Договори перестрахування та їх види.

Класифікація договорів перестрахування.

Існує багато видів перестраховочних договорів. В кожному окремому випадку перестраховочний договір має свої особливості, по долям участі, по ставкам премії, власному утриманню, комісійним виплатам.

В процесі розвитку перестраховочних відносин сформувались певні типи перестраховочних договорів, які використовуються на національному ( всередині країни ) та міжнародних рівнях.

За формою взаємно взятих зобов¢язань цедента та перестраховика договори перестрахування діляться на :

· факультативного перестрахування;

· облігаторного перестрахування

· факультативно – облігаторного перестрахування.

Відповідно сам процес перестрахування називаєть: факультативним, облігаторним, факультативно – облігаторним.

Договір факультативного перестрахування – індивідуальна операція, що стосується тільки одного ризику. Договір факультативного перестрахування надає повну свободу задіяним сторонам:

· цеденту - в вирішенні питання, скільки залишити на власний ризик ( власне утримання);

· перестраховику – в рішенні питання прийняття ризику в тому чи іншому обсязі.

При заключенні кожного договору перестрахування перестраховочні платежі взимаються індивідуально, незалежно від суми страхових платежів, отриманих цедентом. Розмір платежів за надані гарантій в порядку факультативного перестрахування надаються з врахуванням ситуації, що складується на перестраховочному ринку.

Відмінна риса факультативного перестрахування : як цеденту, так і перестраховику надана можливість індивідуальної оцінки ризику і в залежності від того, прийняття певного рішення: цеденту – о передачі ризику, перестраховику - о прийнятті ризику.

Від¢ємна сторона факультативного перестрахування: цедент повинен передати частину ризику до початку настання відповідальності за цей ризик. Перестраховик звичайно має невеликий проміжок часу для аналізу ризику, що надходить в перестрахування.

Договір облігаторного перестрахування зобов¢язує цедента передавати певну частину в усіх ризиках, прийнятих на страхування. Передача цих долів ризиків перестраховику відбувається тільки в тому випадку, коли їх страхова сума перевищує

певну, раніш обумовлену власну участь страховика. Договір облігаторного перестрахування накладає зобов¢язання на перестраховика прийняти запропоновані йому в перестрахування долі цих ризиків.

Перестрахувальні платежі за договором облігаторного страхування завжди визначаються в % від суми страхових платежів , отриманих страховиком при заключенні первинного договру страхування.

Договір облігаторного перестрахування укладається на невизначенний термін з правом взаємного розірвання. Договір облігаторного страхування найбільш сприятлив для цедента, так як всі раніш визначені ризики отримують покриття у перестраховика.

Основні відмінності облігаторного страхування від факультативного:

· облігаторне перестрахування охоплює всю або значну частину страхового портфеля страховика;

· обслуговування договору облігаторного страхування обходиться дешевше для сторін.

Факультативно-облігаторна форма перестрахуваннядає цеденту свободу прйняття рішень : в відношенні яких ризиків та в якому розмірі треба їх передати перестраховику. Перестраховик при цьому зобов¢язаний прийняти цедовані долі ризиків на раніш обумовлених умовах.

Перестраховочні платежі по договорам відкритого покриття визначаються на індивідуальній основі за погодженням сторін або пропорційно страховим платежам, отриманих при заключенні первинних договорів страхування.

Договір відкритого покриття може бути недоцільним та небезпечним для перестраховика, так як цедент, зробивши аналіз ризиків в страхуому портфелі, передає в перестрахування тільки найбільш небезпечні ризики. Тому договори відкритого покриття заключаються перестраховиками тільки з такими цедентами, які користуються повною довірою на підставі баготорічної практики та співробітництва.