Сукупний попит

ТЕМА № 12

Макроекономічна рівновага: сукупний попит та сукупна пропозиція.

Лекцію підготувала:

к.е.н., доцент кафедри

економіко-правових дисциплін

Новікова Н.І.

Донецьк, 2007

План

Вступ

1.Сукупний попит.

2.Сукупна пропозиція.

3.Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Сукупний попит

Сукупний попит (AD) — це сукупність вітчизняних товарів і послуг, які мають бажання купити резиденти і нерезиденти з метою задоволення своїх платоспроможних потреб.

Суб’єктами сукупного попиту є домогосподарства, підприємства, уряд та іноземці. У зв’язку із цим сукупний попит можна визначити як суму попиту домашніх господарств на споживчі товари і послуги, підприємств на інвестиції, урядового попиту на державні закупівлі та попиту іноземців, який дорівнює чистому експорту:

Сукупний попит (АD),як платоспроможний попит на реальний ВВП, залежить від рівня цін на кінцеві товари та послуги.

У грошовій формі сукупний попит (АД) представляє собою сукупні витрати економіки на закупівлю товарів та послуг.

Суб’єктами сукупного попиту є домогосподарства, підприємства, уряд та іноземці.

Сукупний попит можна визначити як суму попиту на приватне споживання, приватні інвестиції, державні закупівлі та чистий експорт:

(11.1) ,де

С-споживчий попит (попит домашніх господарств на споживчі товари і послуги);

І-інвестиційний попит(попит підприємств на приватні інвестиції);

G- урядовий попит

NX-. попит іноземців (NX).

Рис.12.1.Структура сукупного попиту

Між сукупним попитом і ціною існує обернена залежність, і тому в графічній моделі крива сукупного попиту прибирає вигляду від’ємно похилої лінії (Рис.11. 2.)

Сукупний попит істотно відрізняється від однотоварного попиту (попиту на окремі види товарів). Однотоварний попит перебуває в оберненій залежності від ціни безпосередньо, а сукупний попит — опосередковано. Опосередкована залежність сукупного попиту від ціни виявляється завдяки трьом ціновим чинникам:

· Ефекту процентної ставки - збільшення цін підвищує попит на гроші, а отже веде до зростання процентної ставки, і відповідно зменшується реальний обсяг національного продукту, який мо-жуть купити макроекономічні суб^’єкти.

· Ефекту багатства або реальних касових залишків - при збіль-шенні цін купівельна спроможність населення зменшується, во-но бідніє і зменшує свої витрати, і навпаки при зменшенні цін споживчий попит населення зростає.

· Ефекту імпортних закупок - при інших незмінних умовах під-вищення внутрішніх цін на товари і послуги веде до збільшення імпорту і зменшення експорту. Відповідно зменшується сукуп-ний попит на вітчизняні товари.

Рис.11. 3. Фактори сукупного попиту

Опосередкована залежність сукупного попиту від ціни виявляється завдяки трьом ціновим чинникам:

· Ефекту процентної ставки - збільшення цін підвищує попит на гроші, а отже веде до зростання процентної ставки, і відповідно зменшується реальний обсяг національного продукту, який мо-жуть купити макроекономічні суб^’єкти.

· Ефекту багатства або реальних касових залишків - при збіль-шенні цін купівельна спроможність населення зменшується, во-но бідніє і зменшує свої витрати, і навпаки при зменшенні цін споживчий попит населення зростає.

· Ефекту імпортних закупок - при інших незмінних умовах під-вищення внутрішніх цін на товари і послуги веде до збільшення імпорту і зменшення експорту. Відповідно зменшується сукуп-ний попит на вітчизняні товари.

Крім них на сукупний попит впливають нецінові чинники:

· очікування, зміни в економічній політиці,

· зміни в світовій економіці. Графічно вплив їх відображається зміщенням кривої сукупного попиту у відповідний бік (Рис.11.4.)

Рис.11.4. Вплив нецінових факторів на криву сукупного попиту

Ринковий попит знаходиться в безпосередній залежності від ціни. Чим вища ціна, тим менший попит, і навпаки. Такий характер впливу ціни на ринковий попит зумовлюється ефектом доходу та ефектом заміщення.

