Система державних соціальних стандартів і нормативів в Україні

Як зазначено в ст. 3 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», формування державних соціальних стандартів і нормативів здійснюється за такими принципами:

Ø забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав та державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного;

Ø законодавчого встановлення найважливіших державних соціальних стандартів і нормативів;

Ø диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів;

Ø наукової обґрунтованості норм споживання та забезпечення;

Ø соціального партнерства;

Ø гласності та громадського контролю при їх визначенні та застосуванні;

Ø урахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері соціального захисту та трудових відносин.

Основними цілями процесу соціальної стандартизації є

1) забезпечення в повному обсязі рівнодоступних і якісних соціальних послуг для різних категорій населення відповідно до досягнень науки, практичного вітчизняного і закордонного досвіду;

2) забезпечення взаємозв’язку систем стандартизації, сертифікації, ліцензування і контролю якості у сфері соціального обслуговування населення;

3) використання соціальних стандартів при формуванні бюджетів різних рівнів і аналізу щодо їх виконання.

Стосовно завдань соціальної стандартизації, то серед них мож­на виділити наступні:

· удосконалення механізму реалізації основних конституційних прав, гарантованих громадянам;

· задоволення найважливіших потреб людини, збереження єдиного соціального простору держави на основі вирівнювання умов доступності споживання матеріальних благ і послуг у різних регіонах України;

· підвищення обґрунтованості формування бюджетів, насамперед на рівні регіонального і місцевого самоврядування;

· концентрація фінансових ресурсів на пріоритетних напрямках соціальної політики;

· досягнення взаєморозуміння й ефективної взаємодії між усіма учасниками системи соціального обслуговування населення — персоналом установ соціальної сфери, клієнтами цих установ, органами управління і контролю;

· встановлення оптимальних, науково обґрунтованих вимог до обсягу (переліку), характеристики і якості соціальних послуг;

· нормативно-технічне забезпечення контролю якості, сертифікації соціальних послуг;

· ліцензування діяльності суб’єктів, залучених у процес соціального обслуговування.