Заняття 1,2

Заняття 1,2

Тема №9 Завдання і принципи організації медичного забезпечення військ. Органи управління і підрозділи медичного постачання.

Заняття 1,2

Відомо, що від рівня забезпеченості медичної служби медикаментозними, бактерійними препаратами, антибіотиками, інструментарієм, іншими предметами медичного призначення багато в чому залежить своєчасність і ефективність надання медичної допомоги пораненим і хворим, успіх їхнього лікування, обсяг проведення профілактичних, санітарно -гігієнічних і протиепідемічних заходів.

Військово -медичне постачання - один з найважливіших напрямків роботи медичної служби. Воно являє собою комплекс заходів, спрямованих на повне, безперебійне, своєчасне забезпечення медичним майном військових частин, з'єднань, медичних установ.

Роль військово -медичного постачання значно зростає в умовах сучасної війни. Наявність на оснащенні Збройних Сил сучасних засобів збройної боротьби, значно збільшені їхні можливості визначають складний, винищувальний характер війни. Санітарні втрати будуть величезні. Більш складною буде їхня структура. Медичним установам прийдеться виконувати поставлені завдання з великими перевантаженнями. А це буде причиною масових санітарних втрат, на етапах медичної евакуації та потреби величезної кількості медичного майна в необхідному асортименті, великих моральних, фізичних і психологічних сил всього особового складу медичної служби, у тому числі провізорів -організаторів медичного постачання.

1. Історія розвитку, завдання і принципи медичного постачання, його значення в загальній системі організації медичного постачання військ.

Вітчизняна військова медицина виникла в XVII на початку XVІІІ століття в зв'язку з державотворенням і створеними регулярними збройними силами. У попередні періоди існували лише окремі недосконалі елементи військово-медичної організації.

Наприкінці XVІІ століття Петро І створив національну російську регулярну армію. Була піддана перебудові і військово-медична організація. Зародження фарамії зв'язане з Аптекарським наказом, завданням якого було забезпечення армії медичною і лікарською допомогою. З'явилися перші аптеки. Вони займалися виготовленням лікарських засобів в основному з рослинної сировини, здійснювали постачання перев'язувальним матеріалом, хірургічними інструментарієм, лікарськими предметами.

Надалі , у зв'язку з веденням бойових дій і появою великої кількості поранених і хворих виникла необхідність розширення обсягу медичної допомоги. А це вимагало збільшення арсеналу лікарських засобів. Створюється "Казенна верхня аптека", "Головна аптека", в інтересах наближення постачання до військ створюються перші польові похідні аптеки.

Бурхливий розвиток промисловості і мережі залізниць наприкінці XІХ і початку XX століття дозволило переглянути організацію медичного забезпечення і всю систему постачання військ. Але обсяг майна в польових аптеках був великим, а це ускладнювало їхнє пересування. Частини й установи не могли вчасно одержувати необхідні медикаменти, перев'язувальні засоби, хірургічні інструменти й ін.

Починаючи з 1918 року був прийнятий цілий ряд заходів для створення запасів медичного майна і максимальне наближення баз медичного постачання безпосередньо до військ.

Велику Вітчизняну війну (1941-1945 р.) медична служба Червоної Армії зустріла цілком оснащеною медичним майном і з відпрацьованою системою медичного постачання. Однак, у результаті несприятливо сформованої в початковому періоді війни загальної стратегічної обстановки у театрі воєнних дій і серйозних помилок в ешелонуванні запасів були втрачені значні кількості медичного майна. Війна зажадала внесения серйозних коректив в організаційні принципи медичного постачання. Був встановлений новий порядок постачання, відповідно до якого медичне майно підрозділялося на майно "бойового забезпечення" і майно "поточного постачання". Майно "бойового забезпечення" включало короткий перелік тих предметів, що витрачалися в період бойових дій військ і необхідні для порятунку життя поранених і хворих. Воно відпускалося поза всякою чергою по фактичній потребі. Забезпечення медичним майном здійснювалося за схемою "Центр - фронт - армія - дивізія - полк". Незважаючи на цілий ряд прийнятих мір, різного роду реорганізацій, медичне постачання, як окрема дисципліна, одержало своє остаточне оформлення в 1943 році зі створенням у Ленінграді Кафедри Військово-Медичного постачання при Військово-Медичній Академії.

