнт ритмічності, у ритмічну роботу за­раховують фактичний випуск продукції (але не вище запланова­ного) і відносять його до запланованого обсягу.

Для визначення коефіцієнта рівномірності обчислюють пи­тому вагу фактичного випуску продукції за кожен з рівних інтер­валів часу звітного періоду, а також того випуску, який був би за рівномірної роботи. У залік приймають частку фактичного випус­ку, не вищу, ніж за рівномірної роботи. Сума прийнятих у залік показників частки випуску за всіма інтервалами часу звітного пе­ріоду і є коефіцієнтом рівномірності.

Виконання завдань з асортименту продукції — це дотри­мання оптимальних пропорцій у розвитку економічної системи країни.

Визначаючи рівень виконання завдання з асортименту, обсяги різнойменної продукції — запланований і фактичний — визна­чають у тих самих цінах. Як виконання завдання з асортименту враховують фактичне виконання по кожному виду продукції на рівні не вище запланованого. Рівень виконання завдання з асор­тименту визначається відношенням прийнятого в залік обсягу до запланованого.

Якість продукції— це поняття, яке враховує різні властивос­ті конкретного виробу, зокрема параметричні, експлуатаційні, споживчі, дизайн, уніфікацію, надійність тощо.

Для оцінювання якості вирізняють три групи показників — узагальнювальні, індивідуальні (одиничні) та непрямі.

Узагальнювальні показники характеризують якість усієї вироб­леної продукції, незалежно від її призначення, а саме:

— частку нової продукції в загальному її випуску;

—частку продукції, що відповідає світовим стандартам;

— частку продукції, що експортується, зокрема у промисловорозвинені країни.

Ідивідуальні (одиничні) показники характеризують одну з вла­стивостей конкретного виробу:

—корисність (наприклад, зольність вугілля, вміст мікроеле­ментів у продуктах харчування тощо);

—надійність;

—ефективність конктруктивних і технологічних рішень;

—естетичність.

Непрямі показники — це штрафи за неякісну продукцію, обсяг і частка бракованої продукції, втрати від браку, витрати на гаран­тійний ремонт тощо.

Під час аналізу динаміки показників якості може бути засто­сований індексний метод.

Для однойменної продукції по групі підприємств або різно­йменної продукції однакового споживчого призначення викорис­товують середньозважений індекс:

де і_s — індивідуальні індекси якості по окремих виробах; q₁p₁ — обсяги виробництва окремих виробів у звітному періоді.

Індивідуальним показником якості в такому разі найчастіше є гарантійний термін служби виробу (або окремих комплектую­чих).

Випущена продукція може поділятися на окремі групи, що відрізняються за споживчою вартістю (аналог — сортові групи). У цьому разі рівень якості кожної з таких груп за кількома пара­метрами узагальнюється за допомогою цін. Тоді загальний рівень якості продукції характеризуватиметься середньою ціною умовної одиниці виробу:

де р_i — ціна одиниці виробу i- групи (за споживчою вартістю); q_i— кількість виробів i-ї групи.

Динаміка якості окремих видів продукції при цьому визнача­ється співвідношенням середніх цін умовних одиниць виробу. А загальна характеристика динаміки якості по кількох виробах ви­значається порівнянням фактичної вартості продукції з умовною за базової середньої якості:

,

де , - ціна умовної одиниці виробу відповідно у звітному та базовому періодах;

q₁ – кількість продукції кожного виду у звітному періоді.

3. Продукція сільського господарства

В Українсь­кій КВЕД виокремлено як галузь економіки секцію А «Сільське господарство, мисливство та лісове господарство», розділ «Сіль­ське господарство, мисливство та пов'язані з ним послуги» і гру­пи «Рослинництво», «Тваринництво», «Вирощування культур у поєднанні з тваринництвом (змішане сільське господарство)» та «Надання послуг у галузях рослинництва і тваринництва».

