Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Державне регулювання грошової пропозиції і економічний цикл.




Тема 12. Макроекономічна грошова система: державний сектор

Методичні поради

Розглянувши тему “Комерційний сектор національної грошової системи” ми прийшли до висновку, що комерційні банки використовуючи надлишкові резерви через систему мультиплікаційного розширення можуть у багато разів збільшувати грошову пропозицію у країні і таким чином стимулювати інфляційні процеси. Тому, приступаючи до вивчення даної теми, ми повинні зосередити свою увагу на тих заходах які може використати Національний банк для регулювання грошової маси в обігу.

Вивчення даної теми рекомендується розпочати з розгляду методів регулювання грошової пропозиції національним банком. А для цього необхідно зрозуміти структуру і функціонування капіталу національних банків. Цю проблему важливо проаналізувати використовуючи балансовий звіт, розглянути активну і пасивну частини балансового звіту. Балансовий звіт національного банку відрізняється від балансового звіту комерційних банків і потрібен нам для того, щоб ми могли проаналізувати яким чином національний банк впливає на пропозицію грошей.

Виходячи з цього, ми можемо визначити методи традиційного та вибіркового регулювання грошової пропозиції, які в залежності від економічної ситуації використовує національний банк.

Подальший розгляд даної теми слід зосередити на аналізі державного регулювання грошової пропозиції стосовно економічного циклу. Необхідно зрозуміти, які заходи використовує національний банк в період економічного піднесення та економічного спаду в економіці. А також, яким чином державне регулювання грошової пропозиції впливає на рівноважні ринкові ціни та рівноважні обсяги виробництва.

Наш аналіз буде неповним, без розуміння цих проблем стосовно економіки країн, що йдуть по шляху ринкових перетворень та для економіки України. Тому важливо розглянути ці проблеми стосовно цих країн.

Матеріали для опрацювання даної теми найкраще взяти:

1. Макконнелл К., Брю С. Экономикс. - Москва: “Республіка”.-1992.-С.298-317.

2.Саюелсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. – Київ: “Основи”. – 1995.- С.244-258.

3. Гальчинський А. Теорія грошей. –Київ: “Основи”. - 2001.

4. Савлук М. Гроші та кредит. - Київ. 2001.

5.Економічна теорія: у 2-х книгах. Навчальний посібник за ред. Ватаманюка З.Г. та Панчишина С.М. - К.: Заповіт, 1997.

6. Основи економічної теорії політекономічний аспект.: Підручник / Климко Г.Н., Несторенко В.П. / К.: Вища школа., - Знання.

Вступ

Теорія попиту і пропозиції грошей, рівновага на грошовому ринку дають наукову основу для проведення обґрунтованої, зваженої грошово-кредитної політики, направленої на стабілізацію економічного розвитку.

Національний банк відіграє тут основну роль. Він старається забезпечити нормальні умови для економічного зростання, регулює темпи економічного зростання, пом’якшує циклічні коливання, стримує інфляцію, збалансовує зовнішньо-економічні зв’язки.

Ми знаємо, що стан економіки в значній мірі залежить від стану грошово-кредитної сфери. По числу інститутів, об’єму, кредитних ресурсів і операцій, базу всієї грошово-кредитної системи складають комерційні банки та кредитні установи. Достатньо відмітити, що від 75 до 90% грошової маси в більшості країн світу складають банківські депозити і лише 10-25% - банкноти центрального банку. Тому державне регулювання грошово- кредитної сфери може бути успішним лише в тому випадку, коли держава через центральний банк здатна впливати на масштаби і характер операцій комерційних банків. Це в повній мірі стосується і України яка стоїть на шляху ринкових перетворень.

В попередній лекції ми розглянули функціонування комерційного сектору національної грошової системи, банківський капітал та основні принципи його функціонування .Розібралися з процесом формування депозитних грошей комерційним банком та системою комерційних банків. В даній лекції нам необхідно зосередитися на основних методах регулювання державою грошової пропозиції, тобто розглянути – яким чином держава регулює грошову масу яка є в країні.