Досвід Великої Вітчизняної війни зажадав перегляду комплектно-табельного медичного майна, перегляду комплектно -табельного оснащення з урахуванням надходження на постачання нових предметів і збільшення обсягу продукції, що випускається медичною промисловістю в післявоєнний період.

Після короткого екскурсу в історію розвитку й удосконалення медичного постачання розглянемо значення, завдання і принципи медичного постачання в загальній системі медичного забезпечення військ.

Військово -медична служба, штатна організаця Збройних Сил України, вирішує комплекс різних по цілям і змісту задач, пов'язаних з медичним забезпеченням, укомплектуванням медичної служби особовим складом і його підготовкою до вмілих дій у бойових умовах, захистом частин і установ медичної служби від зброї масового ураження, їхньою охороною й обороною. На військово -медичну службу покладається також ведення медичної розвідки, вирішення питань керування, військово -медична підготовка, ведення обліку і звітності.

Усі перераховані напрямки діяльності медичної служби важливі. Однак основним з них є медичне забезпечення, що у воєнний час організується і проводиться для збереження боєздатності і зміцнення здоров'я особового складу, найшвидшого лікування і повернення в лад поранених і хворих, попередження виникнення і поширення захворювань у військах.

Одним з важливих напрямків роботи медичної служби є військово-медичне постачання, що являє собою комплекс заходів, спрямованих на безперебійне забезпечення медичним майном, медичною і санітарною технікою військових частин і медичних установ Збройних Сил. Які це заходи? Їх багато. Основні з них, це планування, заготівля, прийом, нагромадження і збереження запасів медичного майна, відпуск медичного майна частинам і установам, організація експлуатації і ремонту медичної апаратури і техніки, контроль за раціональним, ощадливим і дбайливим (цілеспрямованим) використанням матеріальних коштів .

Відомо, що від рівня забезпеченості медичної служби медикаментами, антибіотиками, кровозамінниками, бактерійними препаратами, дезінфекційними і дератизаційними засобами, перев'язувальним і шовним матеріалом, інструментами, приладами, апаратами й іншими предметами медичного призначення багато в чому залежить своєчасність і безперервність надання медичної допомоги пораненим і хворим, обсяг лікувально-діагностичних, санітарно-гігієнічних і профілактичних заходів.

Точність діагнозу, ефективність лікування, успіх складної операції залежать не тільки від досвіду, таланту лікаря, але і від наявності і доброякісності медикаментозних засобів, якості інструментарію, справності апаратури. Тому питання медичного постачання як у мирний, так і у воєнний час повинні знаходитися в центрі уваги не тільки органів медичного постачання, але й усіх категорій лікарського складу, особливо начальників медичної служби. Саме тому медичному постачанню у свій час велику увагу приділяли такі видатні представники військової медицини, як М.І. Пирогов, 3.П. Соловйов, М.М. Бурденко, Б.К. Леонардов та інші.

Леонардов підкреслював, що мало мати все в достатніх кількостях, треба ще уміти вчасно і правильно його використовувати, інакше величезні скарби медичних засобів не тільки не дадуть бажаного результату, але й можуть призвести до непоправного збитку для медичної служби. Він стверджував: "Військовий лікар повинен бути не тільки тактиком, не тільки адміністратором і керівником, але і постачальником". (Б.К. Леонардов. "Військово-санітарна служба у військовому районі", М., 1931).

Роль військово -медичного постачання значно зростає в умовах сучасної війни. Наявність на оснащенні різних засобів збройної боротьби, значно збільшені їхні можливості визначають складний, винищувальний характер війни. Санітарні втрати будуть величезні. Значно будуть відрізнятися умови їхнього виникнення, структура. Медичним установам прийдеться виконувати свої завдання по наданню допомоги пораненим і хворим з великими перевантаженнями. А це зажадає подачі в місця масових санітарних втрат, на етапи медичної евакуації великої кількості медичного майна в необхідному асортименті, величезних моральних, фізичних і психологічних сил.

Основні завдання медичної служби по забезпеченню військ медичним майном і технікою.