Принагідно зауважимо, що до продукції сільського господар­ства не включають вирощування лісових насаджень, яке є проду­кцією лісоводства і розглядається як самостійний вид економіч­ної діяльності. Починаючи з 1966 р. не включають також продукцію рибництва, яке виділено в окремий вид економічної діяль­ності, а з 1997 р. до продукції сільського господарства відносять гриби, вирощені на промисловій основі (печериці, або шампінь­йони, гливи). Не включають у продукцію сільського господарст­ва продукти промислової переробки сирих сільськогосподарсь­ких продуктів, навіть тоді, коли вони вироблені на самих сіль­ськогосподарських підприємствах (борошно, олія, сушіння пло­дів, масло тваринне, сири тощо) та продукти забою худоби (м'ясо, шкіри). За статистичного обліку продукції сільського господарст­ва сільськогосподарськими підприємствами за формами: № 1-під­приємство (річна) і № 1-підприємство (коротка, річна) «Звіт про основні показники діяльності підприємства» ці види економічної діяльності відносять до другорядних видів діяльності.

Змішане січьське господарство —- це багатогалузева діяльність у рослинництві та тваринництві, коли по жодному з них рівень спе­ціалізації не перевищує 66 % обсягу товарної сільськогосподарської продукції підприємства. Ця група не має характерних видів продук­ції, тому вона класифікується в інших групах. До послуг у сільсько­му господарстві не належить тіпання льону, ветеринарні послуги, посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, транс­портування сільськогосподарської продукції, послуги з організації сільськогосподарських виставок та ярмарків, консультації з питань комерційної діяльності та управління. Докладніший розподіл видів продуктів і послуг, пов'язаних із сільськогосподарським виробниц­твом, наведено в Державному класифікаторі продукції та послуг у розділі «Продукція сільського господарства, мисливства та по­в'язані з нею послуги» секції «Продукція сільського господарства, мисливства та лісового господарства».

У СНР сільське господарство представлено двома підрозділа­ми: сільськогосподарське виробництво, яке охоплює рослинни­цтво і тваринництво, с'їльськогосподарське обслуговування -— надання сільськогосподарському виробництву послуг за винаго­роду чи за контрактом.

Облік продукції сільського господарства здійснюється в на­туральному й вартісному (грошовому) виразі. Слід добре усві­домити важливість обліку продукції сільського господарства в натуральному та вартісному виразі, а також самостійне значення кожного з цих видів обліку.

Статистичні державні органи України тепер збирають, опра­цьовують і публікують дані про продукцію сільського господар­ства як у натуральному, так і вартісному виразі в цілому по сіль­ському господарству та за двома його основними галузями — рослинництвом і тваринництвом за окремими категоріями госпо­дарств у районах, областях і країні в цілому.

Основним показником продукції рослинництва в натуральному виразі є валовий збір сільськогосподарських культур. Валовий збір, або урожай, с'їльськогосподарських культур — це фактично зібра­ний та оприбуткований урожай із зібраних основних, повторних і міжрядних посівів сільськогосподарських культур, площ багаторіч­них насаджень та інших сільськогосподарських угідь. У статистич­ній практиці валовий збір більшості сільськогосподарських культур обліковується в початково оприбуткованій вазі (первісно бункерній вазі). По зернових та олійних культурах він визначається за двома варіантами: у початково оприбуткованій і у фізичній вазі після до­робки, тобто очищення і сушіння. Ураховуючи те, що під час визна­чення валового збору існують певні особливості, важливо грунтовно їх засвоїти.

Валовий збір сільськогосподарських культур у сільськогоспо­дарських підприємствах і селянських (фермерських) господарст­вах установлюється за даними статистичної форми № 29-сг «Звіт про збір урожаю сільськогосподарських культур на 1 грудня» прямим обліком зібраної у цих господарствах продукції; по гос­подарствах населення — на основі даних про розміри площ у цих господарствах і середню урожайність з 1 га посіву за матеріалами вибіркових обстежень домогосподарств. Дані про виробництво основних сільськогосподарських культур містить також звіт за формою № 50-сг «Основні економічні показники роботи сіль­госппідприємств».

