Б. Непряме джерело

Цитується агентством як безпосередній свідок події.

ЗВ. Ідентифіковане джерело

Це таке джерело, яке має точні ім'я, прізвище, професію і т.ін.

Подібні формулювання часто допомагають журналістам захистити своє джерело, маючи при цьому точні підтвердження своєї інформації.

Важливо, щоб джерело інформації було згодне бути процитованим, або - щоб його бодай проінформували про майбутнє посилання.

ЗГ. Неідентифіковане джерело передбачає лише закамуфльоване формулювання.

Вживання неідентифікованих джерел не робить великої слави агентству, а в певних випадках може негативно позначитись на його репутації. Тому, використовуючи подібні формули, треба чітко дотримуватися конкретних правил:

Перша вимога:

Завуальоване джерело має пряме відношення до серйозних впливових структур.

Ця вимога потребує також, щоб подібне джерело виступало в бекграунді. Подібна інформація матиме вигляд офіційної і буде сприйматися як така.

Друга вимога:

Джерела абсолютно безвідносні, де не можна виокремити ані адміністративну, ані представницьку приналежність вживаються тільки в бекграунді.

За таке повідомлення відповідає персонально журналіст та його агентство, і інформація носитиме неофіційний характер.

Третя вимога:

Інформація суто конфіденційна, що не має жодних підтверджень, яку надано журналістові виключно, щоби зорієнтувати його в ситуації, не може бути опублікована.

Американська журналістика в цьому плані ще суворіша, ніж європейська, оскільки вимагає, щоб інформація суто конфіденційного характеру не використовувалася журналістами навіть задля постановки питання іншим особам. Вважається, що це абсурд — давати інформацію журналістові, передбачаючи, що цю інформацію ніколи і ні яким чином не буде використано. Тому існує підозра, що зацікавлені особи, надаючи подібну "таємну" інформацію, прагнуть використати журналіста, щоб спрямувати його проти своїх супротивників. Журналісту треба бути особливо уважним, щоб не йти хибним шляхом.

Висновок: загалом, треба будь-що уникати неідентифікованих джерел, їх краще використовувати як підказку для пошуку інформації.

Дослідження, які регулярно проводить Франс Прес серед своїх клієнтів, свідчать, що насиченість неідентифікованими джерелами сприймається як професійна слабкість агентства, якщо не дискредитація загалом. Варто також пам'ятати, що в деяких країнах публікація непідтвердженої інформації може вартувати закриття бюро чи корпункту.

Таким чином, проблема джерела інформації зачіпає досить серйозно загальні моменти роботи агентства. Тому, коли літредактор чи черговий редактор опрацьовує повідомлення, ніколи не можна змінювати те формулювання, де вміщено джерело.

Якщо інформація, яку викладає журналіст у кількох абзацах повідомлення, надходить завжди з того самого джерела, необхідно вказувати це щоабзаца словосполученням "те саме джерело".

Краще уникати на початку тексту посилань у формі: "така є позиція міністра М". Бо потім, якщо не вказувати сумлінно чи не щоречення, що йдеться саме про позицію тієї ж людини, виникають двозначності. Так, коли в роз'яснювальному абзаці - бекграунді окреслюється ситуація загалом, її може бути сприйнято як знову ж таки точку зору міністра. Ще більша плутанина може виникнути, коли в інформації використовується декілька різних свідчень.

Отже не буде зайвим повсякчас вказувати, звідки саме надходить інформація.

Для цього використовуються узагальнені формули:

“Зведення джерел докупи”. Деякі наші клієнти не передруковують повідомлення інакше, якщо інформацію підтверджено з двох світових агентств. На рівні пошуку надійного джерела, журналіст має пам'ятати про існування подібної обачливості. Будь-яка інформація, що не є абсолютно очевидною, офіційно або чітко співвідносною, потребує перевірки й підтвердження у ще одному чи навіть кількох джерелах.

"Спостерігачі". Вживання цієї або подібної формули ("експерти", "компетентні особи") містить нюанс суб'єктивності, оскільки це провокує підозру, що "спостерігач", “експерт", і т. ін. є ніхто інший як сам автор повідомлення.

Подібні формулювання є доречними лише у двох випадках:

а) журналіст насправді здобув цей коментар у колах, здатних професійно прокоментувати подію чи факт — військові експерти, медичні, науковці. В такому випадку рівень коментарю може не прямо вказувати на те, що це не журналістська вигадка;

б) коли журналіст настільки давно спеціалізується на певній тематиці, що насправді сам стає експертом, знавцем тих нюансів, які є невідомі широкому загалу навіть працівників ЗМІ. Він настільки добре знає всі причетні до ситуації кола, їхні звички, реакції, позиції, що здатний з високою долею ймовірності прогнозувати й аналізувати подію. Наприклад, це може статися, якщо колишній військовий інженер, а нині журналіст, коротко коментує випробування якоїсь зброї.

“Спростування”

Спростування треба цитувати за тими ж правилами, що й інформацію — тобто вказувати повністю, звідки воно надходить.

Досить часто посадові особи під час промови чи виступу вживають недолужні фрази, які намагаються потім списувати на рахунок агентства. Тому краще зберігати кілька днів магнітофонні записи тих виступів, цитування яких могло б викликати невдоволення.

У разі, коли адміністрація розповсюдила заяву (щодо результатів виборів, фінансової діяльності), яка виявилася не вірною, треба обов’язково, спростовуючи цю інформацію, вказувати хто саме її дав, а також - хто вносить корективи.

Спростування щодо кримінальної інформації

Загалом, практика світових агентств не передбачає публікації подібних спростувань. Виняток - справи, що мають насправді національний або інтернаціональний розголос. Також інколи важливо спростувати важливі для слідства деталі, які було подано невірно; наприклад, колір одягу злочинця, який втік з місця події, точне місце, куди було підкладено бомбу і т. ін. Але, підкреслюємо, йдеться лише про загальновідомі злочини. І не забувайте, що будь-які викрадення, теракти, замахи і вбивства — завжди родючий грунт для найнереальніших спростувань, які потрапляють до мас-медіа найчастіше анонімно.

Якщо ж спростування інформації на кримінальну тему вирішено опублікувати, треба обов'язково вказати, звідки нову інформацію отримано і в який спосіб (телефоном, поштою...). Треба зазначати, що "автор спростування представився як..." представник тої чи іншої групи або організації. Часто практично неможливо перевірити, чи дійсно ця людина представляє групу чи організацію, до того ж нерідко йдеться про невідомі організації.