- Визначення потреби в медичному майні, своєчасне і повне забезпечення їм Армії, Флоту;

- планування, прийом, збереження, відпуск, облік медичного майна в частинах і на складах, контроль за правильною, раціональною його витратою й експлуатацією;

- розробка і проведення заходів щодо захисту медичного майна від зброї масового ураження;

- здійснення заходів щодо ощадливої витрати медичного майна, всебічне використання місцевих ресурсів, а також трофейного майна;

- керівництво медичними складами з питань виробничо -операційної діяльності;

- організація і здійснення заготівель і закупівель медичного майна (централізовані і децентралізовані заготівлі);

- організація і проведення контрольно -ревізійної роботи;

- вивчення фармацевтичних кадрів і участь у їхній підготовці, розміщенні й удосконаленні;

- удосконалювання табельного оснащення частин і установ, а також норм постачання медичним майном.

Система забезпечення армії України медичним майном і технікою передбачає як натуральне постачання, так і грошове забезпечення. Головну роль грає натуральне постачання, в основу якого закладено відпуск об'єднанням, з'єднанням, частинам і установам медичного майна натурою.

Основними принципами забезпечення медичним майном Збройних Сил України є:

- принцип централізованого постачання;

- принцип планового постачання;

- принцип ощадливості ;

- принцип високої готовності і живучості системи медичного постачання;

- принцип нормованого натурального постачання;

- принцип забезпечення переважно комплектами медичного майна.

Основним організаційним принципом забезпечення медичним майном Збройних Сил є повне і безперебійне постачання військових частин і установ в усі періоди їхньої діяльності. Цей принцип є основним.

Принцип централізованого постачання медичним майном.

У його основу покладене централізоване керування запасами медичного майна (розподіл і подача майна по розпорядженнях органа управління медичної служби). Принцип централізованого постачання медичним майном дозволяє краще розпорядитися навіть вкрай обмеженими запасами, що особливо важливо в період війни. А зараз, коли може бути застосована зброя масового ураження, коли потреби в медичному майні значно зростають, цей принцип буде мати вирішальне значення.

Принцип планового постачання медичним майном.

Цей принцип виявляється в тому, що здійснюється встановлена періодичність доставки медичного майна частинам і установам за планами органів управління медичної служби. Строге і чітке дотримання цього принципу створює сприятливі умови для ритмічної, скоординованої роботи органів і установ медичного постачання, що особливо важливо у воєнний час.

Принцип економічності і раціональності у використанні медичного майна завжди мав і буде мати важливе значення. Вимоги цього принципу будуть виявлятися не тільки в раціональній витраті медичного майна, але й у максимально ефективному використанні усіх наявних сил і засобів мед. постачання.

Принцип високої готовності і живучості системи медичного постачання полягає у швидкому розгортанні сил і засобів медичногопостачання, здатністю їх швидкого відновлення за рахунок наявних і доданих сил і засобів.

Принцип нормованого натурального постачання полягає у відпуску медичного майна натурою в межах установлених норм постачання. Накопичений за тривалий період досвід показує, що система натурального постачання, незважаючи на ряд негативних сторін (примусовість асортименту, обмеження номенклатури й ін.), найбільше раціонально розв'язує питання забезпечення військ медичним майном у різних умовах. Деякі негативні сторони цього принципу вдається перебороти за рахунок децентралізованих заготівель, на що органом управління медичної служби виділяються кошти для закупівлі медичного майна на місцях.

Принцип забезпечення переважно комплектами медичного майна. Цей принцип дозволяє виконати одне з найважливіших сучасних вимог, поставлених до мед. служби - швидкості відмобілізації й оперативності постачання в ході бойових дій.

Розглядаючи завдання і принципи медичного постачання, не можна не звернути увагу на нормування медичного майна, що є однією з основних умов ефективності організації забезпечення військ медичним майном.

Під нормуванням медичного майна розуміються розробка і застосування норм постачання (відпуску, витрати, запасу) в інтересах повного задоволення потреби медичної служби в лікарських, перев'язувальних і інших засобах для надання медичної допомоги і лікування поранених і хворих.

Що ж таке норми медичного майна? Норми - це розроблені відповідно до досвіду і науково обґрунтованим розрахункам кількісні показники, що характеризують відпуск, витрати чи збереження медичного майна, регламентовані офіційними документами.