Ефект доходу проявляється в тому, що за умов зниження ціни купівельна спроможність кожної грошової одиниці доходу збільшується. Це збільшує попит покупців на даний товар із відповідною еластичністю.

Ефект заміщення полягає в тому, що зниження ціни на певний товар робить його відносно дешевим, тобто доступнішим порівняно з іншими товарами аналогічного призначення. Внаслідок цього попит на відносно дешевий товар збільшується за рахунок його зменшення на інші відносно дорожчі товари.

Така реакція покупців на зміни рівня цін не має відношення до сукупного попиту. Це пояснюється тим, що суб’єктом сукупного попиту, тобто покупцем ВВП, є національна економіка, яка водночас є і виробником ВВП, тобто його продавцем. Отже, покупець і продавець уособлюється в національній економіці. Національна економіка як продавець отримує доходи від продажу товарів, а як покупець несе певні витрати на їх купівлю. За цих умов втрати економікою купівельної спроможності (реальних витрат), які виникають унаслідок зростання загального рівня цін, компенсуються економіці збільшенням її купівельної спроможності, яке спричинюється зростанням її номінальних доходів. У підсумку купівельна спроможність економіки, а отже й сукупний попит залишаються незмінними.

Таким чином, між сукупним попитом і ціною немає безпосередньої залежності. Проте між ними існує опосередкована залежність, яка проявляється за допомогою трьох чинників, якими є: ефект процентної ставки, ефект багатства та ефект чистого експорту.

Ефект процентної ставки полягає в тому, що у разі зростання загального рівня цін покупцям товарів і послуг потрібно більше грошей для оплати купівельних операцій. Отже, зростає попит на гроші, що за незмінної пропозиції грошей викликає підвищення їх ціни, тобто процентної ставки. Внаслідок цього сукупний попит зменшується за рахунок попиту на ті товари, для купівлі яких потрібно запозичувати (купувати) гроші. Це стосується передусім інвестиційних товарів, а також високо вартісних товарів споживчого призначення, до яких належать переважно товари довгострокового використання (легкові автомобілі, холодильники, телевізори тощо).

Ефект багатства пов’язаний з такою формою багатства, як фінансові активи. Зі зростанням цін в економіці реальна вартість, тобто купівельна спроможність нагромаджених домогосподарствами фінансових активів зменшується. Це стосується, зокрема, активів із фіксованою грошовою вартістю: строкових депозитів, облігацій. За таких умов власники зазначених активів стають реально біднішими, що скорочує їх попит. І навпаки, за умов зниження загального рівня цін реальна вартість фінансових активів збільшується, що збільшує платоспроможний попит їх власників.

Ефект чистого експорту відображує вплив загального рівня цін на результати зовнішньоторговельної діяльності країни. Вплив цього чинника на сукупний попит проявляється тоді, коли ціни на вітчизняні товари зростають або зменшуються порівняно з цінами на аналогічні іноземні товари, тобто коли змінюються відносні ціни. Якщо ціни на вітчизняні товари піднімуться вище за ціни на іноземні товари, вітчизняні покупці почнуть віддавати перевагу імпортним товарам. Це збільшить імпорт і зменшить сукупний попит за рахунок скорочення чистого експорту. Іноземці, навпаки стануть купувати менше вітчизняних товарів, що викличе скорочення експорту, чистого експорту і зменшення сукупного попиту. Отже, ефект чистого експорту також свідчить про обернений зв’язок між ціною ВВП і сукупним попитом.

Розглянуті вище чинники є ціновими чинниками сукупного попиту. Їх особливість полягає в тому, що вони опосередковано реалізують обернену залежність сукупного попиту від ціни.

Крім ціни на сукупний попит впливають й інші чинники, що не пов’язані зі зміною цін. Усі такі чинники називаються неціновими чинниками сукупного попиту. Вони є зовнішніми екзогенними змінними функції сукупного попиту. Тому на графіку вплив нецінових чинників на сукупний попит викликає переміщення його кривої у відповідний бік .

