Загальні методологічні підходи до вивчення історії бухгалтерського обліку

Лекція 1. Початок зародження бухгалтерії. освоєння чисел та підрахунків

Загальні методологічні підходи до вивчення історії бухгалтерського обліку

Упродовж тривалого часу бухгалтерські працівники практично не цікавились історією свого фаху. Інтерес до історії як науки в людства виник лише на певному етапі розвитку. Домінувала думка, що історичні події не мають будь-якого практичного значення, тому й не потрібно займатись дослідженням минулого.

Тільки на початку XX ст. зародився науковий інтерес до вивчення історії бухгалтерського обліку, як зрештою багатьох інших прикладних дисциплін. В історичному процесі було набуто великий практичний досвід вивчення історії, який полягає в узагальнення всього кращого, що створило людство.

Вивчаючи історію, минуле науки про бухгалтерський облік по-різному розуміють і трактують методи її вивчення та дослідження. Тому й підходи до узагальнення та викладення питань розвитку обліку були і є різними:

1. Філософський. Його головна ідея полягає в тому, що дослідники намагаються пояснити історичний екскурс філософськими законами розвитку та з'ясувати як вони впливали на ті чи інші процеси в т.ч. й на формування рахівництва і обліку. Незважаючи на значну, на перший погляд, науковість і значущість такого підходу, він сьогодні вважається невдалим. На основі побудованих схем згідно з цим підходом деякі факти з історії обліку не набули відображення, загалом не пояснює діалектики та еволюції розвитку бухгалтерського обліку. Основоположниками названого напряму були А. Хаар і відомий оригінальними ідеями російський вчений Ф.В. Єзерський. Останній взагалі заперечував подвійну бухгалтерію, називаючи її "злодійською" та неправильною. Це він обґрунтовував "потрійною бухгалтерією", що базувалась на таких категоріях матеріального обліку, як "прихід", "видатки", "залишок". Пізніше цей напрям підтримував й інший російський вчений Я.М. Гальперін (1894-1952). Не вдаючись до позитивних та негативних характеристик такого підходу, сміливо можна стверджувати, що сьогодні в нього немає послідовників не тільки в Україні, а й усьому світі.

2. Документальний. На відміну від попереднього, дослідники історії обліку опираються на факти у тісному зв'язку з їх документальним підтвердженням. Такий підхід ґрунтувався на збиранні та опрацюванні багатьох документів — історичних фактів-матеріалів, що формує підставу для осмислення історичного розвитку бухгалтерського обліку. Прихильниками документального підходу слід назвати О.О. Бауера, В.Ф. Широкого, Б. Пенндорфа, Ф. Меліса, Р. де Рувера, Г. де Кройса, Е. Стевелінка, В. Стона. Наприклад, німець О.О. Бауер пропагував видання текстів старовинних книг з обліку, утримуючись від їх коментарів. В.Ф. Широкий, українець за походженням, вивчав бухгалтерські документи і книги Росії XVIII ст., теж не вдаючись до глибокого аналізу їхніх недоліків і переваг. Ще й сьогодні відомі на Заході праці Р. де Рувера, особливо його робота "Як виникла подвійна бухгалтерія", до якої далі ми ще будемо звертатися.

3. Синтетичний підхід— це узагальнена (поєднана за багатьма ознаками) парадигма виникнення і розвитку бухгалтерського обліку. Його прихильники на підставі дослідження історичного досвіду і фактів узагальнюють зміст історичного розвитку обліку в рамках кількох концепцій. Так, український вчений A.M. Ґалаґан, учень відомого українського вченого-економіста А.П. Рудановського, викладав методо­логічні засади обліку на підставі історичного розвитку суспільства. Серед зарубіжних авторів до прихиль­ників цього напряму слід віднести Н.С. Помазкова, К.П. Кейля, К.Т. Деметреску, Р. Теофановича, Ф. Гертца. На нашу думку, сьогодні цей підхід є найбільш виправданим і вдалим, має багато послідовників і при­хильників та найбільшу перспективу.

4. Аналітичний підхід — це підхід до вивчення окремих елементів методу бухгалтерського обліку: балансу, рахунків, подвійного запису тощо, а не до бухгалтерського обліку, його розвитку загалом. Відомими представниками цього методу були А.Ч. Літтл-тон, Б.С. Ямей, Н.Р. Вейцман. Загалом, не аналізуючи певні переваги цього напряму, слід зазначити основний недолік, який завадив його широкому розвитку, — це відсутність системного підходу до вивчення окремих категорій обліку, що значно порушує методологічні засади дослідження розвитку обліку.

Незалежно від обраного підходу до написання історії бухгалтерського обліку, дослідження на цю тему завжди турбували обліковців, викликали і викликають практичний інтерес вчених-економістів, бухгалтерів-практиків, простих читачів і широкого загалу в усьому світі. На сьогодні для вчених-економістів і методологів в Україні, які працюють у цьому напрямі, найважливішим і найменш дослідженим, на нашу думку, є документальний підхід. Його реалізація полягає у збиранні документальних свідчень, що підтверджують розвиток бухгалтерського обліку, починаючи від первісного ладу, через Київську Русь, Галицько-Волинське королівство, литовсько-польську добу, Козаччину, Російську та Австро-Угорську імперії аж до наших днів, та опрацюванні зібраного.