Ускладнення, що виникають при переливанні несумісної крові по груповим факторам системи АВО (гемотрансфузійний шок).

Причина – невиконання правил та інструкцій по техніці переливання крові, неправильне визначення груп крові по АВО і проведення проб на сумісність. Патогенез – масивне внутрішньосудинне руйнування (гемоліз) перелитих несумісних еритроцитів аглютиногенами реципієнта з виходом в плазму строми зруйнованих еритроцитів і гемоглобіну, якому властива тромбокластична активність, що призводить до розвитку дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, порушення центральної гемодинаміки, мікроциркуляції і розвитку геморагічного шоку. Клініка – початкові клінічні ознаки гемотрансфузійного шоку з’являються під час гемотрансфузії або ж зразу після неї і характеризуються короткочасним збудженням, болями в грудній клітині, животі, попереку, тахікардія, гіпотонія, гострі порушення функції нирок і печінки – поява сечі темно-вишневого кольору, жовтяниця. Важкість стану хворого зумовлена об’ємом перелитих несумісних еритроцитів, характером захворювання і станом хворого перед переливанням.

Лікування. Негайно зупинити переливання крові, еритроцитарної маси, що викликають гемоліз. Підключити нову систему з реологічними кровозамінниками внутрішньовенно, проводити лікувальні заходи по виведенню із шоку. Одночасно показано проведення масивного (близько 2 – 2,5 л) плазмофорезу з метою видалення вільного гемоглобіну, продуктів фібриногену із заміщенням видалених об’ємів відповідною кількістю свіжезамороженої плазми. Для зменшення згортання продуктів гемолізу в дистальних відділах канальців нефрону необхідно підтримувати діурез не меншим за 75 – 100 мл на годину за допомогою 20 % розчину манітолу (15-50 г) і фуросеміду (100 мл однократно, 1000 мл на добу). Корекція кислотно-лужного стану крові 4 % розчином бікарбонату натрію і стабілізації артеріального тиску з допомогою розчинів реополіглюкіну, альбуміну, при необхідності корекція глибокої анемії (Нв менше 60 г/л) – переливання індивідуально підібраних відмитих еритроцитів, десенсибілізуюча терапія – антигістамінні препарати, кортикостероїди, серцево-судинні препарати. Об’єм трансфузійної терапії повинен бути адекватним діурезу, контролем є нормальний рівень центрального венозного тиску. В першу добу посттрансфузійного гострого внутрішньосудинного гемолізу показано призначення гепарину (внутрішньовенно до 20000 ОД на добу під контролем часу згортання крові). В тих випадках, коли комплексна терапія малоефективна і розвивається гостра ниркова недостатність і уремія необхідно провести гемодіаліз в спеціалізованих відділеннях.