Предмет вивчення науки про міжнародні фінанси

Тема 1

Система міжнародних фінансів

Предмет вивчення науки про міжнародні фінанси

Де існують товар і гроші, там існують фінанси. Фінанси – це економічні відносини, які пов’язані з формуванням, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів з метою виконання функцій і завдань держави та забезпечення умов розширеного відтворення. Предметом вивчення фінансів як наукової дисципліни є питання розподілу обмежених грошових коштів у часі та в умовах невизначеності. Фінанси базуються на трьох аналітичних «стовпах»: 1) оптимізація використання грошових коштів з урахуванням фактора часу; 2) оцінювання вартості активів; 3) управління ризиком, що включає і портфельну теорію.

Зарубіжна фінансова наука трактує фінанси взагалі досить широко, не обмежуючись конкретними чіткими рамками: де існують товар і гроші, там є й фінанси. У наукових досліджен­нях зарубіжних авторів фінанси постають як категорія еконо­мічного життя, що випливає з об'єктивних процесів у економіці і є невід'ємною частиною ринкової економіки.

Фінанси залежно від масштабу їх функціонування і від природи суб’єктів можна поділити (з певним ступенем умовності) на національно-державні та міжнародні, які разом складають світові фінанси.

Національно-державні фінанси – це фінанси, які: не виходять за межі території однієї держави; не залучають іноземних суб’єктів; здійснюються на основі національного законодавства; мають виключно внутрішньонаціональний характер, який проявляється у: внутрішніх міжбанківських переказах, розрахунках між підприємствами-резидентами; внутрішньодержавні кредити тощо.

За визначенням Дж. Менвіла Херріса, міжнародні фінанси – це економічна сукупність часу і невизначеності відносно рішень, які стосуються кількох різних країн з урахуванням того, що кожна суверенна держава має свою власну валюту, свої закони бізнесу і свої політичні системи.

Міжнародні фінанси включають міждержавні і транснаціональні кредитно-фінансові відносини і характеризуються участю в них іноземного елементу. Причому міжнародні фінанси не можна розглядати як наслідок відносин у цій сфері абстрактних дер­жав як монолітних блоків. Це співробітництво з метою раціо­нальної розстановки внутрішніх сил для вироблення раціональ­них зовнішньоекономічних і політичних рішень.

Таким чином, фінансові відносини реалізуються у двох діа­лектичних формах: національно-державній і міжнародній. І хоча об'єктивно національно-державна виступає як первинна щодо міжнародної, все ж міжнародна форма може розглядати­ся як більш висока, досконала та краще системно структурована.

Об'єктивною основою становлення і розвитку міжнародних фінансів виступають закономірності міжнародного кругообігу функціонуючого капіталу, на одному полюсі якого виникають тимчасово вільні кошти, на іншому – постійно з'являється по­пит на них.

З одного боку, невідворотно «старіючий» з демографічного погляду розвинутий світ постійно шукає вигідні сфери вкла­дання заощаджень і намагається максимально диверсифікувати їх. З іншого боку, країни з усіх куточків земної кулі, тради­ційно зараховані до категорії «ринків, які формуються», об'єднує характерна риса – вони гостро страждають від нестачі притоку довгострокових інвестицій. І саме сфера міжнародних фінансів дає змогу і розвинутим країнам і тим, що розвивають­ся, а також постсоціалістичним задовольнити тією чи іншою мірою свої нагальні потреби.

Міжнародні фінанси вивчаються в різних аспектах:

Ø як економічна категорія – це фонди фінансових ресурсів, які утворилися на основі розвитку міжнародних економічних (ринкових) відносин і використовуються для забезпечення безперервності й рентабельності суспільного відтворення на світовому рівні та задоволення спільних потреб, які мають міжнародне значення.

