РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Ринок цінних паперів - це складний механізм, за допомогою якого встановлюються відповідні правові та економічні взаємовідносини між підприємцями, корпораціями та іншими структурами, яким необхідні фінансові кошти для свого розвитку, та організаціями н громадянами, які їх можуть позичити (надати) на певних умовах.

Отже, мета ринку цінних паперів - акумулювати фінансові ресурси й забезпечити можливість їх перерозподілу через вдосконалення різномані­тних операцій з цінними паперами різними учасниками ринку, тобто здійс-

нювати посередництво в русі тимчасово вільних грошових коштів від інвес­торів до емітентів цінних паперів.

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» [3] ототож­нює ринок цінних паперів з фондовим ринком і дає таке визначення: це су­купність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо роз­міщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів).

Завданням ринку цінних паперів є: створення умов та забезпечення повного та швидкого переливу заощаджень в інвестиції за ціною, яка задо­вольняла б обидві сторони; мобілізація тимчасово вільних фінансових ресу­рсів з метою здійснення конкретних інвестицій; формування ринкової ін­фраструктури, що відповідає світовим стандартам; трансформація відносин власності; забезпечення реального контролю над фондовими капіталом на засадах державного регулювання та ін.

Ринок цінних паперів мас забезпечувати реалізацію національних ін­тересів, а також сприяти зміцненню економічного потенціалу країни шля­хом:

1) сприяння:

- надходження інвестицій у реальний сектор економіки;

- ефективної системи захисту прав і інтересів інвесторів, як вітчизня­них, так і іноземних;

- сприятливих умов для розвитку інститутів спільного інвестування, в тому числі недержавних пенсійних фондів;

- умов для підвищення конкурентоспроможності фондового ринку
України з подальшою цивілізованою його інтеграцією в міжнародні
ринки капіталу;

2) розбудови:

-сучасної надійної системи виконання угод з цінними паперами та обліку права власності на цінні папери;

-ефективної системи організованої торгівлі, яка має визначати рин­кову вартість цінних паперів вітчизняних емітентів;

3) концентрації і централізації торгівлі корпоративними цінними па­перами українських емітентів на організованому ринку на засадах конс­труктивної конкуренції та інновацій;

4) гармонізації політики держави на фондовому ринку з грошово-кредитною, валютною і бюджетно-податковою політикою з метою роз­витку фондового ринку України.

Існує декілька рівнів, які проходить цінний папір з моменту емісії до моменту активних торгових операцій через ринок:

-первинний ринок, на якому відбувається розміщення нових цінних папе­рів;

-вторинний ринок - місце основної купівлі-продажу раніше випущених активів;

- третії) ринок охоплює торгівлю зареєстрованими на біржі цінними па­перами за межами самої біржі;

- четвертый ринок - це електронні системи торгівлі великими пакетами цінних паперів безпосередньо між інституційніши інвесторами. Найві-доміші системи четвертого ринку - InstiNct, POSIT, Crossing Network.

Первинний ринок - це місце первинної пропозиції акцій, емітованих (тобто випущених) компанією. Деякі емітенти спілкуються з покупцями безпосередньо, проте переважна більшість користується послугами інвести­ційних посередників, роль яких виконують, зазвичай, брокерські фірми, рідше - банки.

Первинна пропозиція буває двох видів:

1. Приватне розміщення. В цьому випадку пакет акцій продається одному-двом інституційним інвесторам (наприклад, інвестиційному банку). Особливістю приватного розміщення є закритий характер операції. Ніяких вимог з розкриття фінансової документації не висувається. Проте приватне розміщення є неліквідною інвестицією, оскільки покупець пакету акцій не має права перепродувати цінні напери протягом двох років з моменту опе­рації.

2. Публічне розміщення (public offering) або IPO (initial public offering) - це випуск компанією своїх акції чи інших цінних паперів на ри­нок з метою продажу широкому колу інвесторів. Головною метою ІРО є збільшення капіталу компанії. У світовій практиці первинне публічне роз­міщення зазвичай здійснюється «молодими» компаніями, які прагнуть отримати кошти для розширення власного бізнесу. Проте досить часто ве­ликі компанії розміщують власні цінні папери з метою стати компаніями, які публічно продаються на біржі.

На цьому первинний ринок цінних паперів закінчується і настає ри­нок вторинний.

Вторинний ринок призначений для забезпечення максимальної лік­відності цінних паперів, а також для регулювання торгівлі ними. Вторинний ринок буває біржовим і позабіржовим. Торгівля цінними паперами на бір­жовому вторинному ринку відбувається на фондових біржах.

