Основні елементи світової валютної системи. 1. Основні елементи світової валютної системи

План

1. Основні елементи світової валютної системи

2. Міждержавне регулювання валютно-фінансових відносин

3. Світовий валютний ринок. Його структура і учасники

Література до теми:

1. Шмырева А. И., Колесников В. И., Климов А. Ю. Международные валютно-кредитные отношения. – СПб: Питер, 2001. – 272 с.

Основні елементи світової валютної системи

Сучасна світова економіка і МЕВ передбачають ефективне обслуговування різноманітних інтересів представників окремих країн за допомогою спеціальних механізмів та інструментів.

В обслуговуванні міжнародних платежів приймають участь різноманітні посередники і використовуються різноманітні методи, юридичні форми і канали зв’язку. Забезпечення швидкого та ефективного переказу коштів є важливим елементом міжнародної економіки.

Світова валютна система – це закріплена міжнародними угодами форма організації міжнародних валютних відносин, що склалась на основі розвитку системи світового господарства.

Елементом світової валютної системи є міжнародні валютні відносини. Міжнародні валютні відносини –це поточні зв’язки, які виникають між різними суб’єктами МЕВ на валютних ринках з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних і валютних операцій.

Світова валютна система має таку функціональну структуру:

1) визначення складу основних міжнародних платіжних засобів та резервних валют;

2) встановлення режиму валютних паритетів і валютних курсів;

3) визначення умов конвертування валют;

4) вироблення механізму поповнення каналів міжнародного обігу платіжними засобами та валютні обмеження;

5) уніфікація основних форм міжнародних розрахунків та міжнародного кредитування;

6) визначення статусу міждержавних інститутів, які регулюють валютні відносини;

7) встановлення режиму міжнародних валютних ринків і ринків золота.

(1) Резервна (ключова) валюта – це валюта економічно-розвинутої країни, яка виконує функцію міжнародного платіжного і резервного засобу, служить базою для визначення валютного паритету і валютного курсу для інших країн.

Існують певні об’єктивні передумови отримання валютою статусу резервної:

1) провідні позиції країни в світовому виробництві, експорті товарів і капіталів, золотовалютних резервів;

2) розвинута мережа кредитно-банківських послуг;

3) організований ринок позичкових капіталів;

4) лібералізація валютних операцій, вільна конвертація валюти, що забезпечує попит на неї зі сторони інших країн.

Необхідною умовою визнання національної валюти резервною є впровадження її в міжнародний оборот через центральні банки і міжнародні валютно-кредитні організації, що здійснюють міждержавне валютне регулювання. Сьогодні резервними валютами вважаються долар США, німецька марка, японська єна, англійський фунт стерлінгів, швейцарський франк.

(2) Елементом валютної системи є валютний паритет – це співвідношення між двома валютами, що визначені в законодавчому порядку. Фактично валюти ряду країн прив’язані до однієї з валют розвинутої країни або до кошику валют. В даний час валютний паритет встановлюється на основі СДР (спеціальний прав запозичень). Базисом його встановлення є і дорогоцінні метали (зокрема, золото).

Валютний паритет служить основою валютного курсу.

Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в одиницях валюти іншої країни. Розрізняють такі види (режими) валютних курсів, як:

1) фіксований (офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, що базується на певному визначеному в законодавчому порядку паритеті. Він є офіційним валютним курсом країни і встановлюється її центральним банком);

2) курс, що коливається (курс, що вільно змінюється під впливом попиту і пропозиції, що базується на використанні ринкового механізму (в Україні – курс на УМВБ));

3) плаваючий (різновидність курсу, що коливається, який передбачає використання ринкового механізму валютного регулювання).

(3) Наступний елемент валютної системи – рівень конвертованості валют. Рівень конвертованості визначається станом і типом економіки та рівнем валютних обмежень. Розрізняють такі види валют:

1) вільноконвертована валюта (в даний час 132 валюти) – це валюта, яка вільно і в необмеженій кількості обмінюється на інші національні валюти;

2) частково-конвертована валюта – це національна валюта країн, де застосовуються валютні обмеження для певний фізичних чи юридичних осіб і по окремим видам обмінних операцій (характерна для більшості країн, що розвиваються);

3) неконвертована валюта – національна валюта, яка функціонує лише у межах однієї країни і не обмінюється на інші іноземні валюти.

(4) Наступний елемент валютної системи – валютні обмеження. Валютні обмеження – це система економічних, правових і організаційних заходів, які регулюють операції з національною і іноземною валютою, золотом тощо.

Суб’єктами, що здійснюють валютні обмеження, можуть бути (1) окремі країни, (2) міжнародні організації, (3) дві або декілька держав на основі укладення відповідних взаємних угод. Основними причинами введення валютних обмежень є: (1) нестача валюти; (2) зовнішня заборгованість країни; (3) нерівновага платіжних балансів.

Основними заходами валютного регулювання є наступні:

1) регулювання валютних переказів за кордон;

2) цільове регулювання прибутку, який отримують і переказують за кордон іноземні інвестори;

3) часткова або повна заборона вільної купівлі-продажу іноземної валюти.

(5) Здійснення міжнародних розрахунків та міжнародне кредитування передбачають наявність і регулювання міжнародної валютної ліквідності. Міжнародна валютна ліквідність – це здатність країни або групи країн забезпечити своєчасну оплату своїх міжнародних зобов’язань.

Джерела міжнародної ліквідності:

1) офіційні золоті і валютні резерви країни;

2) рахунки суб’єктів МЕВ в СДР і ЕКЮ;

3) право на отримання термінового кредиту в МВФ (це означає, що кожний член МВФ має право на отримання (автоматичне) термінового кредиту в іноземній валюті в межах 25% його квоти).

(6) Міждержавні інститути, які регулюють валютні відносини, займаються розробкою режиму безпечного розвитку валютних відносин у масштабах світового господарства. На національному рівні: – це (1) національні банки; (2) міністерство економіки; (3) міністерство фінансів; (4) органи валютного контролю. На міжнародному рівні: - це (1) міжнародні валютні фінансові організації (МВФ); (2) регіональні валютно-фінансові організації (Європейський валютний інститут).

(7) Світовий валютний ринок – це сукупність постійних економічних та організаційних відносин стосовно операцій купівлі-продажу іноземних валют, а також платіжних документів в іноземній валюті.