Ø з інституційного погляду – сукупність банків, валютних та фондових бірж, міжнародних фінансових інституцій, регіональних фінансово-кредитних установ, міжнародних та регіональних економічних організацій і об’єднань, через які здійснюється рух світових фінансових потоків;

Ø як економічні відносини – це відносини у грошовій формі, що виникають у процесі перерозподілу національних продуктів під час руху товарів, послуг і капіталів на світовому ринку; включають міждержавні й транснаціональні кредитно-фінансові відносини і характеризуються участю в них іноземного елементу;

Ø як економічний важіль – застосування різноманітних економічних засобів для досягнення максимального прибутку суб’єкта господарювання або зростання загальної вартості капіталу, що був вкладений у міжнародний бізнес.

Особливості міжнародних фінансів як економічних відносин полягають у їх відносній відокремленості від відносин розвитку виробництва та руху капіталу (відгалуження частини коштів у національній валюті на внутрішньому ринку інших держав і світових господарських ринках. Ці кошти втрачають взаємозв’язок із національною економікою і підпорядковуються правилам міжнародних фінансів).

Дисципліна «Міжнародні фінанси» вивчає: 1) потоки грошових коштів і пов’язані з ними відносини у сфері міжнародної економіки; 2) види і форми, яких набуває міжнародний перелив капіталів; 3) зміни спрямованості та інфраструктуру міжнародних валют­но-фінансових потоків.

У сфері міжнародних фінансів крім національних суб'єктів – держави, підприємств, громадян – виділяються наднаціо­нальні суб'єкти – міжнародні організації і міжнародні фінан­сові інститути. На основі такого умовного поділу деякі вітчиз­няні автори дають досить звужене трактування міжнародних фінансів, вважаючи, що вони відображають тільки діяльність міжнародних організацій і фінансових інститутів.

Насправді ж міжнародні фінанси сьогодні є досить розгалу­женою структурою з множинністю державних, приватних і власне міжнародних елементів, через які здійснюється коор­динація і регулювання міжнародних фінансових зв'язків.

Суб'єктами міжнародних фінансів виступають приватні юридичні особи, які беруть участь у кредитно-фінансових опе­раціях: наданні банками кредитних ресурсів, одержанні кре­дитів, в операціях на міжнародних валютних ринках та рин­ках цінних паперів тощо.

Співробітництво тієї чи іншої країни з міжнародними кредит­но-фінансовими структурами здійснюється через міжнародні орга­нізації універсального характеру системи ООН; міжнародні кредит­но-фінансові інститути, такі як Міжнародний валютний фонд (МВФ) та група Світового банку (СБ); міжнародні організації регі­онального характеру – регіональні банки розвитку та ін.

Найхарактернішою рисою міжнародних фінансів є те, що вони призначені ефективно обслуговувати міждержавний рух товарів та послуг і перерозподіл грошового капіталу між кон­куруючими агентами світового ринку. Вони своєчасно подають сигнали про стан світової фінансової кон'юнктури, які служать певними орієнтирами для прийняття своєчасних адекватних рішень суб'єктами міжнародних фінансів.

Рух міжнародних фінансів здійснюється такими основними каналами:

Ø валютні операції;

Ø валютно-кредитне і розрахункове обслуговування купівлі-продажу товарів (включаючи особливий товар – золото);

Ø операції з цінними паперами і різними фінансовими інструментами;

Ø зарубіжні інвестиції в основний і оборотний капітал;

Ø перерозподіл частки національного доходу через бюджет у формі допомоги бідним країнам та внесків держав до міжна­родних організацій та ін.

Таким чином, визначаючи міжнародні фінанси як економіч­ну категорію, можна стверджувати, що це фонди фінансових ресурсів, які утворилися на основі розвитку міжнародних еко­номічних (ринкових) відносин і використовуються для забез­печення безперервності і рентабельності суспільного відтворен­ня на світовому рівні та задоволення спільних потреб, які ма­ють міжнародне значення.

З інституціонального погляду – це сукупність банків, ва­лютних та фондових бірж, міжнародних фінансових інститутів, регіональних фінансово-кредитних установ, міжнародних та регіональних економічних організацій і об'єднань, через які здійснюється рух світових фінансових потоків.