Продукція тваринництва в натуральному виразі охоплює:

1) продукцію, одержувану в результаті нормальної життєдіяль­ності сільськогосподарських тварин унаслідок їх господарського використання як засобів праці (молоко, мовна, яйця, мед і т. ін.);

2) продукцію, одержувану в результаті вирощування, відгодів­лі та нагулу (приплід, приріст молодняку, приріст маси тварин на відгодівлі та нагулі).

У галузях тваринництва одержують продукцію різних видів. Наприклад, у скотарстві одержують молоко, продукцію виро­щування і побічну продукцію (гній). Продукція вівчарства вира­жається не тільки у вигляді вовни й молока, але й у вигляді про­дукції вирощування і побічної продукції. Вівці використовуються також для одержання шкурки та смушку. Є своя специфіка і в інших галузях тваринництва.

Статистика тваринництва визначає обсяги виробництва кож­ного виду продукції окремо в натуральних одиницях і умовнонатуральному виразі (молоко в перерахуванні на стандартну (базову жирність, м'ясо в живій масі). Іноді, коли продукція од­норідна, визначають її обсяг підсумовуванням продукції різних видів тваринною, наприклад виробництво молока коров'ячою та кобилячого.

Обсяги виробництва продукції нормальної життєдіяльності тварин характеризуються такими показниками, як валовий надій молока, валовий настриг вовни, валовий збір яєць тощо.

Валовий надій молока в статистиці визначають від корів, вів­цематок, кіз, буйволиць, кобил і деяких інших видів сільськогос­подарських тварин, незалежно від того, чи було воно реалізоване, чи частина його використана в господарстві на випоювання телят і поросят. Молоко, яке висмоктане телятами під час їх підсосною утримання, а також молоко, куплене сільськогосподарськими підприємствами в населення, у валовий надій не включається. Виробництво молока обліковується за видами тварин (коров'яче, кобиляче, овече та інших видів тварин) і окремо — молоко, куп­лене в населення.

Валовий настриг вовни охоплює всю фактично настрижену овечу, козячу вовну й козячий пух, незалежно від того, чи були вони реалізовані, чи використані на внутрішньогосподарські по­треби господарства. Вовну, отриману із загиблих і забитих овець, називають кислою й у валове виробництво не включають. Окре­мо визначається валове виробництво овечої та козячої вовни, а також козячого пуху, при цьому куплені або одержані господарс­твом зі сторони овеча й козяча вовна та козячий пух у валове ви­робництво не включають.

Виробництво овечої вовни визначають у натуральному виразі, тобто у фізичній вазі безпосередньо після стрижки овець. Таку вовну називають немитою, або брудною. В окремих господарст­вах овець перед стрижкою переганяють через водойми. Вовну, настрижену з цих овець, називають чистою, або перегінною. Перегінна вовна перераховується в немиту за коефіцієнтами, уси­новленими на основі фактичних співвідношень немитої та чисті вовни за даними заготівельних організацій.

Продукція вирощування тварин — це приплід, приріст мо­лодняку і приріст тварин на відгодівлі та нагулі в живій масі. Продукція вирощування тварин визначається окремо по основ­них видах сільськогосподарських тварин (великій рогатій ху­добі, свинях, вівцях і козах та разом по всіх видах птиці) за пев­ний період (місяць, квартал, рік). Обсяг продукції вирощуван­ня тварин визначають двома способами: прямим, або прибут­ковим, і розрахунковим, або видатковим.