Для цього нам необхідно розглянути державний сектор національної грошової системи основною ланкою якої є – національний банк. Національний банк використовує різноманітні методи регулювання грошової пропозиції. Ми розглянемо з вами методи традиційного та селективного /вибіркового/ регулювання грошової пропозиції. Постараємось зрозуміти, яким чином держава регулюючи грошову пропозицію може уникнути економічного спаду, або стримати економічний розвиток в умовах економічного піднесення .Від чого залежить ефективність державного регулювання грошової пропозиції. Розглянемо методи державного регулювання грошової пропозиції які використовує Україна в процесі переходу до ринкової економіки і наскільки вони ефективні.

Тому базуючись на знаннях які ви отримали в попередній темі, проаналізуємо роль Національного банку в здійсненні грошово-кредитної політики, розглянемо інструменти за допомогою яких здійснюється ця політика, а також зосередимось на позитивних та негативних сторонах грошово-кредитного регулювання.

План

1. Методи регулювання грошової пропозиції національним банком.

1.1. Структура і функціонування капіталу національних банків.

1.2. Методи традиційного та селективного /вибіркового/ регулювання грошової пропозиції національним банком.

Державне регулювання грошової пропозиції і економічний цикл.

2.1 Державне регулювання грошової пропозиції в умовах економічного спаду та економічного піднесення.

2.2. Державне регулювання грошової пропозиції і його вплив на рівноважні ціни і рівноважні обсяги виробництва. Ефективність державного регулювання.

2.3. Державне регулювання грошової пропозиції в перехідних економіках і в Україні.

1. Методи регулювання грошової пропозиції національним банком.

1.1.Структура і функціонування капіталу національних банків.

У різних країнах центральні банки називають по-різному: народними, національними, державними, резервними,“банками банків”. У більшості країн світу центральний банк – єдиний у країні. Найнезвичайнішу структуру з усіх центральних банків світу має банк США.

Структура цього банку визначається федеративним устроєм держави. Центральний банк є елементом Федеральної резервної системи США, складається з Ради керуючих, 12 федеральних резервних банків, Федерального комітету відкритого ринку і Федеральної консультативної ради. ФРС очолює рада керуючих із 7 осіб, що призначається Президентом США. Рада керуючих має незалежний статус і підпорядковується безпосередньо Конгресу.

В Україні центральним банком є Національний банк. Він виступає як єдиний емісійний центр та здійснює єдину державну політику в галузі грошового обігу . Національний банк України було створено у 1991 році. Законом України “ Про банки і банківську діяльність” були закладені класичні основи дворівневої банківської системи, яка включає в себе центральний банк та систему комерційних банків.

За порядком формування статутного капіталу центрального банку, можна виділити такі банки:

1. Статутний капітал належить державі (Франція, Німеччина).

2. Держава володіє тільки частиною капіталу, а інша перебуває у власності акціонерів (Австрія, Швейцарія, Японія).

3. Весь капітал банку належить приватним акціонерам (США, Італія).

Джерела формування капіталу центрального банку не мають принципового значення, оскільки діяльність банку визначається не інтересами власників капіталу, а інтересами суспільства.

В умовах ринкової економіки центральні банки як правило, є установами незалежними від виконавчих органів влади. Незалежність і самостійність банків проявляється по двох основних напрямках:

1) рівень самостійності і незалежності центрального банку у визначенні і реалізації монетарної політики.

2) взаємовідносини центрального банку з урядом з приводу фінансування дефіциту державного бюджету.

В економічній літературі не існує однозначної думки щодо незалежності центрального банку.

Основними аргументами на користь незалежності центрального банку служить те, що залежність центрального банку від уряду надавала б монетарній політиці інфляційний характер.

Основним аргументом проти незалежності є те, що не демократично мати монетарну політику яка визначається і контролюється групою людей, яка ні перед ким не несе відповідальності.

Призначення центрального банку обумовлює його функції. Функції - це основні напрямки діяльності національного банку.

 
 

 

Центральний банк, як правило, має монопольне право емісії банкнот і розмінної монети.

Емісія грошей – це випуск в обіг грошей як у готівковій, так і безготівковій формах і призводить до збільшення грошової маси в обороті. Центральний банк організовує виготовлення грошей, регулює їх обіг, вилучає із обігу фальшиві та зношені гроші, здійснює їх утилізацію. Сьогодні в країнах з ринковою економікою готівка становить у загальній грошовій масі незначну частку » 5-10%. Незважаючи на це, вона посідає особливе місце в грошовій пропозиції..


Поделиться:

Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 64; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты