Конкурентний процес

В економічних науках процесами називають відносно однорідні серії економічних явищ, які пов'язані причинно-наслідковими чи структурно - функціональними залежностями. У сфері конкуренції основними процесами є взаємодія споживачів, груп виробників, їх об'єднань, посередників тощо.

Тобто, економічну категорію "конкурентний процес" можна визначити як послідовну зміну стану чи руху елементів конкурентної системи та її підсистем, будь-якого конкурентного об'єкта.

Конкурентні процеси здійснюються під впливом соціально – економічних умов, що характеризуються сталим порядком взаємодії компонентів, їхніх складових частин, протяжністю у часі, спрямованістю до того чи іншого конкурентного об'єкта. Кожний конкурентний процес складається з кількох стадій, які різняться між собою економічним змістом і механізмом, тобто способами взаємозв'язку його компонентів, який визначає його направленість і темпи наданій стадії.

Багато конкурентних процесів є парними, тобто мають симетричні за структурою економічні механізми, але відрізняються знаком спрямованості: інтеграція й дезінтеграція конкурентної системи, згуртованість і конфлікти у групі виробників і споживачів, стабільність і плинність персоналу в організації тощо. Симетричність їх економічних механізмів дозволяє парним процесам перетворюватись із одного в другий.

Зі всієї багатоманітності конкурентних процесів американські економісти-теоретики Н. Дарк, А.Варгас виділили такі: конкурентна кооперація, конкурентне пристосування, конкурентні конфлікти, конкурентна аси­міляція, підтримка конкурентних кордонів, створення систематичний конкурентних зв'язків.

Конкурентна кооперація — це узгоджені дії у сфері конкуренції та досягнення спільних конкурентних цілей і переваг. Вона, як правило, відбувається в конкурентних діадах (групах з двох споживачів), малих групах виробників, а також у великих групах продуцентів (наприклад, ТНК), що спеціалізуються на виробництві побутової електротехніки. Для конкурентної кооперації необхідні такі елементи поведінки, як взаєморозуміння, узгодженість дій, встановлення правил співробітництва. Головний зміст конкурентної кооперації полягає у двосторонній конкурентній користі.

Конкурентне пристосування - це прийняття споживачем чи виробником певних культурних норм взаємовідносин, цінностей і еталонів Дій у новому конкурентному середовищі, коли форми і цінності, засвоєні в старому конкурентному середовищі, не ведуть до задоволення потреб споживачів.

Конкурентна асиміляція - це процес взаємного культурного конкурентного проникнення, через який споживачі і виробники долучаються Д° культури конкуренції, яку поділяють всі учасники конкурентного процесу.

Підтримка конкурентних кордонів - це процес збереження формально чи неформально існуючих конкурентних кордонів по відношенню до споживачів і виробників, які відділяють їх членів від решти споживачів і виробників. Підтримка конкурентних кордонів загалом ґрунтується здебільшого на використанні географічного поділу сфер дії і притаманна, в основному.

Створення систематичних конкурентних зв'язків - це процес, за допомогою якого конкурентні елементи, принаймні двох конкурентних систем, сполучаються таким чином, що в цьому відношенні інколи нагадують єдину конкурентну систему. Цей вид зв'язку притаманний, наприклад, виробникам ЄС.

До основних специфічних особливостей і відмінних від інших рис конкурентних процесів відносять:

• Масовий характер конкурентних процесів, який означає, що одиничні конкурентні дії споживачів і виробників або події економічного життя не можуть називатися конкурентними процесами;

• Економічний зміст, джерела і результати конкурентних процесів, тобто конкурентні процеси не можуть здійснюватися поза економічною системою, і її зміст - це діяльність, поведінка і дії споживачів та виробників відносно один одного або їх оточення. Конкурентні процеси породжуються економічними проблемами і спрямовані на їх вирішення;

• Сталість конкурентних процесів, яка означає, що якщо в серії" економічних явищ не спостерігається сталий, причинно-наслідковий взаємозв'язок, то її не можна розглядати як конкурентний процес;

• Самодіяльність учасників конкурентних процесів, яка вказує, що конкурентний процес є результатом споживчої ініціативи, а не проявом дій суб'єктів конкуренції за вказівками "зверху".

На думку німецького економіста, представника класичної школи в економіці К. фон Дізеля, конкурентні процеси поділяються на дві категорії -асоціативні (конкурентне об'єднання, конкурентне пристосування, конкурентне зближення) й дисоціативні (конкурентна опозиція, чисте суперництво, конкурентний конфлікт).

Згідно з іншим, функціональним, підходом конкурентні процеси поділяють на процеси конкурентного відтворення і процеси конкурентного розвитку. Якщо перша їх група направлена на збереження (підтримку) існуючого статусу конкурентних відносин, то друга - на їх якісну зміну, як в позитивному, так і негативному плані.