За прямого, або прибуткового, способу визначення обсягу продукції вирощування тварин підсумовують живу масу припло­ду, приросту молодняку і приросту тварин на відгодівлі та нагулі; при цьому по приросту живої маси визначають два показники: без відрахування маси здохлої худоби та птиці, а також відраху­ванням ваги здохлого молодняку й ваги тварин, що загинули на відгодівлі та нагулі (за останнім зважуванням до загибелі). Зазна­чимо, що цей метод не враховує зміну живої ваги продуктивної та робочої худоби основного стада.

За розрахункового, або видаткового способу продукцію виро­щування тварин визначають за даними обороту стада, при цьому всі його показники обчислюють у живій вазі у вагових одиницях.

Вартісними показниками продукції сільського господарства, як і продукції промисловості та інших галузей економіки, є:

1. Обсяг виробленої продукції, викопаних робіт, наданих послуг у діючих цінах (бзї ПДВ, акцизу). Цей показник являє собою вартість продукції у фактичних цінах, яка складається з вартості виробництва (собівартості) продукції сільського госпо­дарства й суми прибутку (збитку) від її реалізації та вартості робіт і послуг сільськогосподарського характеру.

2. Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) у діючих ці­нах (безПДВ, акцизу). Зміст цього показника аналогічний до ра­ніше розглянутого однойменного вартісного показника промис­лової продукції, за винятком структури та каналів і цін реалізо­ваної продукції.

Основними каналами реалізації сільськогосподарської продук­ції є: вартість, реалізація за державними та регіональними конт­рактами; продаж злюїівельним організаціям, організаціям спо-живспілки та безпосередньо споживачам за прямими зв'язками, включаючи товарообмінні (бартерні) операції; продаж через влас­ну торговельну мережу (роздрібна торгівля); продаж на ринку; продаж і видача продукції в рахунок оплати праці та в погашення боргу за користування майновими і земельними паями; продаж населенню; відпуск продукції па громадське харчування; продаж іншим країнам, продаж па аукціонах, біржах тощо. Останнім ча­сом дедалі більшого поширення набуває реалізація через товарні біржі. Відповідно до чинного законодавства України біржі про­водять торги на продаж сільськогосподарської продукції на заса­дах аукціонів.

Реалізація сільськогосподарської продукції здійснюється за різ­ними цінами (договірними, ринковими, біржовими тощо).

3. Обсяг продукції власного виробництва для внутрішніх
потреб підприємства (без ПДК, акцизу). Зміст і методика роз­рахунку цього показника аналогічні розглянутому для промисло­вої продукції.

Для характеристики динаміки фізичного обсягу виробництва продукції сільського господарства, а також її виробництва на душу населення й одиницю земельної площі та продуктивності праці державні органи статистики України визначають вартісний показник валова продукція сільського господарства в порівнян­них цінах у цілому по сільському господарству і за двома його основними галузями — рослинництвом і тваринництвом, а також категорій господарств по областях і по країні в цілому. Розраху­нок валової продукції сільського господарства здійснюється за календарний рік і за квартали та місяці поточного року.

З'ясовуючи суть валової продукції сільського господарства, слід звернути увагу на ту обставину, що її обчислюють за мето­дом валового обороту, тобто з повторним обліком. Потрібно ро­зібратися, від чого залежить розмір подвійного обліку і як він впливає на обсяг виробництва продукції. Варто також мати на увазі, що, обчислюючи обсяг валової продукції сільського госпо­дарства, органи державної статистики з практичних міркувань іноді відступають від загального правила не включати в продук­цію сільського господарства продукцію, одержану від забою тва­рин і первинної промислової переробки. Так, у вартість продукції кролівництва й хутрового звірівішціва входим, вартість м'яса в забійній вазі та шкурок звірів, якщо воші використані в госпо­дарських цілях.

Валова продукція сільського господарства - це узагальнювальний показник обсягу сільськоїосподарською виробництва, який являє собою суму продукції окремих галузей рослинництва й тваринництва у вартісному виразі за певний період.

