Розрахунок водопровідної мережі

В практиці водопостачання зустрічаються два види розрахунків дільничих мереж:

- розімкнуті (тупікові), що складаються з магістралі та відгалужень;

- замкнуті (кільцеві), що складається з певної кількості замкнутих контурів.

Розрізняють два випадки розрахунку водопровідних мереж:

- розрахунок нової водопровідної мережі, коли необхідно знайти не тільки діаметри ділянок трубопроводів, а й відмітку рівня води в водонапірній башті;

- розрахунок мережі, коли висота водонапірної башти відома. Це має місце, коли до існуючої мережі підключається новозбудована.

Для розрахунку необхідно мати такі вихідні дані: топографічний план місцевості; довжини ділянок трубопроводів; матеріал труб; вузлові витрати; вільний напір.

Розрахунок мережі починають з вибору диктуючої точки. Точка мережі, в якій вільний напір в години максимального споживання води буде найменшим, називається диктуючою. Якщо в ній буде створено необхідний вільний напір Нв, то в усіх інших точках мережі він буде більшим. З цієї умови знаходять висоту водонапірної башти.

Послідовність розрахунків така:

1. Визначають витрати на кожній ділянці мережі;

2. Підбирають за розрахунковими витратами діаметр ділянок трубопроводу.

3. Знаходять втрати напору на кожній ділянці трубопроводу

(8)

де L_i - довжина i ділянки трубопроводу;

K _i - модуль витрат i ділянки трубопроводу (Д. 6);

q - поправка на ступінь турбулентності потоку при температурі води 10°С (Д. 7);

Q_i - витрата на i ділянці трубопроводу;

k - коефіцієнт який враховує втрати напору в місцевих опорах трубопроводу.

4. Визначають висоту водонапірної башти

(9)

де Z_А і Z_Б - відповідно геодезичні відмітки диктуючої точки А та місця встановлення водонапірної башти Б;

Н_в - вільний напір (при одноповерховій забудові Н_в =10 м);

- втрати напору в трубопроводах від диктуючої точки А до водонапірної башти