Збільшення сукупного попиту унаочнюється переміщенням його кривої вправо — з положення AD₁ у положення AD₂. Таке переміщення показує, що сукупний попит збільшується за незмінних цін., Зменшення сукупного попиту зображується переміщенням його кривої вліво — з положення AD₁ у положення AD₃. Це означає, що економічні суб’єкти готові купувати меншу кількість товарів і послуг за незмінних цін.

Нецінові чинники є неоднорідною сукупністю. Визначаючи їх, слід враховувати, що сукупний попит складається з таких чотирьох компонентів: споживчий попит (С), тобто попит домашніх господарств на споживчі товари і послуги; інвестиційний попит (І), тобто попит підприємств на приватні інвестиції; урядовий попит (G) і попит іноземців (NX).

Тому нецінові чинники сукупного попиту слід поділити на відповідні чотири групи (табл. 1).

Як видно з табл. 1., на кожний компонент сукупного попиту впливають різні нецінові чинники.

Таблиця.1

НЕЦІНОВІ ЧИННИКИ СУКУПНОГО ПОПИТУ

2. Сукупна пропозиція

Сукупна пропозиція (AS) — це сукупність товарів і послуг, які виробляють національні підприємства для продажу на ринку з метою отримання прибутку.

Суб’єктами сукупної пропозиції є підприємства, які виробляють товари і послуги, а мотиваційним чинником, який лежить в основі прийняття ними рішень щодо зміни обсягів виробництва своєї продукції, є максимізація прибутку.

Крива сукупної пропозиції AS складається з трьох відрізків (рис. 11.5)

І. Горизонтальний або кейнсіанський відрізок - характеризує зміни в обсязі виробництва в умовах неповної зайнятості і незмінного рівня цін (депресійний стан економіки).

ІІ.Проміжний відрізок - в умовах обмеженості ресурсів збільшення обсягів виробництва супроводжується зростанням цін на виробничі фактори.

ІІІ.Вертикальний відрізок - коли економіка знаходиться в точці своїх виробничих можливостей, зростання обсягів виробництва вже не відбувається, а спостерігається підвищення цін на економічні ресурси.

Рис.11. 5. Крива сукупної пропозиції

Qp - реальний обсяг виробництва

Qf - потенційний обсяг виробництва

Форма кривої сукупної пропозиції відображає зміни витрат на одиницю продукції при збільшен-ні обсягів національного виробництва.

Чинником, що впливають на сукупну пропозицію, є такі, від яких залежить прибутковість виробництва. Всі ці чинники можна поділити на дві групи: ціна і нецінові чинники. Ціна впливає на прибутковість виробництва через обсяг виручки від продажу даного обсягу продукції, а нецінові чинники — через середні витрати на її виробництво.

Рис.11.6.Фактори сукупної проозиції

Всі нецінові фактори змінюють середні витрати, в результаті чого крива сукупної пропозиції (AS) зміщується (рис. 11.7)

Рис. 11. 7. Вплив нецінових факторів на сукупну пропозицію

3. Рівновага між сукупним попитом і сукупною пропозицією.

Внутрішньою властивістю ринкової економіки є її постійне тяжіння до рівноваги. В узагальненому вигляді рівновага в економіці є рівновагою між сукупним попитом і сукупною пропозицією, тобто AD = AS. Тому модельAD–AS є базовою моделлю економічної рівноваги.

Слід розрізняти рівновагу короткострокову і довгострокову.

Короткострокова рівновага відображує рівновагу між сукупним попитом і короткостроковою сукупною пропозицією.

Довгострокова рівновага — це рівновага між сукупним попитом і короткостроковою сукупною пропозицією, яка дорівнює довгостроковій сукупній пропозиції.

Короткострокова сукупна пропозиція може збігатися або не збігатися з довгостроковою сукупною пропозицією. Вони збігаються, якщо економіка знаходиться в стані повної зайнятості, і не збігатися, якщо економіка потрапляє у стан неповної або надмірної зайнятості. Це означає, що короткострокова рівновага може забезпечуватися в умовах різного рівня зайнятості.