На вторинному ринку обертаються цінні папери, які вже реалізовані на первинному, тобто тут продаються та купуються раніше випущені цінні папери, відбувається зміна їх власників. З точки зору організації, вторинний ринок поділяється на позабіржовий (вуличний) та біржовий. Термін «вули­чний ринок» (торгівля з прилавку) зберігається з тих далеких часів, коли лондонські брокери укладали угоди просто на вулиці чи у кафе. Позабіржо­вий ринок ще називають децентралізованим, на відміну від біржового централізованого.

Біржовий ринок пов'язують з поняттям фондової біржі як особливо організованого, зазвичай, вторинного ринку цінних паперів, що сприяє під-

вищснню мобільності капіталу і виявленню реальних ринкових цін активів. Історично позабіржовий ринок передує біржовому.

ІІозабіржовий ринок охоплює ринок операцій із цінними паперами поза біржею: первинне розміщення, а також перепродаж цінних паперів тих емітентів, що не бажають потрапити на біржу.

Крім зазначених вище сегментів, ринок цінних паперів можна класи­фікувати за такими ознаками:

за категоріями емітентів: ринок корпоративних цінних паперів; ринок державних цінних паперів; ринок муніципальних цінних паперів тощо;

* за рівнем розвитку інстишуційного середовища: розвинуті ринки та ринки, що розвиваються;

та за рівнем організації торгівлі активами: організований і неорганізова­ний;

* за формою організації торгівлі активами (вторинний): біржовий і поза­біржовий;

* за термінами випуску: ринок безтермінових цінних паперів; ринок тер­мінових цінних паперів із встановленим терміном обертання та без встановленого терміну обертання тощо;

* за територією розповсюдження: міжнародний, національний, міжнаці­ональний, регіональний;

за видами (категоріями) цінних паперів: ринок акцій (у тому числі за їх видами); ринок ОВДГ1, ринок іпотечних цінних паперів, ринок похідних цінних паперів та ін.);

* за принципом повернення фінансових активів, що підлягають повернен­ню: ринок боргових зобов'язань та ринок інструментів власності;

* за типом торгівлі ринок цінних паперів має дві основні форми - публі­чну та комп'ютеризовану.

Як і будь-який інший, ринок цінних паперів формується, виходячи з попиту та пропозиції, урівноважених ціною на фінансові інструменти. Через ринок цінних паперів акумулюються грошові нагромадження кредитно-фінансових інститутів, корпорацій, підприємств, держав, приватних осіб і спрямовуються на виробниче та невиробниче вкладення капіталів.

Ринок цінних паперів об'єднує частину кредитного ринку (ринок бо­ргових інструментів позики або боргових зобов'язань) та ринок інструмен­тів власності. Іншими словами, цей ринок охоплює операції з випуску й обертання інструментів позики, інструментів власності, а також функціону­вання їх гібридів і похідних.

Отже, головною метою розвитку ринку цінних паперів є залучення тимчасово вільних інвестиційних ресурсів для спрямування їх на віднов­лення та забезпечення подальшого зростання виробництва.

Загальний стан ринку цінних паперів характеризується фондовими індексами та їх динамікою. У фінансових публікаціях (засобах інформації) публікуються біржові та позабіржові фондові індекси для міжнародного ринку акцій загалом, а також для регіональних та національних ринків зок­рема. Так, Morgan Stanly Capital International (MSCI) публікує такі індекси:

• Світовий - 1500 акцій з 22 країн;

• Європейський - 600 акцій;

• По Європі, Австралії та Далекому Сході (EAFE) - 1000 акцій. Ці індекси враховують близько 60 % капіталізації кожного ринку.

У "Financial Times" публікуються фондові індекси для основних на­ціональних, регіональних та світового ринків (FT/S & Р Actuaries World Indices), які визначаються спільно з FTSE International Standard & Poor's. Регіональні індекси визначаються для таких регіонів, як Америка, Європа, Тихоокеанський регіон, Євротихоокеанський регіон, Японія, Північна Аме­рика та інші. Для кожного індексу наводяться:

- значення в доларах США, евро, японських єнах та національних
валютах;

- зміна у відсотках щодо попереднього дня торгів індексу в дола­рах США, євро та національних валютах;

- середнє значення дивіденду.

Індекси FT/S & Р Actuaries базуються на даних близько 2500 акцій та враховують більш ніж 70 % капіталізації кожного ринку. Існують й інші міжнародні фондові індекси. Так, з 1987 року Solomon Brothers та Frank Russell публікують індекси Solomon/Russell Global Equity. Союз швейцарсь­ких банків (Union de Banques Suisses - UBS) визначає регіональні та світові індекси на основі значень основних національних індексів. БанкCredit Swiss-First Boston також визначає міжнародні індекси, які згодом публікує в «Euromoney».