Скарби української народної культури

Український народ шанує і поважає свою історію, свою культуру – як давню, так і сучасну. Він зберігає її у народному мистецтві, літописах, архітектурних спорудах. Для українців визначну роль відіграють і різні природні об'єкти. Це й великий Дніпро-Славутич, який протікає через всю Україну і проходить через усю її історію. Він оспіваний в численних піснях, думах, легендах. Дніпро – справжня гордість, слава нашої країни.

Це й острів Хортиця, що у Запоріжжі, - символ історії козацтва, славної Запорізької Січі.

Це й гора Говерла у Карпатах – найвища гора на українській землі.

Неповторна, висока культура українського народу знайшла своє відтворення в народному мистецтві: вишиванках, кераміці, килимарстві, лозоплетінні, писанкарстві, художньому ткацтві.

Унікальні споруди, пам'ятки архітектури також належать до скарбів народної культури.

Розвиток містобудування та архітектури в Україні почався дуже давно. Найвидатнішою архітектурною спорудою Київської України, що збереглася до нашого часу, є Софійський собор у Києві, зведений у 1037 – 1044 роках. До видатних пам'яток світу належить також і архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври з Успенською церквою, зруйнованою у 1941 році. Зараз її повністю відбудовано.

У Західній Україні збереглося чимало середньовічних замків – у Хотині, Кам'янець-Подільському, Луцьку, Острозі. Вражає своєю величністю Кафедральний костьол у Львові. Міста Східної України прикрашені архітектурними ансамблями монастирів і православних храмів. Унікальною пам'яткою архітектури є Андріївська церква у Києві.

Освіта

Освіта у давнину. Українці завжди високо цінували освіту. Це увійшло навіть у нашу мову у вигляді численних прислів'їв та приказок. Всім добре відомі народні прислів’я: „Наука в ліс не веде, а з лісу виводить”, „Вчення – світ, а невчення – тьма”, „Вік живи, вік учись”, „Книга вчить, як на світі жить” та багато інших. Перші школи у Князівській Україні з’явилися понад тисячу років тому. Почали їх запроваджувати князі Володимир Великий та Ярослав Мудрий. Ярослава навіть Мудрим прозвали через його любов до науки та освіти. Перші школи засновували при церквах і монастирях. Учителями були священики та монахи, оскільки в ті часи вони були найосвіченішими людьми. Підручників не було, замість них використовували церковні книги.

В школах часів Князівської України вчили тільки читати та лічити. Якщо хтось хотів отримати вищу освіту, він мусив їхати до інших країн або займатися самоосвітою. У ХУ1 столітті з’явилися школи, які засновували городяни. Вони створювали спеціальні організації, які називалися братствами. Звідси назва шкіл – братські. У братських школах вчили не тільки читання і письма, але й латинської мови, граматики, деяких інших предметів. Наприкінці ХУ1 ст. Український князь Констянтин Острозький заснував на свої кошти першу вищу школу – Острозьку Академію. У цій академії отримали освіту багато відомих людей того часу, з них уславлений козацький гетьман Петро Сагайдачний.

У ХУП столітті в Україні була відкрита славетна Києво-Могилянська Академія. Одним із засновників цієї академії був керівник української церкви того часу Петро Могила, який нині проголошений святим. У цій академії в різні роки навчалися гетьмани Іван Виговський та Іван Мазепа, видатний російський учений Михайло Ломоносов, український філософ Григорій Сковорода. Утримувалась академія на державний кошт та добровільні пожертвування. Кошти на неї давав і гетьман Петро Сагайдачний. Багато допомагав академії Іван Мазепа.

Дбали про освіту нашого народу й інші українські гетьмани. Наприклад, в часи правління Данила Апостола та Кирила Розумовського початкові школи для козацьких синів були відкриті майже в кожному великому селі. Однак коли російські царі ліквідували українську гетьманську державу, більшість шкіл для дітей простих людей були закриті. Відкривалися школи тільки для дітей багатих і знатних людей.

Освіта у наш час. Після подій 1917 – 1920 років спершу в Українській Народній Республіці, а потім в УРСР освіті народу стали приділяти набагато більше уваги. Для українських дітей почали відкривати школи. Спочатку обов'язковою була початкова освіта, потім – неповна середня, нині – повна середня освіта.

Рівень підготовки наших учнів не гірший, ніж у більшості розвинених країн. У нашій країні відкрито багато вищих навчальних закладів. У них молоді люди можуть навчатися як на власні кошти, так і безкоштовно (за рахунок держави). Гордістю України є Національний університет імені Тараса Шевченка.