Норми постачання є основою для поточного і перспективного планування і забезпечення потреби військ у медичному майні. Вони є дійсним засобом повсякденного контролю над діяльністю медичної служби з питань забезпечення медичним майном.

У практиці роботи медичної служби встановлені наступні основні поняття по нормуванню медичного майна: норми постачання, норми запасу, розрахункова норма, табель.

Норми постачання - це кількість предметів медичного майна, установлена до видачі підрозділам, військовим частинам чи з'єднанням, і призначена для проведення заходів щодо медичного забезпечення у визначений період часу.

Норма запасів - це перелік найменувань медичного майна з указівкою його кількості, що підлягає зберіганню в запасах.

Розрахункова норма - це номенклатура і кількість медичного майна, що передбачає витрати на забезпечення очікуваних санітарних втрат протягом визначеного часу.

Табель- це перелік предметів і комплектів майна з указівкою їхньої кількості, визначених відповідно до складу і призначення військової частини. Він додається до штату військової частини.

Визначення потреби в медичному майні в частинах і установах діючої армії здійснюється по типових нормах постачання на воєнний час. На відміну від норм мирного часу, кожна типова норма на воєнний час включає усі інвентарні і витраті предмети, призначені військовій частині, у табелі до штату.

Табельна потреба у витратних і інвентарних предметах, представлених у типовій нормі у виді комплектів, обчислюється підсумовуванням кількості однойменних предметів у всіх приначених по нормі комплектах.

В оперативних об'єднаннях для розрахунку ймовірної витрати медичного майна спеціального і загального призначення в планованому періоді можуть використовуватися розрахункові (заявочні) норми витрати медичного майна на кожну 1000 санітарних втрат від окремих видів зброї, на 1000 особового складу і 1000 змішаних ліжок.

Визначення потреби в медичному майні спеціального призначення у воєнний час може обчислюватися виходячи з прогнозованих санітарних втрат у майбутньому бою (операції).

Витребування медичного майна здійснюється за заявками і повідомленнями, форми, порядок і терміни представлення яких визначаються Табелем термінових повідомлень Тилу ЗС України на воєнний час. Медичне майно, призначене частинам, з'єднанням і оперативним об'єднанням, поповнюється в порядку планового постачання й обов'язково доводиться до встановлених розмірів, обумовлених табельною потребою в період підготовки до бою (операції).

Знаючи принципи медичного постачання, а також поняття про нормування, визначення потреби і витребування медичного майна, розглянемо загалом схематично порядок представлення заявок і порядок подачі медичного майна.

2. Органи управління медичним постачанням, їхня організаційно-штатна структура, організація роботи.

Забезпеченням військ медичним майном, медичною і санітарною технікою відають органи управління, що називаються довольчими органами. У системі медичної служби до органів управління відносять:

- Департамент охорони здоров'я МО України;

- мед. службу Оперативного командування ( відділ медичного постачання);

- мед. службу Армійського корпуса (відділення медичного постачання);

- у механізованій (танкової) бригаді мед. постачання організує начальник мед. служби через начальника аптеки мед. роти;

- у батальйоні - начальник мед. пункту батальйону.

Основні функції органів управління зводяться до виконання наступних заходів:

- визначення потреби в медичному майні на майбутній період постачання чи бойову операцію;

- складання і представлення заявок на медичне майно у вищій орган управління (витребування майна);

- здійснення контролю за одержанням медичного майна;

- організація і здійснення заготівель і закупівель медичного майна;

- керівництво діяльністю установ і підрозділів медичного постачання;

- ведення оперативного обліку і звітності по медичному майну;

- розгляд документів з питань видачі інспекторських посвідчень на знищене чи втрачене медичне майно.

Одним з найважливіших завдань довольчих органів є планування і управління медичним постачанням у період підготовки й у ході бойових дій, що включають правильне визначення потреби майна, швидке його витребування й оперативну подачу по призначенню.

3. Загальна характеристика установ і підрозділів медичного постачання (призначення, оснащення, розгортання, організація роботи).

Органам управління(довольчим органам) підлеглі передбачені штатами відповідні установи медичного постачання - медичні склади.