На противагу їй довгострокова рівновага може спостерігатися лише в економіці з повною зайнятістю.

У макроекономічному аналізі економічна рівновага фіксується як результат відповідних змін в економіці. Проте реально в кожний окремий проміжок часу рівноваги в економіці не існує. Ринковий механізм постійно створює передумови як для порушення, так і для відновлення економічної рівноваги. Тому рівновага — це не статична, а динамічна властивість економіки, яка реалізується лише в тенденції.

Внутрішньою властивістю ринкової економіки є постійне тяжіння до рівноваги між сукупним попитом і пропозицією.

Модель «сукупний попит — сукупна пропозиція» є базовою моделлю економічної рівноваги

Між сукупним попитом і сукупною пропозицією постійно виникає розбіжність. Але вона також постійно відновлюється ринком.

Перетин кривих сукупного попиту (АД) та сукупної пропозиції (AS) визначає рівноважний рівень цін і рівноважний реальний обсяг національного виробництва(рис.11.8).

Найбільш нестабільним компонентом економічної рівноваги є сукупний попит. При збільшенні сукупного попиту можуть бути три варіанти макроекономічної рівноваги в залежності від відрізка на графіку сукупної пропозиції.

Рис. 11.8. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції

На кейнсіанському відрізку - зростання попиту призводить до зростання реального обсягу національного виробництва і рівня зайнятості при незмінних цінах

Рис. 11.9 Модель економічної рівноваги на кейнсіанському відрізку

Рис. 11.10 Модель економічної рівноваги на проміжному відрізку

На проміжному відрізку - зростання попиту призводить до зростання реального обсягу виробництва, рівня цін і зайнятості .

Рис. 11. 11Модель економічної рівноваги на проміжному відрізку

На класичному відрізку - зростання попиту призводить до інфля-ційного зростання цін та номінального ВВП при незмінному обсязі реального ВВП.

Рис. 11.12 Модель економічної рівноваги на класичному відрізку

Якщо сукупний попит зменшується, у виробників є два варіанти поведінки:

· скорочувати виробництво;

· знижувати ціни.

Якщо рівновага порушується падінням сукупного попиту відносно потенційного ВВП, то це викликає зниження цін, яке скорочує сукупну пропозицію до сукупного попиту. В такий спосіб забезпечується рівновага в короткостроковому періоді на умовах неповної зайнятості.

Довгострокова рівновага, яка відповідає умовам повної зайнятості, не буде досягнута. Вона може відновитися лише з часом, якщо зарплата відреагує на падіння сукупного попиту і, як наслідок, зменшення попиту на ринку праці. Це зменшить середні витрати і збільшить прибутковість виробництва, що стимулюватиме зростання сукупної пропозиції до рівня потенційного ВВП. Одночасно збільшення сукупної пропозиції викликає зниження цін, що збільшить сукупний попит до рівня потенційного ВВП і урівноважить його з сукупною пропозицією на умовах повної зайнятості.

Економічна рівновага може порушуватися і сукупною пропозицією. Якщо вона порушується падінням сукупної пропозиції відносно потенційного ВВП, то ціни зростуть, а сукупний попит під їх впливом зменшиться до рівноваги з сукупною пропозицією в умовах неповної зайнятості. Це — короткострокова рівновага на умовах стагфляції.

У довгостроковому періоді рівновага на умовах повної зайнятості може відновитися, якщо адекватно скороченню попиту на ринку праці зменшиться зарплата. Це збільшить прибутковість виробництва і стимулюватиме зростання сукупної пропозиції до рівня потенційного ВВП. Одночасно зменшаться ціни, що збільшить сукупний попит до рівня потенційного ВВП, внаслідок чого економічна рівновага відновиться на умовах повної зайнятості.

Спроможність ринкового механізму до відновлення економічної рівноваги на умовах повної зайнятості не піддається часовому визначенню. Тому шлях до неї лише за допомогою ринкового механізму може бути невизначено тривалим і супроводжуватися великими економічними і соціальними втратами. Щоб скоротити його тривалість і зменшити втрати, необхідне державне втручання в економіку.