Умови припинення права постійного землекористування

Припинення права постійного користування землями держав­ної та комунальної власності може здійснюватися у порядку їх ви­лучення для суспільних потреб. Вилучення як спосіб припинення права постійного землекористування передбачене ст. 149 ЗК, в якій розмежовані відповідні повноваження і компетенція різних рівнів. Це обумовлюється державною чи комунальною належністю земель та законодавчим делегуванням правомочностей власності органам виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Відповідно до зазначеної норми земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішен­ням органів державної влади та місцевого самоврядування. Вилу­чення провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних і міських рад згідно з їх повноваженнями.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки ко­мунальної власності відповідних територіальних громад, які знахо­дяться у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються або викупляються ними з урахуван­ням вимог ст. 150 земельного закону. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні та районні ради мають право вилучати ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які знаходяться у постійному користуванні, для всіх потреб.

За районними державними адміністраціями на їх території закріплене право вилучати земельні ділянки державної власності, що знаходяться у постійному користуванні, в межах сіл, селищ та міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення лісово­го і водного господарства, крім випадків, коли таке вилучення віднесене до компетенції Кабінету Міністрів України; будівництва об"єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної гро­мади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Обласні державні адміністрації на їх території мають право ви­лучати земельні ділянки державної власності, які знаходяться у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, коли їх вилучення віднесене до повноважень районних державних адміністрацій та Кабінету Міністрів України. Київська і Севасто­польська міські державні адміністрації вилучають земельні ділянки державної власності, які знаходяться у постійному користуванні, в межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, коли це вилу­чення віднесене до компетенції Кабінету Міністрів України.

Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим щодо вилучення земельних ділянок аналогічні функціям обласних державних адміністрацій. Вона може вилучати ділянки державної власності, які знаходяться у постійному користуванні, у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, коли їх вилучення віднесено до повноважень районних державних адміністрацій та Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України може вилучати земельні ділянки дер­жавної власності, які знаходяться у постійному користуванні і ви­користовуються для сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також призначені для використання у природоохо­ронних цілях. До таких земель належать: рілля та інші сільського­сподарські угіддя, земельні ділянки, зайняті багаторічними насад­женнями І використовувані для несільськогосподарських потреб,

землі, зайняті лісами першої групи площею понад десять гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого та рек­реаційного призначення, крім випадків, коли їх вилучення віднесе­но до компетенції районних та обласних державних адміністрацій, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також випадків, пе­редбачених ст. 150 ЗК для особливо цінних земель.

Надання зазначеним органам виконавчої влади та місцевого са­моврядування права вилучення земельних ділянок державної та ко­мунальної власності, які знаходяться у постійному користуванні, їх підприємств, не позбавляє їх як землекористувачів права на судо­вий розгляд такого вилучення. Так, відповідно до ч. 10 ст. 149 ЗК у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку. Таким чином, судовий розгляд припинення права постійного землекористування є га­рантією недопущення незаконного та необгрунтованого вилучення земельних ділянок.