Розробка оргпроекту системи управління

Проектування системи полягає у встановленні складу і структури кожної категорії управління і раціональних відносин між ними, що забезпечують ефективне функціонування системи.

Процес проектування здійснюється за схемою аналіз – синтез – аналіз. Можна намітити найбільш типові завдання аналізу і завдання синтезу проектованої пари категорій управління (АВ).

Завданнями аналізу є виявлення складу і взаємної відповідності структур А і В і оцінка параметрів А і В в діючій системі управління; завданнями синтезу – приведення А і В в стан взаємної відповідності; планування заходів (розробка методів), що забезпечують розвиток (вдосконалення) А і (або) В.

У табл.7.8наведені завдання аналізу і синтезу ряду конкретних пар категорій.

Макет системи функціонально-цільового управління.Структуру системи управління і організацію управління в ній найнаочніше видно з макету (матриці) системи, що відображає поєднання загального (вищого) керівництва компанією, цільового і функціонального управління. У цій матриці спеціальні функції управління розподіляються за цільовими, функціональними і лінійними підсистемами. Кожен рядок утворює цільову підсистему, а кожен стовпець — функціональну або лінійну підсистему. Деякі спеціальні функції мають багатоцільову спрямованість і тому входять у всі або в декілька цільових підсистем.

Таблиця 7.8.

Завдання аналізу і синтезу пар категорій управління при проектуванні системи управління

Рис.7.9. Схема управління компанією.

Алгоритм розробки оргпроекту.Алгоритм розробки оргпроекту системи управління укрупнено представлений на рис.7.9.Найбільш відповідальним етапом є розробка макету системи управління. Його доцільно розробляти для кожного рівня структури компанії, наприклад для рівня об'єднання (концерну) і рівня підприємства (компанії у складі концерну).

Рекомендується наступний порядок відпрацювання макету:

· проводиться передпроектне обстеження підприємства і з'ясування його правового становища, відображеного в статуті АТ і положеннях про раду директорів та про правління, а також аналіз існуючої організації стратегічного і оперативного управління;

· за наявності міжгалузевих і галузевих типових рішень по СУ ці типові рішення беруться за початкову базу;

· уточнюється склад функціональних підсистем і визначаються головні органи управління в підсистемах на двох рівнях управління;

· організовується обговорення складу і розподілу спеціальних функцій по цільових і функціональних підсистемах з керівниками головних органів підсистем управління;

· формується макет СУ за результатами обговорення (перша редакція), який представляється на розгляд вищого керівництва компанії.

Макет СУ є початковим проектним документом. На його основі розробляються ТЗ на проектування СУ і основної системи СТП. За наслідками розробки – основного СТП можлива необхідність уточнення макету (друга редакція). В основному СТП макет приймає форму нормативного документа.

Якщо макет СУ відпрацьований добре, можна порівняно автономно проектувати цільові і функціональні підсистеми.

Наступним важливим кроком проектування СУ є розробка каталогу завдань управління за спеціальними функціями. У каталозі доцільно відобразити ряд пар категорій управління типу [ФУ-СбУ], [ФУ-КУ], [ФУ-ОУ] і т. д. Це досягається введенням в таблицю каталогу таких граф, як найменування спеціальної функції і завдання управління; назва головного органу; відповідальний виконавець по спеціальній функції, завданню управління; показник (показники), на який впливає рішення задачі; повноваження за рішенням завдання (хто затверджує рішення, хто бере участь в його розробці, з ким воно узгоджується, хто контролює виконання рішення); періодичність (терміни) рішення задачі; нормативне забезпечення завдання; інформаційне забезпечення завдання.

Після відпрацювання каталогу завдань, можливо, знов доведеться відкоректувати макет СУ (третя редакція) і основної СТП (друга редакція).

Каталоги завдань доцільно вводити до складу основних СТП підсистем управління.

В основних СТП цільових підсистем доцільно також встановити правило по координації виконання спеціальних функцій на підставі схеми прямих і зворотних зв'язків цих функцій.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Азов Г. Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. – М.: Центр экономики и маркетинга, 1996.

2. Акофф Р. Планирование будущего корпорации. – М.: Прогресс, 1985.

3. Акофф Р. Планирование в больших экономических системах /Пер. с англ. Б. Рубальского; Под ред. И. А. Ушакова. – М: Сов. радио, 1972.

4. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия.– СПб.: Питер ком.,1999.

5. Ансофф И. Стратегическое управление /Пер. с англ.; Под ред. Л.И. Евенко. – М.: Экономика, 1989. Б. Рубальского; Под ред. И.А.Ушакова. – М.: Сов. радио, 1972.

6. Белошапка В. А., Загорий Г.В. Стратегическое управление: принципы и международная практика. –К.:Абсолют–В, 1998.

7. Боумэн К. Основы стратегического менеджмента /Пер. с англ.; Под ред. Л.Г. Зайцева, М.И.Соколовой. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997.

8. Брели Р., Майерс С. Принципы корпоративных финансов: Пер. с англ. – М.: Олимп–бизнес, 1997.

9. Велесько Е.И., Быков А. А., Дражек 3. Стратегическое управление: практика принятия системных решений: Учебное пособие. – Минск: Тэхналогія, 1997.

10. Винокуров В.А. Организация стратегического управления на предприятии. – М.: Центр экономики и маркетинга, 1996.

11. Виссема Х. Менеджмент в подразделениях фирмы /Пер. с англ. –М.: Инфра–М, 1996.

12. Виханский О.С. Стратегическое управление. – 2–е изд., перераб. и доп. – М.: Гардарика, 1998.

13. Виханский О.С. Стратегическое управление. – М.: Изд–во МГУ, 1995.

14. Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000.

15. Герцевская Г., Романовская М. Стратегический анализ предприятия.–Варшава: PWEJ995.

16. Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика. – М.: Финпресс,1998.

17. Господарський кодекс України, 2003.

18. Дойл П. Менеджмент: стратегия и тактика / Пер. с англ.; Под ред. Ю. Н. Каптуревского. – СПб.: Питер, 1999.

19. Євтушевський В. А. Основи корпоративного управління: Навч. посіб. – К.: Знання–Прес, 2002.

20. Забелин П.В., Моисеева Н.К. Основы стратегического управления. – М.: ИВЦ "Маркетинг", 1998.

21. Карлоф Б. Деловая стратегия: концепция, содержание, символы/Пер, с англ. – М.: Экономика, 1991.

22. Кинг У., Клиланд Д. Стратегическое планирование и хозяйственная политика. – М.: Прогресс, 1982.

23. Кіндрацька Г.І. Основи стратегічного менеджменту: Навч. посібник. – Львів: Кіпарті ЛТД, 2000.

24. Класифікація організаційно-правових форм господарювання: класифікатор Держкомітету України зі стандартизації, метрології та сертифікації № 288 від 22.11.94 // Галицькі контракти.–1997.–№46.

25. Ковтун О.І. Стратегія підприємства. Навчальний посібник. –Львів: Новий Світ – 2005,2007.

26. Коно Т. Стратегия и структура японских корпораций / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1987.

27. Круглов М.И. Стратегическое управление компанией. – М.: Русская деловая литература, 1999.

28. Круглов М. И. Комплексные системы повышения эффективности производства и качества работы в легкой промышленности. — М.: Легпромбытиздат, 1986.

29. Круглов М. И. Сложные системы и их анализ. — М.: Институт управления народным хозяйством, 1975.

30. Круглова Н. Ю., Круглов М. И. Стратегический менеджмент. Учебник для вузов. — М.: Издательство РДЛ, 2002.