Валова продукція рослинництва охоплює:

1) вартість валових зборів усіх видів сільської осподарських культур, включаючи вартість виходу садивного матеріалу, про­дукції квітництва й декоративних культур, багаторічних наса­джень;

2) вартість продукції вирощування молодих багаторічних на­саджень до плодоносного віку;

3) зміну вартості незавершеного виробництва.

Площі посіву озимих та ярих культур, парів під ярі та зябу на початок і кінець року визначаються на основі даних статистично­го звіту за формою № 7-сг «Звіт про хід збирання урожаю, сівби озимих та оранку на зяб».

Валова продукція тваринництва охоплює:

1) вартість продукції нормальної життєдіяльності сільськогос­подарських тварин (молоко, повна, яйця, мед тощо), включаючи побічну продукцію;

2)вартість продукції вирощування тварин (приплоду, прирос­ту живої ваги тварин);

3)вартість продукції кролівництва, хутрового звірництва, бджіль­ництва, шовківництва та інших галузей тваринництва.

Валову продукцію сільського господарства оцінюють у порів­нянних цінах. Порівнянна ціна продукції сільського господарс­тва — це єдина середньозважена загальнодержавна ціна для пев­ного виду продукції будь-якого року, взятого за базу. З 1983 р. до 1996 р. застосовувалися порівнянні ціни 1983 р.,аз 1996 до2002 р.— порівнянні ціни 19% р. Починаючи з 2002 р., за порівнянні ціни продукції сільського юснодарства прийнято середньозважені ці­ни товарної та нснжарної частини валової продукції 2002 р. То­варна і нетоварна продукція, тобто продукція, яка залишається в господарстві для виробничого споживання, оцінюються окремо. Товарна продукція оціїиоєп.ся за фактичними цінами її реалізації за різними цінами залежно від каналів реалізації (договірними, біржовими, ринковими гоню), нетоварна у сільськогосподарсь­ких підприємствах — за соні вартістю її виробництва, у господар­ствах населення — за середпьотоварними цінами.

Валовий випуск сільського господарства охоплює: продук­цію рослинництва; продукцію тваринництва; сільськогосподар­ські послуги за такими складовими: поліпшення земель, хімізація ґрунтів; захист рослин від хвороб і шкідників сільськогосподар­ських культур; забезпечення функціонування зрошувальних та осушувальних систем; зоотехнічне й ветеринарне обслуговуван­ня тваринництва.

Проміжне споживання в сільському господарстві склада­ється з усіх матеріальних витрат, пов'язаних з виробничим про­цесом, включаючи ту частину виробленої продукції, яка була ви­користана на виробниче споживання, а також нематеріальних витрат, до яких належать: орендна плата; комунальні послуги; реклама; юридичні послуги; послуги фінансового посередництва та страхування; ветеринарне обслуговування.

Крім того, до проміжного споживання належать комплексні витрати (без оплати праці), що містять як матеріальні витрати, так і оплату нематеріальних послуг: з гарантійного ремонту та обслуговування; на утримання науково-дослідних установ; пред­ставницькі та інші витрати.

Валова додана вартість розраховується як різниця між вало­вим випуском і проміжним споживанням.

Фактичні ціни в СНР — це так звані основні ціни, тобто ціни виробників, які склалися на ринку в період виробництва. В основ­ні ціни не входять будь-які податки на продукцію, але вони охоп­люють субсидії щодо неї.

Неринкові товари ти послуги оцінюються за собівартістю (включаючи споживання основного капіталу, тобто амортиза­цію), оскільки більшість неринкових товарів і послуг не має рин­кових цінових аналогів.

За порівнянні ціни в СНР приймаються фактичні ціни поперед­нього звітного року. На практиці для визначення динаміки фізич­ного обсягу валового випуску та проміжного споживання їх оці­нювання здійснюється в порівнянних цінах 2002 р., а також по­рівняно з попереднім роком.