До установ медичного постачання відносять:

- центральні медичні склади;

- медичні склади оперативних командувань;

- медичні склади медичних бригад Армійських корпусів;

- окружні і гарнізонні медичні склади;

- склади медичного майна медичних рот.

До установ медичного постачання можна віднести аптеки медичних частин, госпіталів.

Установи медичного постачання (склади) здійснюють:

- одержання і прийом поступаючого від промисловості і складів медичного майна, перевірку його кількості і якості;

- організацію укриття, збереження, обліку медичного майна;

- відпустк, видачу, доставку медичного майна ;

- організацію своєчасного ремонту медичного майна;

- формування і переформування комплектів медичного майна;

- нагромадження, збереження, облік і поновлення непорушних запасів медичного майна;

- збір, сортування і дослідження трофейного медичного майна.

Більш докладно установи медичного постачання, їхнє призначення, завдання, організаційно-штатна структура, порядок розгортання, устаткування, організація роботи і запаси медичного майна будуть розглянуті в лекції "Організація роботи медичних складів".

Тестові завдання:

300. Військово – медичне постачання – це напрямок роботи медичної служби, що являє собою:

1. Накопичення, облік, поновлення та попвнення медичного майна

2. Прийняття, збереження та облік медичного майна

3. Комплекс заходів, спрямованих на повне, безперервне, планове забезпечення військ медичним майном, медичною і санітарною технікою

301. Загальне керівництво медичним забезпеченням Збройних Сил України ( в т.ч.і медичним постачанням) здійснює:

1. Директор Департамента ОЗ МО України

2. Начальник управління медичного та матеріально – технічного постачання Збройних Сил України

3. Начальник оперативно – медичного управління Департамента ОЗ МО України

302. Безпосередньо організацією забезпечення медичним майном, медичною і санітарною технікою військових частин, з’єднань, медичних установ Збройних Сил України займається:

1. Директор Департамента ОЗ МО України

2. Начальник управління медичного та матеріально – технічного постачання Збройних Сил України

3. Начальник оперативно – медичного управління Департамента ОЗ МО України

303. Управлінню медичного та матеріально – технічного постачання Департамента охорони здоров’я МО України підпорядковані (вказати невірне твердження):

1. Центральні, регіональні, територіальні медичні склади

2. Військові представництва

3. Державні підприємства санаторіїв МО України

304. Оперативно – медичному управлінню Департамента охорони здоров’я МО України підпорядковані (вказати невірне твердження):

1. Головний Військовий клінічний госпіталь

2. Центральні, базові, гарнізонні військові госпіталі

3. Центральні медичні склади

305. Медична служба військових частин, з’єднань, Армійських корпусів, Оперативних командувань отримує медичне майно для лікування поранених і хворих, проведення профілактичних, санітарно – гігєнічних і протиепідемічних заходів згідно з:

1. Квартальними планами забезпечення

2. Піврічними планами забезпечення

3. Річними планами забезпечення

306. Установлена періодичність подання органами управління чітко визначених донесень та заявок на необхідне медичне майно і подача його в терміни, визначені планами органів управління являється сутністю:

1. Принципа планового постачання

2. Принципом централізованого забезпечення

3. Принципом ощадливості, раціональності й дбайливості

307. Максимально ефективне використання всіх наявних сил і матеріальних засобів медичної служби для надання медичної допомоги пораненим і хворим являється сутністю:

1. Принципа життєдатності системи медичного постачання

2. Принципа ценрталізованого забезпечення

3. Принципа планового постачання

4. Принципа ощадливості, раціональності і дбайливості

308. Централізований розподіл запасів медичного майна військовим частинам, з’єднанням, медичним закладам, Армійським корпусам, Оперативним командуванням за розпорядженням відповідних органів управління (довольчих органів) являється сутністю:

1. Принципа централізованого забезпечення

2. Принципа планового постачання

3. Принципа нормованого натурального постачання

309. Відпуск (видача) медичного майна військовим частинам, з’єднанням, медичним закладам, Армійським корпусам, Оперативним командуванням натурою в межах установленних норм постачання, являється сутністю:

1. Принципа ценрталізованого забезпечення

2. Принципа планового постачання