Поширеною є класифікація конкурентних процесів за критерієм їх спрямованості. Так, виділяють конкурентні процеси, які пов'язані з реформуванням, удосконаленням конкурентних відносин (це, в умовах України, роздержавлення власності, розвиток диверсифікації виробництва, усунення бюрократичної о механізму тощо); а також конкурентні процеси, які виникають через функціонування конкурентної економічної системи, але в той _же час не ведуть до її безпосередньої зміни, це - економічна мобільність, інфляція, безробіття тощо.

За рівнем економічної системи розрізняють наступні конкурентні процеси:

мікроконкурентні - це конкурентні процеси між споживачами і виробниками всередині країни їх базування;

макроконкурентні - це конкурентні процеси між внутрішніми споживачами і зовнішніми виробниками.

Суттєвою є також відмінність між стихійними (природно історичними) і свідомими (цілеспрямованими) конкурентними процесами, які можуть переходити один в інший.

Стихійний конкурентний процес утворюється із численних різнонаправлених дій конкурентних суб'єктів (наприклад, тенденція конкурентних процесів до переміщення).

Свідомий конкурентний процес є сукупністю цілеспрямованих дій, які досягають передбачуваного результату (наприклад, ігнорування продукції ви­робника з метою зниження ціни реалізації).

Стихійні і свідомі конкурентні процеси діалектично взаємопов'язані: перші включають елементи свідомої самоорганізації, а другі - елементи спонтанного, самовільного. Це робить відмінність між ними відносною.

Конкурентна зміна.

Під терміном "конкурентна зміна" розуміють найбільш загальну форму буття матеріальних об'єктів, яка пов'язана з частковим чи повним перетворенням зовнішніх або внутрішніх форм їх організації, їх місцем перебування в тій чи іншій точці простору, в тому чи іншому інтервалі часу.

Зміни притаманні всім об'єктам природи, бо не існує предметів, які знаходилися б в абсолютному спокої. Діапазон конкурентних змін від простого механічного створення продукції в просторі до глибинних перетворень в структурі конкуренції. Багаточисленні зміни відбуваються постійно і безперервно від мікрорівня конкуренції до її макрорівня.

Універсальність зміни стосовно конкуренції як економічного явища і категорії проявляється в тому, що вона притаманна всім елементам конкурентної структури і проявляється на всіх етапах розвитку конкуренції. Стосовно поняття розвитку - основної конкурентної категорії, яка відображає суть конкурентної динаміки - поняття "конкурентна зміна" є своєрідним смисловим різновидом, значення якого зростає, коли здійснюється аналіз на мікрорівні, де й відбуваються численні види конкурентних змін.

Проблема конкурентної зміни була основною для економістів у XX ст., а значний інтерес до неї був викликаний:

· усвідомленням масштабу конкурентних наслідків глобалізації для європейської економічної системи;

· розумінням значення фундаментальної відмінності між європейською економічною системою й так званою, "трансатлантичною".

Теорія конкурентної зміни була пов'язана з питаннями розвитку довготривалої й великомасштабної конкуренції, або конкуренції макророзвитку.

Підходи до конкурентних змін, зокрема характерні для XX ст., можуть бути розділені на теорії конкурентної еволюції й конкурентної революції. В першому випадку передбачається, що конкурентна зміна включає такі основні стадії розвитку, як "військова й індустріальна конкуренція", через які конкуренція прогресує від простих сільських аграрних форм до більш складних і диференційованих індустріально-міських форм. Такі теорії розвивались Р.Джонсоном, Л.Спенсером і Е.Стріклендом. Підхід до аналізу конкурентної зміни в межах функціоналізму в деякій мірі залишається залежним від еволюційного погляду, оскільки за таким підходом конкурентна зміна розглядається як адаптація конкурентної системи до оточуючого середовища через процеси диференціації свідомості споживача і збільшенням його структурної складності.

Конкурентні зміни пронизують всю структуру економіки, всі її рівні і є передумовою конкурентного розвитку. Виділяють такі типи конкурентних змін, що впливають на конкурентний розвиток економіки:

• природні зміни;

• демографічні зміни;

• зміни, що відбуваються у виробничій сфері;

• зміни, що відбуваються в системі управління;

• зміни, що відбуваються в організації конкуренції;

• зміни, що відбуваються в структурі конкуренції.

Важливий вплив на конкуренцію, конкурентні зміни здійснюють наукові відкриття і винаходи, інновації. В прийнятті конкурентних змін важливу роль відіграє їх сумісність із існуючою соціально-культурною системою споживача.