Аналізують виконання плану, динаміку і склад вартісних по­казників продукції сільського господарства, як правило, у трьох напрямах:

1) соціально-економічному — за окремими сільськогосподар­ськими підприємствами та їх групами, а також категоріями гос­подарств;

2) галузевому — за галузями й основними продуктами;

3) територіальному — по окремих адміністративно-територі­альних одиницях (районах, областях, природно-економічних зо­нах і країні в цілому).

4. Склад обсягів продукції інших видів економічної діяльності

До складу продукції лісового господарства та пов'язаних з ним послуг включають обсяг робіт (у фактичних ціпах) заклад­ки, вирощування лісонасаджень, догляду за лісами та їх захисту, заготівлі ділової деревини, дров, живиці, барасу, осмолу, а та­кож вартість реалізованого поза межі підприємства насіння, са­джанців і вартість приросту (зменшення) незавершеного вироб­ництва.

Підприємства, зайняті лісогосподарською діяльністю, показу­ють вартість готової для реалізації необробленої деревини, іншої продукції лісового господарства та виконаних робіт і послуг у діючих гуртових цінах підприємств.

Обсяг виробництва рибного господарства — це продукція, роботи, послуги з риболовства та риборозведення у фактичних цінах, включаючи переробку риби безпосередньо на суднах.

Вартість готової для реалізації риби й морепродуктів, іншої продукції рибного господарства та виконаних робіт і послуг, під­приємствами, які займаються рибогосподарською діяльністю, по­казуються в діючих гуртових цінах підприємств.

Рибо- та морепродукція, перероблена на березі, не включаєть­ся до обсягу продукції рибного господарства.

У будівництві обсягом продукції є вартість робіт, виконаних власними силами підприємства, яке здійснює будівельні та мон­тажні роботи під час нового будівництва, розширення, реконст­рукції, переобладнання, реставрації та ремонту будівель і споруд будь-яким способом (господарським або підрядним).

Обсягом виробництва гуртової та роздрібної торгівлі; торгівлі транспортними засобами; послуг з ремонту є ве­личина реалізованою накладення (торгової націнки): різниця між вартісно реалізованих товарів у продажних і купівельних цінах. Послуги з ремонту оцінюються за вартістю наданих по­слуг.

Обсяги виробництва готелів та ресторанів визначаються залежно від діяльності. Так, у сфері діяльності ресторанів (під­приємств громадського харчування) обсяг виробництва прирів­нюється до товарообігу ресторанів без ПДВ та акцизного збо­ру, а у сфері діяльності готелів — до загальної вартості нада­них послуг.

Обсяг виробництва транспорту (включаючи зв'язок) — це вартість фактично наданих послуг від перевезень і діяльності підприємств, безпосередньо пов'язаної з транспортним оброб­ленням та складуванням вантажів, функціонуванням транс­портної інфраструктури, діяльністю турагентств і бюро подо­рожей; перевезеннями, прийманням, обробленням і доставкою поштових відправлень, грошових переказів та інших послуг зв'язку, включаючи роботи й послуги, оплату за які клієнт ще не здійснив.

По трубопровідному транспорту вартість продукції дорівнює вартості фактично наданих послуг з транспортування без вартості самих продуктів.

Обсяг виробництва зі складування оцінюється за вартістю наданих послуг з нетривалого зберігання вантажів під час транспортування всіма видами транспорту в зерносховищах, на товарних складах загального призначення, складах-холо-дильниках, бункерах тощо, і не враховується вартість товару, прийнятого на зберігання.

Обсягом виробництва таких видів економічної діяльності, як операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридич­ним особам, державне управління, освіта охорона здоров 'я та соціальна допомога, колективні, громадські та особисті по­слуги, послуги домашньої прислуги екстериторіальна діяль­ність є вироблена і призначена для реалізації поза межі підпри­ємства продукція (роботи, послуги) відповідно до зазначених видів діяльності.

До обсягу виробництва фінансової діяльності включається вартість фактично наданих послуг.